Сторінка
6
1. Особистісно-орієнтоване навчання має забезпечити розвиток і саморозвиток особистості учня як суб’єкта пізнання і предметної діяльності, ґрунтуючись на виявлених його індивідуальних особливостей.
2. Освітній процес особистісно орієнтованого навчання дає кожному учневі можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.
3. Зміст освіти, його структура і засоби добираються і конструюються таким чином, щоб учень мав можливість вибору предметного матеріалу (за об’ємом і формою).
4. Критеріальна база особистісно орієнтованого навчання враховуєне тільки рівень досягнутих знань, умінь і навичок, але й сформованість певного рівня інтелекту (його властивостей, якостей, прояву).
5. Освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуальних здібностей є важливим засобом розвитку духовних й інтелектуальних сил учня, що є основною метою сучасної освіти.
6. Освіченість і навченість не тотожні за своєю природою і результатами. Навченість через оволодіння змістом освіти забезпечує соціальну і професійну адаптацію у суспільстві. Освіченість формує індивідуальне сприйняття світу, можливість його творчого перетворення, широкого використання суб’єктивного досвіду в інтерпретації та в оцінюванні фактів, явищ, подій довкілля на підставі особистісно значущих цінностей і внутрішніх установок.
7. Традиційне навчання вже не може бути провідним у цілісному освітньому процесі. Значущими стають ті складові навчального процесу,які розвивають індивідуальність учня, створюють усі необхідні умови для його саморозвитку, самовираження, самовдосконалення.
8. Особистісно-орієнтоване навчання будується на принципі варіативності, тобто вибору змісту, методів і форм навчального процесу, який здійснюватиметься вчителем-предметником з урахуванням особливостей і рівня розвитку кожної дитини, її потреби у педагогічній підтримці.
Таким чином, кожне навчання відповідно до своєї сутності є реалізацією умов для розвитку особистості, тобто воно має бути розвивальним, особистісно-орієнтованим.
Для реалізації особистісно-орієнтованих технологій в практиці педагогу необхідно сприяти зацікавленості кожного учня в роботі класу за допомогою чітко, зрозуміло та доступно сформульованої мотиваційної установки.
Отже, особистісно-орієнтоване навчання – це загальнодидактичний принцип індивідуального підходу до учнів. Це можна пояснити за допомогою такого факту. Відомий російський психолог Л.С. Виготський своє теорією доводить, що розум будь-якої людини має дві зони розвитку:
Перша зона А – це зона актуального розвитку. У цю зону потрапляють завдання, які людина може виконати сама без допомоги вчителя.
Друга зона В – це зона найближчого розвитку. Сюди потрапляють завдання, які дитина сама виконати не може, але може з ними впоратися з допомогою вчителя. Зона найближчого розвитку, – це зона «наступного дня». Те, що сьогодні є зона найближчого розвитку, завтра у процесі навчання повинно стати зоною актуального розвитку. Учитель не повинен давати готову інформацію, адже таке навчання може загальмувати мислення дитини. А за допомогою вміло підібраних запитань педагог підводить учня до правильної відповіді, розв’язку.
Якщо навіть теоретично припустити, що два учні навчались в одному і тому ж ПТНЗ, в одних і тих самих учителів, рівень їхнього розвитку все одно буде різним. Тому зрозуміло, до таких дітей треба підходити індивідуально, тобто ставити перед ними різні завдання. Якщо для цілого класу поставити одне завдання, то для одних учнів воно потрапить у зону актуального розвитку, для інших – у зону найближчого розвитку.
Отже, одне завдання для всієї групи ставити не можна, а тому вимоги щодо особистісно-орієнтованого навчання є науково обґрунтованими.
Засобами реалізації особистісно-орієнтованої технології навчання є використання різноманітних форм та методів організації навчальної діяльності, орієнтованих на конкретного учня. Стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів розв’язання ситуативних завдань дозволить учневі усунути страх помилитися чи дати неправильну відповідь. Окрім того, доцільним є створення на уроці таких педагогічних ситуацій, які дають можливість кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, підтримувати прагнення учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати та оцінювати роботу інших.
Використання навчального матеріалу різного змісту, виду та форми, різноманітних видів пізнавальної діяльності, а також мотиваційний, змістовно-операційний та вольовий компоненти сприяють активізації пізнавальної самостійності учнів. Надання учневі свободи вибору засобів виконання навчального завдання та створення умов для творчості в самостійній та колективній діяльності дозволяє зняти емоційне напруження, побоювання помилки. Навчальне середовище особистісно-орієнтованої технології повинно передбачати використання нетрадиційних форм групових та індивідуальних занять з метою активізації діяльності, особливу підготовку вчителя до систематичного здійснення такої роботи на уроці, індивідуальному занятті.
Організація занять у малих групах має бути основана на діалогу, імітаційно-рольових іграх, тренінгах, навчальному спілкуванні, мозковому штурмі, круглих столах, інсценуванні драматичних уривків, дискусій, творчих індивідуальних проектів й навчально-ознайомчій практиці, а постійний аналіз та оцінка з боку викладача індивідуальних способів навчальної роботи надасть учневі можливість розповісти, як він організував свою роботу, яким методом користувався, що сподобалося, вдалося тощо.
При цьому учні отримують краще осмислюють мету та результати своєї праці, усвідомлюючи, що вони є не об’єктом, а суб’єктом навчальної діяльності. Педагог же, у свою чергу, стає доброзичливим помічником, який зацікавлений у долі кожного учня. Отже відбувається переорієнтація учнів від навчання («нехай мене навчать») до учіння («прагну все знати»).
Під час організації особистісно-орієнтованого уроку професійна позиція педагога полягає втому, щоб знати і з повагою ставитися до будь-якого висловлювання учня за темою. В цих умовах учні прагнутимуть висловлювати свої думки, пропонувати свої варіанти, не боятимуться помислити.
Одним із ефективних засобів реалізації особистісно-орієнтованого навчання є індивідуальний та диференційований підхід до учнів у навчально-виробничому процесі.
Так, індивідуалізація навчання сприяє усвідомленню учнем своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних смислів навчання. Індивідуалізація сприяє розвитку самосвідомості, самостійності й відповідальності.
Педагогічна підтримка полягає у спільному з учнем визначенні його інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання перешкод (проблем), які заважають йому досягати позитивних результатів у навчанні. Підґрунтям педагогічної підтримки є взаємини рівноправності, рівноцінності, поваги й довіри між учителем і учнем.
Індивідуалізація передбачає:
1) індивідуально орієнтовану допомогу учням в усвідомленні власних потреб, інтересів, цілей навчання;