Сторінка
22
Вивчення досвіду законотворення у розвинутих країнах Заходу і перенесення цієї практики в Україну. Ми вважаємо недоцільним, а в деяких випадках, шкідливим копіювання законодавства інших розвинутих країн та їх автоматичне перенесення в Україну, так як наша держава знаходиться в інших умовах, що вимагає розробки власної економічної системи ринкового типу, власної законодавчої бази, специфічних для України, які б базувалися на власній основі .
Вітчизняне законодавство в галузі економіки, включаючи бюджетне, доцільно формувати з врахуванням таких умов:
· наукове обгрунтування, що базується на всебічному врахуванні об’єктивних економічних законів та закономірностей розвитку суспільства;
· врахування особливостей сучасного стану соціально-економічного розвитку країни, історичного досвіду, природно-кліматичних, географічних, екологічних, демографічних умов, національних традицій, менталітету народу, умов внутрішньої та міжнародної обстановки тощо;
· вивчення і використання попереднього досвіду господарського і фінансового будівництва національної економіки;
· врахування власних помилок і помилок інших держав при формуванні окремих напрямів економічної політики;
· використання системного комплексного підходів при формуванні всіх напрямів реалізації засад економічної політики та розробці законодавства тощо.
На сучасному етапі розвитку економіки незалежної України в цілому, і бюджетної системи зокрема, важливим питанням постає розвиток і удосконалення формування Державного бюджету за доходами. Тому пріоритетним напрямом у цій сфері стає використання світового досвіду формування бюджету і пошук можливостей для його впровадження в Україні. На сьогоднішній день державний бюджет зарубіжних країн базується на балансовому методі, згідно якого видатки дорівнюють доходам. Структура державного бюджету має свої особливості в кожній країні, наприклад, державний бюджет в Англії включає дві частини:
1. консолідований фонд, по якому проходять поточні доходи і видатки;
2. національний фонд позичок, по якому показуються видатки по капітальних вкладеннях.
В цілому ж державний бюджет сучасних зарубіжних країн виконує такі функції, як:
1. перерозподіл національного доходу;
2. державне регулювання і стимулювання економіки;
3. фінансове забезпечення соціальної політики;
4. контроль за утворенням і використанням централізованого фонду державних коштів.
Формування бюджету - один з найбільш важливих етапів бюджетного процесу. Саме тут вирішуються питання:
1) обсяг бюджету;
2) податкова і грошово – кредитна політика на наступний рік;
3) основні напрямки використання коштів і методи покриття дефіциту бюджету.
Робота по формуванню державного бюджету починається задовго до початку нового бюджетного року:
- у ФРН - за 6 місяців;
- у Японії - за 7 місяців;
- у Франції - за 14 місяців;
- у США - за 18.
Проект бюджету розробляється органами виконавчої влади, як правило, Міністерством Фінансів ( казначейством ), а в США - спеціальним органом - адміністративно–бюджетним управлінням при Президенті. Робота по складанню проекту бюджету, що є першою стадією бюджетного процесу, починається з підготовки Міністерством фінансів (у США - спеціальним органом) директивних вказівок керівникам міністерств і відомств з пропозицією представити до певної дати розрахунок кошторису доходів і видатків. При цьому їм повідомляються загальні контрольні цифри можливих асигнувань. Розроблені проекти кошторисів міністерств і відомств на основі контрольних цифр після погодження з Міністерством Фінансів закладаються в проект бюджету.
При формуванні бюджету ставляться такі завдання: активна його взаємодія на підвищення ефективності економіки; забезпечення узгодженості фінансових і інших ресурсів з економічними і соціальними програмами, прогнозами уряду; встановлення необхідних пропорцій і пріоритетів у витрачанні коштів. Після схвалення проекту бюджету вищим виконавчим органом (Кабінетом Міністрів, Президентом) він поступає у законодавчий орган - парламент, який його розглядає і затверджує.Бюджет обговорюється: кожною палатою парламенту, спочатку – в нижній, а потім у верхній палаті (наприклад, у Франції ); одночасно у двох палатах парламенту ( наприклад, у США ). При цьому в палатах парламенту створюються спеціальні комісії, які детально аналізують представлений проект бюджету по статтях видатків і вносять корективи. Важливе значення при розгляді проекту бюджету в парламенті має бюджетна ініціатива, тобто право членів законодавчого органу вносити зміни в представлений урядом проект бюджету.
У Франції, Англії члени парламенту не мають права вносити пропозиції по збільшенню передбачених видатків, або по встановленню нових податків, якщо вони не є одночасно членами уряду. Бюджетні права Конгресу США по Закону 1974 року розширені, що забезпечило провідну роль по здійсненню бюджетної процедури членам Конгресу. Обмеження бюджетних прав парламенту проявляється в тому, що законодавча влада не обговорює бюджет, як єдиний документ в цілому, а розглядає окремі його розділи видатків і зміни ставок діючих податків або вводить нові податки. Більшість видатків не підлягає розгляду, а затверджується автоматично.
Друга стадія бюджетного процесу закінчується затвердженням бюджету законодавчим органом і підписом глави держави.
Після затвердження бюджету починається третя стадія бюджетного процесу – виконання бюджету, яка включає такі етапи:
1) одержання затверджених доходів;
2) здійснення бюджетних видатків у відповідності з виділеними асигнуваннями.
Цей етап триває на протязі фінансового або бюджетного року. Його часові межі різні:
- у США - з 1 жовтня до 30 вересня наступного року;
- у Японії і Англії з 1 квітня по 31 березня;
- у Франції та Італії - з 1 січня по 31 грудня.
Це пояснюється історичною практикою, яка склалась, і строками скликання парламенту.
Важливим елементом третьої стадії бюджетного процесу є касове виконання бюджету, тобто організація збору бюджетних коштів на території країни, їх зберігання і видача, а також ведення обліку і звітності. В більшості країн діє банківська система касового виконання бюджету, при якій Центральний Банк виступає головним касиром держави. В основі касового виконання бюджету лежить принцип єдності каси, суть якого полягає в тому, що всі одержані бюджетні кошти поступають на єдиний рахунок Міністерства Фінансів Центрального Банку і з цього рахунку проводяться всі видатки держави.
Після закінчення фінансового року починається останній, четвертий етап бюджетного процесу, а саме – складання звітності про виконання бюджету Міністерством Фінансів і затвердження його парламентом. На цьому закінчується загальний цикл бюджетного процесу.
На сьогоднішній день в більшості країн бюджетні видатки по відношенню до валового внутрішнього продукту є досить значними. Наприклад, близько 20 % валового внутрішнього продукту складають бюджетні видатки в Південній Кореї, Індії, Нігерії. Проте в цілому бюджетні витрати більшості країн, що розвиваються, складають приблизно 30% валового внутрішнього продукту. Витрати індустріальних країн є ще вищими - в середньому близько 40% ВВП. У Франції і Швеції - 45% валового внутрішнього продукту, а в Голландії - і зовсім 50%. Найбільш низькі витрати серед цих країн у США і Японії. В останні роки вони склали від 33% до 26% ВВП відповідно. Дивуватись цьому не варто. Масштабні бюджетні витрати є відмінною рисою світової економіки в останні десятиріччя. В країнах з розвинутою ринковою економікою подібну тенденцію спеціалісти пов’язують зі спробою стимулювати структурні перетворення економіки і підвищити конкурентоспроможність експорту на світових ринках. Істотну роль відіграють також масштабні соціальні програми - в деяких європейських країнах значно зросли видатки по виплаті допомог по безробіттю.
Завантажити реферат