Сторінка
2

Діяльність комерційних банків на міжбанківському ринку конверсійних операцій

Рис. 3. Динаміка оборотів по валютних операціях (млн. дол. США) [2].

При здійсненні валютних операцій дуже важливим є точне встановлення дати надход­ження валюти – “дати валютування” – для забезпечення принципу компенсованої вартості, на основі якого діє валютний ринок. Суть принципу полягає в тому, що ні одна зі сторін-учасниць обмінної угоди не надає кредиту іншій. Практично це повинно означати, що в той день, коли банк в Україні, наприклад, виплачує гривні, французький банк повинен виплатити еквівалент у євро. Дуже важко гарантувати одночасне отримання валюти партнерами, особливо, якщо це стосується розрахунків між країнами, які знаходяться у віддалених часових зонах. Проблема полягає в тому, що в силу технічних особливостей клірингових розрахунків, які існують у більшості країн, інформація про фактичне надход­ження платежу, бенефіціар отримує лише наступного дня після платежу. Тому банк, виконуючи платіж, не впевнений у виконанні контрагентом своїх зобов’язань, унаслідок чого може виникнути кредитний ризик – делькреде. Для обмеження потенційного кредит­ного ризику банк повинен намагатися проводити свої операції з першокласними банками-партнерами. Щоб знизити спекуляцію і поставити перепони на шляху тих, хто шукає “легких” грошей, центральні банки встановлюють клірингові процедури, які зобов’я­зують надавати інструкції в банк, який проводить платіж чи приймає кошти в попередній день або на початок розрахункового. Дилінг з поставкою валюти в день укладання угоди застосовується лише в тому випадку, якщо для розрахунків використовується валюта країни, що знаходиться в більш пізній часовій зоні. Внаслідок часових відмін­ностей, які існують між європейськими країнами та США, банки Великобританії, наприклад, вимушені надавати банкам Сполучених Штатів денний овердрафт, і хоча в цьому випадку проценти нараховувати не прийнято, дата спотпотребує врегулювання. Обмеження в часі при дилінгу на найближчу дату ускладнює проведення точного аналізу при таких операціях. Однак ринок пристосувався до такого стану. У наш час банки надають перевагу підтриманню відкритих коротких чи довгих позицій зі строкових угод, обмежуючи можливість інших учасників ринку дізнаватись про свої наміри, і завдяки цьо­му мають додатковий час для очікування сприятливого розвитку ситуації. Те, що базова дата для проведення операції припадає на дату спот, може стати причиною певних труднощів для банку, який звик працювати з простими угодами спот, або спот проти форвардної дати, чи навіть одна форвардна дата проти іншої. Операції з розрахунком у той же чи наступний день, як правило, проводяться як обмінні угоди (як і угоди зі строком на один, два, три місяці). Банк купує чи продає валюту на цей же день чи наступний і про­водить зворотну операцію з поставкою наступного дня чи дня “спот”. Ураховуючи, що для успішного проведення “передспотової” операції необхідно додатково проводити ще кілька угод, банки намагаються уникати подібних ситуацій. В умовах кризових ситуацій ринок спот-операцій виходить з-під контролю і тоді банки більше стурбовані своїми позиціями на більш тривалі строки. Вони встановлюють ставку на жорстких умовах, оскільки покрити операції з розрахунком на дати, що передують даті спот, дуже важко. Щоб компенсувати час і ризик, маржа збільшується і навіть може стати нере­альною порівняно з самими курсами з передспотових операцій. Якихось обов’язкових умов при поточному ринковому продажу валюти не існує. Обсяг угод спот нічим не регла­ментовано, однак між великими маркет-мейкерами розміри угод складають близько 5 млн. доларів США. На валютному ринку України розміри угод залежать від мож­ливостей конкретних банків-учасників. До дій спотового ринку прив’язані ціни на опціони, ф’ючерси, форварди. Тому його правильне прогнозування дає можливість ефективно працювати і на строковому ринку. Строковий ринок виник у зв’язку з необ­хідністю вирішення проблем страхування фінансового стану учасників валютного ринку та координації майбутніх планів [3]. Швидкому розвитку строкових ринків сприяла нестабільність цін як на товари, так і на фінансові інструменти. Розвиток подій на фінан­совому ринку України свідчить, що робота з деривативами вкрай необхідна:

– по-перше, ринок строкових контрактів дозволяє виробникам та споживачам найріз­номанітнішої продукції уникнути чи зменшити ціновий ризик при реалізації чи купівлі товарів;

– по-друге, для експортерів та імпортерів ринок дозволяє зменшити ризик при зміні валютного курсу. Важливе значення у збільшенні активності на цьому ринку мають іноземні інвестори, зацікавлені вкладати кошти в українські фінансові інструменти та страхувати себе від ризиків зміни курсу гривні до іноземних валют з метою репатріації прибутків;

– по-третє, ринок строкових контрактів є одним з механізмів стабілізації самого функці­онування ринкової економіки, у тому числі її фінансового сектора, оскільки дозволяє власникам фінансових активів застрахувати себе від ризику падіння їх курсової вартості, а позичальникам – від ризику зміни процентних ставок. Отримавши самостійний розвиток, строковий ринок має і зворотний вплив на спотовий і сприяє більш ефективному його функціонуванню. Вплив строкового ринку на спотовий буде тим більший, чим адекват­ніше ціни строкового ринку відображатимуть майбутні ціни спот. Діяльність строкового ринку сприяє зменшенню амплітуди коливань цін на спотовому ринку. Це відбувається внаслідок отримання зі строкового ринку більш повної інформації, і процес зміни спотової ціни набуває більш постійного, можна сказати, планового характеру. Строковий ринок стимулює конкуренцію на спотовому, оскільки інформація щодо строкових контрактів змен­шує трансакційні витрати на отримання даних про поточні ціни. Інформація про майбутню кон’юнктуру валютного ринку сприяє вирівнюванню цін на регіональних рин­ках і в той же час може стати індикатором особливостей національних ринків. Першою формою строкового контракту, яка виникла як реакція на значні коливання цін, стала фор­вардна угода. Використання форвардних угод у чистому вигляді на українському валютному ринку поки що поширення не набуло, але фахівцями Національного банку України (НБУ) вже розроблено пакет нормативних та інструктивних матеріалів для впровадження термінових валютних операцій у практику, зокрема Закон “Про строкові фінансові інструменти”, який регулює механізм випуску та обігу валютних деривативів в Україні.