Сторінка
4

Управління фінансовою санацією підприємства (ДП “Криворізька терплоцентраль”)

Подане визначення втілює комплексний підхід до розглянутого поняття, є універсальним i всебічно висвітлює економічну сутність санації підприємств. Економічний зміст поняття „санація” узагальнено на рисунку 1.2.1. Для повнішого розкриття змісту санації слід конкретизувати види заходів, які проводяться в межах фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання. Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово­ - економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобiлiзацiї та використання внутрiшнix i зовнiшнix фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збережен­ня лiквiдностi й платоспроможності підприємств, скорочен­ня всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборот­ного капіталу та формування фондів фiнансовux ресурсів, необхiднux для проведення санацiйнux заходів виробничо­-технічного характеру.

Санаційні заходи органiзацiйно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості мене­джменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробни­чих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо.

У цьому контексті розрізняють два види санації.

1. Санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства -боржника.

2. Санація зі зміною органiзацiйно-правової форми та юриди­чного статусу санованого підприємства.

1 см отступ до рисунка по требованиям!

Рисунок 1.2.1 – Економічний зміст поняття “санація”

Виробничо-технічні санаційні заходи пов’язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та знижен­ням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобiлiзацiєю санаційних резервів у сфері виробництва.

Оскільки санація підприємства пов'язана, як правило, зі ско­роченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств - гігантів або підприємств­ - мicт. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв'язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук i пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.

На практиці досить часто із санацією ідентифікується по­няття «реструктуризація». Реструктуризація суб’єкта госпо­дарювання - це проведення органiзацiйно-економiчних, правових, виробничо-технiчнux заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, органiзацiйно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виро­бництва.

Можна стверджувати, що «санація» є ширшим поняттям, ніж «реструктуризація». Реструктуризацію доцільно розпочинати на paннix стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так i заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення лiквiдностi та платоспроможності).

Класифікація процедур санації має не тільки теоретичні, але й практичні цілі, що полягають у вдосконаленні правотворчої діяльності, на жаль, ні вітчизняна, ні зарубіжна наука не приділяють належної уваги питанню класифікації процедур санації й аналогічних їй процедур.

Як виняток може бути названа спроба деяких українських дослідників[ 16.с.25,22.с.30] проблем банкрутства розробити таку класифікацію за способами відновлення платоспроможності боржника, виходячи з національного правового регулювання.

Однак, очевидно, що одного критерію для класифікації санації недостатньо, в основу поділу процедур санації на види можуть бути покладені різні класифікаційні ознаки.

За критерієм специфіки правового становища чи специфіки діяльності боржника процедури санації поділяють на загальні і спеціальні.

Такий розподіл процедур санації зумовлений тим, що Закон України „ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 1999 року, на відміну від його першої редакції, здійснює диференціацію механізму судової процедури санації окремих категорій боржників, з огляду на те, як прийнято в законодавстві зарубіжних країн, визначає специфіку окремих категорій боржників (місто утворюючих підприємств, особливо небезпечних підприємств, сільськогосподарських підприємств, страховиків та інших, котрі названі в Розділі 6 Закону України[3.с.5]) і передбачає особливості застосування до них процедур банкрутства і процедур санації зокрема.

За критерієм порядку входження в судові процедури санації останні можуть бути поділені на добровільні й примусові процедури, цей поділ пов’язаний з визначенням виду сторони, що ініціює провадження справи про банкрутство.