Сторінка
4
Зазначимо, що вибірковий аналіз застосовується у практиці переважно як такий, що потребує менших витрат часу і при правильному його застосуванні дає добрі результати, оскільки при малій кількості показників дозволяє виявити тенденцію зростання чи зниження виробництва та відрахувань.
На завершальному етапі аналізу результати досліджень узагальнюються і робляться висновки щодо кінцевих результатів роботи.
Інфляційні процеси, що їх переживає Україна, торкнулися всіх підприємств, призвівши до значного скорочення прибутку відносно обсягів виробництва продукції та до зростання заробітної плати. Та навіть у цих умовах підприємства намагаються зберігати чисельність працюючих.
При зростанні усіх показників дуже важко виявити вплив підвищення цін на виробництво, оскільки методика розрахунків не розроблена ні держстатистикою, ні іншими органами. До того ж інфляційні процеси постійно поглиблюються, що призводить до підвищення цін та необхідності індексувати заробітну плату.
Для детальнішого аналізу, наприклад фінансово-господарської діяльності, потрібні більші масиви інформації, однак з відміною і спрощенням звітності й бухгалтерського обліку немає змоги провести аналіз за факторами. Сьогодні відсутній і орган, який повинен би здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності хоча б на підприємствах державного сектора економіки.
Прийняття закону про введення аудиту також не дає необхідних повноважень для виявлення порушень в обліку і звітності та для їх усунення.
Отже, треба впроваджувати методи бухгалтерського обліку, прийняті державами з ринковою економікою для приватного сектора економіки, і встановлювати чітку систему обліку у державного секторі, а також законодавче запровадити фінансовий контроль за діяльністю підприємств державного сектора економіки.
Господарська самостійність підприємств, розрив економічних зв'язків з країнами СНД і перехід до ринкової економіки поставили підприємства в екстремальні умови. Як свідчать дані органів держстатистики, виробництво промислової продукції продовжує невпинно знижуватись. До того ж підприємства вимушені відраховувати великі податки до бюджетів усіх рівнів та значні суми до різних фондів.
Формування ринкових відносин в Україні не можливе без зміцнення регіонального управління господарством.
Група вчених вузів Сумщини та спеціалістів-практиків, що об'єдналися при Сумській філії Північно-Східного наукового центру НАН України, висловили своє бачення проблем економіки регіонів в умовах переходу до ринкових відносин.
На прикладі Сумської області ними розроблені пропозиції по реформуванню тих галузей економіки, які раніше були інтегровані в економіку колишнього Радянського Союзу. В Сумській області є багато підприємств, які виробляли продукцію для централізованого розподілу, причому це не були товари народного споживання. Аналізуючи потреби галузей, населення області і України в цілому, а також технологічні можливості підприємств, вчені дійшли до висновку, що слід переорієнтувати все машинобудування на виробництво машин і механізмів для переробки сільськогосподарської продукції, сільськогосподарського виробництва, побутової техніки, інших товарів широкого попиту. При цьому економічно обґрунтованим є якнайширше використання технологій і обладнання цих підприємств. Навіть при реформуванні тих чи інших міністерств і відомств України чи після проведення приватизації цим підприємствам доцільно не втрачати технологічних, постачальницько-збутових і організаційних зв'язків у межах галузей і об'єднань. Є чимало підприємств, які керуються такими порадами, і це позитивно впливає на їхній фінансовий стан.
Особливе значення надається реформуванню виробничих відносин у сільськогосподарському виробництві.
Наголошується на безумовному визнанні всіх форм власності і господарювання на селі.
Сьогодні головну роль у виробництві сільськогосподарської продукції відіграють і будуть відігравати в майбутньому великі колективні господарства, засновані на особистій власності громадян.
Значною проблемою є система управління економікою на регіональному рівні. На підставі аналізу ходу реформування економіки можна вважати, що система управління господарством повинна будуватися таким чином, щоб забезпечити оптимальне сполучення централізованого державного регулювання економіки, по-перше, з широкими правами регіональних структур в управлінні основними галузями господарств, розміщеними на їх території, і по-друге, з правами підприємств.
Для цього потрібно:
1. Забезпечити функціонування і розвиток господарства регіону. Відповідальність територій за вирішення цих питань зумовлена тим, що нормальне функціонування господарства:
— забезпечує населення даної території засобами існування у вигляді заробітної плати та інших доходів;
— формує фінансові ресурси (у вигляді доходів бюджету), необхідні для реалізації функції держави і державних територіальних формувань.
2. Забезпечити функціонування й розвиток соціальної сфери, необхідної для життєдіяльності населення даної території, його відтворення.
3. Охороняти навколишнє середовище як єдине джерело життя.
Усі ці завдання взаємопов'язані і не можуть вирішуватись одне без одного, їх реалізація неможлива без адекватної системи управління цими процесами на територіальному рівні.
Отже, територіальні органи влади повинні здійснювати управління народним господарством, соціальною сферою і охороною навколишнього середовища, мати для цього необхідні повноваження, методи та важелі управління, відповідні структури.
Перехід підприємств до ринкової економіки потребує виконання таких вимог:
стабілізації виробництва через вирішення питань постачання сировини і матеріалів і збуту вироблених товарів, хоча б за державними замовленнями;
скорочення чисельності працюючих за рахунок впровадження передових технологій і автоматизації виробництва, тобто оновлення активної частини основних фондів;
ріст державних доходів повинен бути у прямій залежності від зростання виробництва і прибутку;
державна допомога підприємствам усіх форм власності по пріоритетних напрямах через бюджетні інвестиції і пільгові кредити;
податкова політика має стимулювати виробництво.
Завантажити реферат