Сторінка
1

Фінанси підприємств - провідна ланка надходжень доходів до бюджету

Провідною ланкою фінансової системи держави є фінанси підприємств усіх форм власності, які через систему податків перераховуються в бюджети всіх рівнів. Тому при вивченні фінансів підприємств необхідно враховувати різні форми власності: державну, акціонерну, орендну і приватну.

Фінанси підприємств виражають грошові відносини, що виникають при утворенні й використанні грошових доходів для формування основних та обігових фондів у процесі розширеного відтворення, а також для організації процесу виробництва на основі використання грошей з метою:

формування основних і обігових фондів;

організації їх кругообороту;

розподілу і використання в грошовій формі створеного у сфері матеріального виробництва суспільного продукту, включаючи чистий дохід.

Однак фінанси підприємств не замикаються на розподілі і перерозподілі доходу, вони ще й обслуговують кругооборот коштів підприємств та зміну форм вартості у процесі цього кругообороту.

Самоокупність витрат ґрунтується на вартості та її формах і має велике значення для виявлення затратного механізму при порівнюванні з ціновим фактором вихідної продукції.

Дія закону вартості у господарській діяльності підприємств виявляється через рух і використання показника вартості та організації фінансових відносин.

Фінанси державних підприємств мають на меті розширене відтворення основних і оборотних виробничих фондів праці, акумуляцію створюваної у процесі матеріального виробництва частини чистого доходу для забезпечення розширеного відтворення виробництва.

У нинішніх умовах держава наділяє підприємства основними й оборотними коштами, і вони є повністю самостійними: мають баланс доходів і видатків, або фінансовий план. Вони вступають у господарські зв'язки і відносини з іншими підприємствами і збутовими організаціями, здійснюють з ними розрахунки, мають закінчений баланс прибутків і збитків. Реалізація підприємством продукції та послуг зумовлює необхідність грошових доходів і видатків, існування фінансових відносин і створення фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності.

Фінансові ресурси підприємства — це його грошові засоби, що перебувають у його постійному або частковому володінні для забезпечення умов безперебійної діяльності, а також достатніх доходів і накопичень. Джерелом фінансових ресурсів є створюваний підприємствами чистий продукт у грошовому вираженні.

Витрати державних підприємств складаються:

1) з коштів, що компенсують усі матеріальні витрати, пов'язані з виробництвом продукції;

2) з коштів фонду оплати праці;

3) з амортизаційних відрахувань, платежів за користування кредитом тощо.

За специфікою витрати підприємств можна поділити на групи:

1) витрати на виробництво і господарсько-експлуатаційну діяльність;

2) витрати на розширення виробництва;

3) платежі у бюджет та відрахування у спеціальні фонди.

Фінансова самостійність підприємств потребує активної фінансово-господарської діяльності, яка забезпечувала б можливість не лише покривати виробничі витрати, а й створювати прибуток.

Діяльність підприємств у нових умовах зумовлена дією закону вартості, об'єктивною необхідністю використання всіх форм вартості у процесі відтворення виробництва. Свою дію закон вартості виявляє через показники форм вартості: гроші, ціни, собівартість, кредит, фінанси, прибуток тощо, стимулюючи таким чином витрати на одиницю продукції, зростання виробництва продукції і прибутків. Треба сказати, що практичне використання теорії вартості нелегке. При відсутності конкуренції і спаді виробництва державні підприємства, як це спостерігається в Україні, не мають прибутку, а тому ніякі вартісні показники в умовах економічної кризи не Дають можливості бути з прибутками більшості підприємств. Однак відшкодування витрат доходами і забезпечення прибутку як джерела внутрішніх господарських нагромаджень є необхідною умовою діяльності підприємств.

Організовуючи свою фінансово-господарську діяльність, підприємства повинні використовувати власні кошти, а також дбати про повернення кредитів, оскільки держава неспроможна забезпечити коштами навіть власні підприємства. Необхідно розрізняти власні і позикові кошти, тим більше, коли останні беруться під великі відсотки і на умовах повернення.

В умовах дії закону вартості та об'єктивної необхідності матеріального стимулювання зростання суспільного продукту дуже негативно діє на виробництво державна податкова система. Ця дія має ґрунтуватися на результатах фінансових розрахунків і аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств всіх форм власності, а тому податкова політика повинна постійно удосконалюватися.

Важливим фактором, який накладає свій відбиток на всі сторони фінансової діяльності підприємств, є приналежність підприємства до визначеної галузі промисловості. Фінанси швейної фабрики, наприклад, істотно відрізняються від фінансів підприємства, що виробляє бурильні труби. У зв'язку з цим фінанси підприємств, відображаючи виробничі відносини в усій їх конкретній різноманітності, повністю відображають і такі особливості галузі, як склад і структура виробничих витрат, спосіб виробництва, специфіка виробничого процесу і створюваної продукції, швидкість обігу засобів, ціни на продукцію тощо.

До факторів, що впливають на функціонування і організацію фінансів, також належить така особливість виробництва, як наявність або відсутність сезонності. Для сезонних галузей (цукрова, лісова, торфова, річковий флот тощо) характерна нерівномірність обсягів господарської діяльності і змінна потреба в коштах. Такі підприємства змушені користуватися кредитом, щоб задовольняти тимчасові потреби в коштах і розрахуватись за них відразу ж після того, як ця потреба минає. У цих галузях потреба в коштах є стабільною і зростає в міру розширення обсягів господарської діяльності. Отже, в сезонні галузі важче залучати капітал, і це вимагає від держави вжиття відповідних радикальних заходів.