Сторінка
1
Міжнародний рух капіталу—це переміщення капіталу між країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування.
Експорт капіталу—це одностороння міграція капіталу з однієї країни в інші з метою здобуття зиску. Експорт капіталу можна звести до трьох видів:
1. Експорт підприємницького капіталу-це довгострокові закордонні інвестиції.
2. Експорт позичкового капіталу-відноситься до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту.
3. Міжнародна економічна допомога-це надання капіталу в грошовій чи товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення тобто безвідшкодності.
Міжнародна економічна допомога має свої форми:
--фінансова допомога-це надання коштів у вигляді безоплатного кредиту чи безвідшкодного фінансування суб’єктами одних країн суб’єктам інших країн для здійснення певних соціально-економічних та технічних проекиів.
--матеріальна допомога-це безплатна передача суб’єктами одних країн суб”єктам інших товарів і послуг виробничого та побутового призначення.
За принадлежністю капітал, що експортується ділиться:
1.Приватний капітал—експортується у формі інвестицій та кредитів, рідше у формі допомоги.
2.Державний капітал—експортується у формі міжнародної економічної допомоги, а також кредитів, але він переслідує дещо інші цілі і має іншу тенденцію.
Що стосується цілей вивозу капіталу, то їх можна звести до таких чотирьох груп:
-прагнення контролювати діяльність підприємств, частину місцевого ринку.
-отримання підприємницького прибутку.
-отримання процентів за позичковий капітал.
-прегнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.
Користь від імпорту капіталу:
1.Отримання нових технологій при порівняно низьких затратах.
2.Порівняно швидкий розвиток виробництва.
3.Підвищення рівня класифікації працівників.
4.Нові робочі місця.
5.Розширення експорту, розвиток сфери послуг, набуття іноземного досвіду в господарюванні.
6.Поповнення національного бюджету.
Шкідливий бік імпорту:
1.Можливе вивезення сировини.
2.Іноземне втручання у національну банківську справу.
3.Захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки країни.
4.Вивезення у прихованому виді прибутків з країни.
5.Деякі втрати політичної свободи.
Вивіз капіталу – це переміщення за кордон вартості в грошовій або товарній формах з метою отримання прибутку, або інших економічних та політичних вигод.
Вивіз капіталу – це логічне продовження суті капіталу, його самоствердження, як самозростаючої вартості. Вивчаючи тему “Вивіз капіталу”, можна зробити висновок, що капітал – це фактор, який треба витратити або у щось укласти, щоб отримати прибуток.
Передумови вивозу капіталу:
· інтернаціоналізація господарського життя;
· відносне перенакопичення капіталу у національній економіці та відсутність умов його ефективного використання;
· наявність дешевих ресурсів за рубежем: дешевої сировини, матеріалів, робочої сили;
· неспівпадання попиту та пропозиції на капітал у національній економіці;
· прагнення забезпечити чистоту навколишнього середовища в країнах-експортерах капіталу;
Фактори, які сприяють вивозу капіталу:
Ø МПП (міжнародний поділ праці) міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва;
Ø наявність транснаціональних корпорацій (ТНК, які шляхом вивозу капіталу запроваджують дочірні підприємства та філії);
Ø наявність СП (спільних підприємств);
Ø міжнародні фінансові організації (МБРР, ЄБРР, МВФ) які сприяють і регулюють переливами капіталів і т.д.
Ø економічна поведінка промислово розвинених країн та країн що розвиваються: одні прагнуть вивезти капітал за кордон, інші створюють сприятливий інвестиційний клімат для імпорту капіталу із-за кордону.
Форми вивозу капіталу.
Головною метою вивозу капіталу є:
- отримання прибутку підприємством;
- отримання процентів за надання капіталу в грошовій формі;
- встановлення контролю за діяльністю імпортерів капіталу.
Суб’єктами вивозу капіталу є: підприємці, ТНК, держава.
Найпершими формами вивозу капіталу були – підприємницька та позичкова, які зародились ще в середині 19 – на поч. 20 ст.
Вивіз приватного капіталу – це переміщення за кордон матеріальних та грошових цінностей, які належать приватним особам.
Вивіз державного капіталу – це переміщення за кордон матеріальних цінностей та грошей, які належать державі.
Вивіз підприємницького капіталу – це переміщення за кордон довгострокових інвестицій, з допомогою яких створюються за кордоном дочірні підприємства, філії, СП. Підприємці, які вивозять капітал, отримують два види доходів підприємницький доход і процент на вкладений капітал.
Вивіз позичкового капіталу – експорт капіталу, який дають під проценти.
До сучасних форм вивозу капіталу відносяться: прямі і портфельні інвестиції та міжнародний кредит.
Прямі інвестиції – капіталовкладення в підприємства за кордоном з метою отримання підприємницького доходу та контролю над ними з боку інвестора.
Портфельні інвестиції – це вкладання капіталу в іноземні цінні папери (акції) з метою отримання доходу (дивідендів) і встановлення можливого контролю за діяльністю підприємства, у яке вкладено капітал.
Міжнародні кредити – це позики в грошовій або товарній формах, які надаються кредиторами однієї країни позичальнику іншої країни. Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях опосередковуючи перехід його з однієї форми в іншу(грошову у виробничу, виробничу у товарну, а товарну знову у грошову.