Сторінка
4

Методика використання особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ на матеріалі підготовки операторів комп'ютерного набору

Термін «особистісно-центрувальна освіта», започаткований видатним педагогом та психологом Карлом Роджерсом, в українській науці використовується як «особистісно-орієнтована освіта», що не є тотожним до першоджерела, проте набув досить широкого розповсюдження, і означає взаємодію, яка забезпечує розвиток і саморозвиток особистості, виходячи з виявлення її індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнання і предметної діяльності. Особистісно-орієнтовані технології позиціонують особистість у центрі освітньої системи із забезпеченням комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природного потенціалу. Особистість у цій технології є пріоритетним суб’єктом; вона є метою освітньої системи. Таким чином, особистісно-орієнтовані технології характеризуються гуманістичною спрямованістю імають за мету всебічний, творчий розвиток особистості як суб’єктадіяльності.

Мета особистісно-орієнтованого навчання – орієнтуючись на властивості особистості, на її формування, розвиток у відповідності до природних здібностей – виховувати цілеспрямовану особистість, яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей (самоактуалізації), яка відкрита для сприйняття нового досвіду, здатна на свідомий і відповідальний вибір у різноманітних життєвих ситуаціях.

У таких умовах учень не є суб'єктом навчання, а постійним носієм суб'єктного досвіду. Саме тому співпрацювати з учнем як з партнером, не спускатися, а підніматися до рівня молоді є головною метою особистісно-орієнтованого навчання, в центрі уваги якого знаходиться молодь як суб'єкт діяльності.

У сучасній педагогічній теорії і практиці існують різні підходи до визначення цілей особистісно-орієнтованого навчання, а саме:

визначити життєвий досвід кожного учня, рівень інтелекту, пізнавальні здібності, інтереси, якісні характеристики, які спочатку треба розкрити, а потім узгодити зі змістом освіти та розвинути в навчально-виховному процесі;

формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні учнів у межах соціокультурних і моральних цінностей нації;

озброїти студентів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідними для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести конструктивний діалог з іншими людьми, природою, культурою.

Здійснення особистісно-орієнтованого підходу неможливе без вивчення особистості учня.

Серед індивідуальних особливостей учнів на які необхідно спиратися викладачу, частіше за інші, виділяють особливості сприйняття, мислення, пам’яті, мовлення, характеру, темпераменту, волі.

Найхарактернішою ознакою особистісно-орієнтовного навчання є те, що активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі учні. Вони є суб'єктом пізнання. Кожен учень долучається до співпраці у колективній груповій діяльності.

Найважливішими ознаками особистісно орієнтованого навчання академік О. Я. Савченко вважає багатоваріативність методик і технологій, уміння організовувати навчання одночасно на різних рівнях складності, утвердження всіма засобами цінності емоційного благополуччя, позитивного ставлення до світу, тобто внутрішньої мотивації.

Дидактичними основами побудови особистісно-орієнтованих технологій навчання, на його думку, є такі положення:

1) розробка технології повинна здійснюватись на основі наукової психолого-педагогічної концепції (цілісної теорії або окремих наукових положень);

2) технологія повинна бути адаптованою до особистісних особливостейучнів, їх типологічних та індивідуальних властивостей, які здійснюють суттєвий вплив на навчальну діяльність;

3) технологія повинна забезпечувати створення відповідних психологічних умов, які будуть сприяти самореалізації і самовизначенню учнів, розвитку педагогічної спрямованості, педагогічного мислення;

4) технологія повинна бути варіативною і гарантувати учням можливість вибору етапів своїх дій з урахуванням об’єктивної складності завдань та індивідуальних можливостей засвоєння знань.

Серед сучасних технологій особистісно орієнтованого навчання учнів професійно-технічних закладів освіти пріоритетними науковці виділять такі:

Технологія модульного навчання. Метою технології модульного навчання, на думку Л.Ю. Благодаренка, єстворення умов для засвоєння учнями навчальних програм в індивідуальному темпі на основі розподілу навчального матеріалу на окремі модулі – логічно завершені частини навчального курсу.

Технологія евристичного навчання сприяє творчій самореалізації учня,створенню учнем особистісного досвіду, визначенню ним особистісного змісту навчання, рефлексивному конструюванню теоретичних елементів знань. Основним принципом реалізації технології евристичного навчання є створення умов, за яких зміст освіти для учня стає варіативним і змінюється в процесі діяльності.

Технологія навчання самостійній роботі забезпечує цілеспрямоване оволодіння учнями прийомами, формами і змістом цієї роботи. Ефективність здійснення самостійної роботи визначається як рівнем виконання педагогом його функцій щодо організації і керування цією роботою, так і в значній мірі усвідомленням учнем свого значення як суб’єкта діяльності, розумінням особистісної значущості, потребою регулярної самостійної роботи.

Професійно-орієнтована технологія навчання забезпечує професійнуспрямованість педагогічного процесу і може бути реалізована лише в умовахособистісно-орієнтованого навчання. На думку Л.Ю. Табаренко, «найважливішими вихідними положеннями професійно-орієнтованої технології навчання є нерозривність процесів засвоєння фундаментальних знань і формування професійних умінь, а також послідовність розвитку розумових здібностей і формування спрямованості особистості». Ми підтримуємо думку науковця в тому, що технологія проведення особистісно орієнтованого уроку спирається на основний принцип реалізації функцій особистісно-орієнтованого уроку: створення умов, за яких усвідомлені учнями знання стають особистісно-значущими, відбувається найповніше розкриття здібностей особистості, задоволення її освітніх потреб.

Дослідницька (проблемно-пошукова) технологія полягає устворені умов для пізнавальної активності, для самостійних розумових дій, спрямованих на досягнення необхідного результату. Центром окресленої діяльності є проблемна ситуація (педагогічна проблема, творча задача), що спонукає студента до аналізу, формулювання проблем і розв’язання шляхом висування пропозицій, гіпотез, їх обґрунтування і доведення, а також шляхом перевірки правильності розв’язання. Проблемна ситуація – це пізнавальне протиріччя людини, коли вона не знає, як пояснити явище, факт, процес, дійсність, що спонукає її шукати новий спосіб, пояснення або спосіб дії.

Критерії результативності застосування в навчальному процесі дослідницької технології:

наявність позитивного мотиву до дослідницької діяльності;

наявність позитивного емоційно-вольового стану;

переживання студентом суб’єктивного відкриття;

ставлення до отриманого знання як до особистісної цінності;