Сторінка
3

Управління фінансовою санацією підприємства (ДП “Криворізька терплоцентраль”)

Між розглянутими видами кри­зи існують тicнi причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна кри­за спричинює кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством лiквiдностi. Зумовлене зовнішніми та внутрішніми факторами зменшення обсягів реалізації продукції призводить, з одного боку, до зни­ження прибутковості та до збитковості, а з іншого - до зни­ження рівня лiквiдностi та платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.[16.с.30]

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є iдентифiкацiя глибини фінансової кризи. Існують три фази кризи:

а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризово­го управління);

б) фаза, яка загрожує подальшому снуванню підприємства i потребує

негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим снуванням підприємства i

призводить до йога ліквідації.

Характерною рисою ринкової економіки є те, що кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства: у певні моменти воно може не давати прибутку або зазнавати збитків. Але це короткострокові, епізодичні ситуації, що не змінюють сутності господарюючого суб’єкта як виробника прибутку. Вони можуть бути усунуті за допомогою оперативних заходів. Якщо ж підприємство неефективне в цілому, то економічна криза набуває затяжного характеру і може закінчитися процедурою його ліквідації, продажу майна для розрахунків із кредиторами, що називається банкрутством підприємства. Щоб цього не сталося, необхідно вчасно зрозуміти причини, внаслідок яких економіка підприємства опинилася в кризі, і розробити відповідні заходи для їх усунення.[14.с. 15]

1.2 Економічна сутність санації підприємств

Найдiєвiшим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація.

Термін «санація» походить від латинського «saпare» ­- оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банк­рутств промислових, торговельних, банківських монополій, ви­значаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; ви­пуском нових акцій або облігацій для мобiлiзацiї грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів i наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в дов­гострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.[21.с.80]

Наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є до­статньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кри­зи. Наведений перелік заходів є неповним i не розкриває принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм са­нації.

Дехто з вітчизняних авторів [ 6. с.152] із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридич­них чи фізичних осіб i спрямованих на попередження оголошен­ня підприємства - боржника банкрутом i його ліквідації. Із цим не можна погодитись, оскільки мобiлiзацiя внутрішніх фінансових резервів є невід’ємною складовою процесу оздоровлення будь - якого підприємства.

М. І. Титов у монографії, присвяченій матеріально - правовим та процесуальним аспектам банкрутства, [20.с.19], пропонує дати таке за­конодавче визначення санації: санація - це оздоровлення не­спроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з бо­ку власника майна, кредиторів та інших юридичних i фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих на підтримку діяльності боржника i запобігання його банкрутству.

Це визначення також тяжіє до розуміння санації як інституту зовнішньої фінансової підтримки боржника.

Згідно із Законом України, що втратив чинність «Про банкрутство» від 1992 р., під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів i виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зо­бов'язань. Отже, згідно з таким підходом санація за своєю право­вою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися.

Новий Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнятий у 1999 році,[3.с.5] розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника i спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково ви­мог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу i (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником бор­жника, інвестором, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно - господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Недоліки наведених визначень санації також цілком очевидні.

Своє тлумачення поняття «санація» має i Національний банк України [16. с.25]: режим фінансової санації - це система непримусових i примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення лiквiдностi та платоспроможності й усунення пору­шень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

У Законі України «Про страхування» дається також «оригінальне» тлумачення терміна «санація». Згідно із цим Зако­ном примусова санація страхової компанії передбачає:

- проведення комплексної перевірки фінансово – господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

- встановлення заборони на вільне користування майном стра­ховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;

- встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками;

- прийняття рішення про лiквiдацiю або реорганізацію страхо­вика .

Зазначений підхід до розуміння сутності са­нації є надто одностороннім i не витримує жодної критики.

Із наведеного широкого спектра думок [ 2.с.4, 3.с.5, 16.20, 6.с.85, 21. с.25] щодо сутності понят­тя санації можна синтезувати єдине визначення, яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного з наведених варіантів. Таким можна вважати визначення, що наведено відомими зарубіжними економістами (Н.Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелiнг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація - це система фінансово - економiчнux, виробничо-технiчнux, органiзацiйно-право­вих та соцiальнux заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, лiквiдностi, прибутковості i конкурентоспроможності пiдприемства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація - це сукупність ycix мож­ливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.