Сторінка
1

Планування фінансової санації

Особливість сучасного періоду розвитку економіки України полягає у тому, що багато AT, створених у процесі приватизації, все ще перебувають у важкому фінансовому становищі або навіть є потенційними банкрутами. Для таких AT особливою складовою фінансового планування має бути план фінансової санації (фінансового оздоровлення).

Санація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів щодо відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості підприємств.

План санації може містити такі основні заходи щодо відновлення платоспроможності: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та розстрочка платежів або списання частини боргів, про що укладається мирова угода з кредитором; ліквідація дебіторської заборгованості; продаж частини майна; продаж підприємства як цілісного майнового комплексу; звільнення частини працівників та ін.

У процесі планування санаційних заходів основна проблема полягає в залученні фінансових ресурсів, необхідних для їх здійснення. Фінансування можна здійснювати з внутрішніх джерел, тобто без залучення додаткових фінансових ресурсів, або із залученням додаткових фінансових ресурсів — коштів власників, кредиторів, одержання державної фінансової підтримки (як виняток).

Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів потребує мобілізації внутрішніх фінансових резервів, що можна забезпечити за рахунок:

• реструктуризації активів;

• зменшення (заморожування) витрат;

• збільшення виручки від реалізації.

Санаційні заходи за першим напрямком спричинюють зміни структури та складу активів і часто супроводжуються змінами скла-ду та структури пасивів балансу. За цим напрямком можуть плану-ватися певні заходи. Розглянемо їх детальніше.

1. Мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви — це частина капіталу підприємства, що не відображається в його балансі. Приховані резерви дорівнюють різниці між реальною (вищою) вартістю та балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства.

Мобілізацію прихованих резервів здійснюють кількома способами:

• реалізацією окремих об’єктів основних та оборотних засобів, безпосередньо не пов’язаних з процесом виробництва і реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, наднормові запаси сировини та матеріалів тощо);

• індексацією балансової вартості майнових об’єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (така реструктуризація активів не пов’язана з реальним підвищенням платоспроможності, проте впливає на підвищення показників конкурентоспроможності підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшуються статті балансу “Статутний капітал” або “Додатковий капітал”).

2. Використання зворотного лізингу (господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням їх в оперативний або фінансовий лізинг). Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміністративну будівлю з одночасним укладенням договору про лізинг цього об’єкта нерухомості. Кредитоспроможність підприємства знижується, а платоспроможність різко підвищується.

3. Здавання в оренду основних фондів, які не повністю використовуються у виробничому процесі, об’єктів незавершеного будівництва.

4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних обігових активів, тобто коштів у різних видах запасів).

5. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів (філій). За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на прибуткові види діяльності.

6. Рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо). Може здійснюватися шляхом факторингу (продажу дебіторської заборгованості банку або факторинговій компанії), обліку векселів (дострокова реалізація векселя його власником банку і переведення комерційного кредиту в банківський) і форфейтингу (кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, акцептованих імпортером).

Заходи щодо зменшення (заморожування) витрат плануються для капіталовкладень і поточних витрат. Для зменшення капіталовкладень може бути передбачена консервація окремих об'єктів інвестицій, заморожування довготривалих інвестиційних проектів.

Для того щоб скоротити поточні витрати, необхідно проаналізувати кожну статтю витрат з метою визначення резервів економії. Тут може стати у пригоді метод "нуль-базис-бюджетування" — ZBB (Zero-Base-Budgeting), який грунтується на відмові від екстраполяції даних звітного періоду про витрати. Основна відмінність методу ZBB від звичайного оперативного фінансового планування полягає в тому, що останнє значною мірою зорієнтоване на показники рівня витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Базою для ZBB є так звана точка-нуль, тобто планові показники обчислюють на основі нового розрахунку всіх норм і нормативів витрат, визначення їх складу і структури. Метод ZBB є складовою управлінського обліку підприємства.

Зарубіжний і вітчизняний досвід свідчить про те, що стратегії скорочення витрат, які фірми вибирають при погіршенні фінансового становища, обов'язково передбачають економію витрат на оплату праці. Найчастіше вдаються до заходів зменшення робочого часу (неповний робочий тиждень, достроковий вихід на пенсію, неопла-чувані відпустки, звільнення персоналу).

Противагою цим негативним для найманих працівників заходам є державні програми сприяння і гарантій зайнятості, страхування від безробіття.

Виручку від реалізації в період санації можна збільшити за рахунок стимулювання збуту; конкретні заходи розроблюють у межах маркетингової політики фірми.

У межах санації без залучення додаткових фінансових ресурсів фірми можуть планувати операції, пов'язані із змінами структури пасивів: зменшення статутного фонду; конверсію власного капіталу в борг; конверсію боргу у власний капітал, пролонгацію (реструктуризацію) термінів сплати заборгованості, добровільне зменшення заборгованості (за згодою кредиторів).