Сторінка
3

Формувавання дохідної частини Державного бюджету України в умовах утвердження економіки ринкового типу

У своїх працях Й.М.Бескид трактує, що бюджет як основний фінансовий план повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за основними напрямами на відповідні цілі згідно соціально-економічної політики держави [74, 112].

Отже, можна стверджувати, що бюджет широко використовується для міжгалузевого й територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням вимог найраціональнішого розміщення виробничих сил, економічного зростання в усіх регіонах та в державі в цілому.

Ретроспективний аналіз, проведений професором О.П.Кириленко свідчить, що бюджет сформувався завдяки тривалому історичному процесові еволюції суспільства: трансформації натурального господарства у грошово-мінове; становлення держави, яке супроводжувалося протистоянням абсолютизму й демократії, ускладнення економічного та фінансового життя. Об’єктивність бюджету зумовлена тим, що є постійна необхідність перерозподілу валового внутрішнього продукту між галузями діяльності, територіями країни внаслідок нерівномірності їхнього розвитку, між окремими верствами населення з метою підтримки най незахищених категорій. Без цього перерозподілу держава як економічна система функціонувати не може [41, 35].

Як зазначає професор С.І.Юрій, що головним концептуальним ядром такого тлумачення бюджету в фінансовій науці радянського періоду є домінант відносин. Саме відносини, в таких варіаціях: відносини економічні, грошові, суспільні, виробничі, специфічні підкреслюють стержень розуміння такої категорії [73, 3].

Однак, професор В.Л. Андрущенко зазначає, “концепція відносин стала бастіоном затратної економіки в державних фінансах. Не піддаючись рахунку, не передбачаючи критеріїв виміру ефективності, поняття відносин перетворилось в теоретичне запрошення до марнотратства, бездумного, безмірного розтрачання коштів, хоч реально асигнування коштів на певну мету неминуче означає відмову від фінансування чогось іншого” [14, 86]. Така категоричність автора не обґрунтовує і не спростовує того, що фінанси справді виникають та існують як специфічні відносини між людьми, які мають і кількісні, і якісні характеристики. І ось, саме тут, в залежності від того, що береться за основу в аналізі, і будуть виступати або абстракції, або реальні грошові кошти.

Тоді як В.Г.Дем’янишин стверджує, що будучи елементом фінансових відносин, податки мають ті ж характерні властивості, що й фінанси. Тому можна стверджувати, що податкові відносини – це розподільчі відносини, пов’язані з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту і національного доходу. Ці відносини виникають на розподільчій стадії суспільного відтворення, тому не можуть бути елементами ні виробництва, ні обміну, ні споживання. Розподільчі процеси за допомогою податкових відносин відбуваються у грошовій формі. Тому носієм податків виступають гроші, а не предмети. Метою розподілу вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу за допомогою податків є формування централізованого фонду грошових коштів. Тому кінцевою метою податкових відносин є наповнення державної казни в такому обсязі, який дав би можливість державі повноцінно і якісно виконувати покладені на неї Конституцією функції [11, 84].

Якщо проаналізувати фінансову думку радянської доби, то слід зазначити що, вона зосереджувала, свою увагу на дослідженні сутності державного бюджету, а не бюджету загалом. Професор В.М.Родіонова, формулює свої визначення державного бюджету як економічної категорії соціалізму, який виражав грошові відносини, що виникали між державою та іншими учасниками суспільного виробництва в процесі планомірного розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту шляхом утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням на цілі розширеного соціалістичного відтворення, підвищення рівня життя народу та задоволення інших суспільних потреб[1].

На сьогоднішній день за умов переходу економіки України до ринкових відносин державний бюджет відіграє важливу роль, при цьому, згідно Бюджетного кодексу України, доходами бюджету є усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гаранти). Оскільки в перехідний період функції держави набувають більшого змісту, то похідним є обов’язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися завдяки ринковому механізму, а також кожною людиною.

З огляду на вищезазначене постає необхідність дослідження економічного змісту доходів державного бюджету.

Доходи бюджету – це об’єктивна категорія, яка має специфічне суспільне призначення: доходи служать фінансовою базою діяльності держави. Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого – виступають об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

Отже, Доходи державного бюджету, це:

– фінансові ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою;

– з одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з другого – виступають об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості, тому що остання використовується для формування бюджетів різних рівнів;

– (відповідно до Бюджетного кодексу – ч.1 ст.2 п.19) – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку.

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.