Сторінка
2

Планування фінансової санації

Санацію із залученням додаткових фінансових ресурсів підприємства можуть здійснювати за рахунок коштів власників у таких

формах, як збільшення статутного фонду, надання позик, безповоротної фінансової допомоги, а також коштів кредиторів у формі залучення додаткових позик.

Отже, санація передбачає застосування різноманітних технологій фінансового інжинірингу. Фінансовий інжиніринг — це сукупність методів (технологій) управління фінансами компанії, що сприяє зростанню її вартості, дає змогу вирішити багато фінансових проблем — від кризи ліквідності (недостатність обігових коштів) до відсутності фінансових ресурсів для капіталовкладень. Крім перелічених прийомів зміни структури активів і пасивів, менеджери корпорації або зовнішні фінансові консультанти можуть вибрати інші фінансові технології, що забезпечать економію коштів, сприятимуть вивільненню коштів безпосередньо в компанії або залученню їх ззовні. Наприклад, іноді просте перегрупування активів — передан-ня дочірнім підприємствам або створення спільних підприємств, може значно зекономити кошти (зокрема, за рахунок зменшення податкових відрахувань). Існують спеціальні технології, за допомогою яких фінансові потоки можна розкласти зсередини підприємства на елементи, проаналізувати ключові фактори, що впливають на кожний елемент, і в такий спосіб суттєво скоротити витрати. Поширений серед підприємців метод поділу підприємства на кілька юридичних осіб, що поділяються на "центри прибутку" (акумулюють надходження та спеціалізуються на управлінні активами) і "центри витрат" (приймають на баланс високовартісні активи капіталомісткого виробництва). Взаємовідносини центрів прибутку і витрат оформлюють у вигляді договорів: субпідряду; про зовнішнє управління; про спільну діяльність. За такої реорганізації посилюється фінансовий контроль і підвищується фінансова дисципліна і, як наслідок, скорочується відплив грошей з компанії.

У світовій практиці існує багато методів фінансового інжинірингу, і їх кількість постійно збільшується.

Список використаної літератури

1. Сахарова О. Зловживання в акціонерних товариствах: спроби класифікації // Економіка, фінанси, право. — 1999. — № 7. — С. 34-36.

2. Сірош М. В. Перспективи підвищення ефективності корпоративного сектора економіки та корпоративного управління // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 2000. — № 2. — С 73-75.

3. Сірош М. В., Аблялімов Р. Є. Вплив учасників ринку цінних паперів на корпоративне управління // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999.—№4. —С 29-32.

4. Стецъко М. В., Юрій І. С Фінанси акціонерних товариств: проблеми і перспективи // Фінанси України. — 2000. — № 4. — С. 54-58.

5. Суржик В. Г. Акціонування й управління акціонерним капіталом // Фінанси України. — 1999. — № 1. — С 82-85.

6. Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посіб. — К.: Либідь, 1993.

7. Тарнавский В. Путь на вершину // Рынок капитала. — 2000.—№ 1-2.— С. 18-22.

8. Тарнавский В. Тихий переворот в корпоративном управлении // Рынок капитала. — 2000. — № 19-20. —С. 15-19.

9. Тарнавский В. Управляющие становятся акционерами // Рынок капитала. — 1999. — № 22. — С. 29-30.

10. Терещенко О. О. Фінансові джерела санації підприємств // Фінанси України. — 1999. — № 9. — С 52-63.

11. Третяк О. І. Конвертовані облігації та невикористані можливості // Фінанси України. — 1999. — № 6. — С. 42–46.

12. Тюрина А. В. Инвестиции в инновации: мировой опыт и российские ре-алии // Финансы и кредит. — 2000. — № 6. — С. 15.

13. Тюрина А. В. Инновационное инвестирование: пути развития // Финан-сы и кредит. — 2000. — № 3. — С. 30–36.

14. У пошуках кращого директора: корпоративне управління в перехідній та ринковій економіках: Пер. з англ. — К.: Основи, 1996.

15. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бух-галтерського обліку: Практ. посіб. — Донецьк: ООО “Баланс-Клуб”, 2000.

16. Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.