Сторінка
7

Методика використання особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ на матеріалі підготовки операторів комп'ютерного набору

2) створення умов для вільної реалізації завданих природою здібностей і можливостей;

3) підтримку школяра у творчому самовтіленні;

4) підтримку учня у рефлексії.

Для того, щоб будь-яка людина, залучена до певної діяльності виступала в ній як суб'єкт, перш за все, вона має усвідомлювати особистісно значиму мету цієї діяльності. З цього виходить, що якщо ми хочемо включити особистість в освітній процес, вона повинна бачити вньому певну значимість. Звідси висновок: робота вчителя без мотивації і особистісних підстав учнів, рівнозначна роботі в порожній аудиторії.

Як стверджує науковець М.М. Фіцула, особистісно орієнтоване навчання забезпечує перетворення учня з пасивного спостерігача, який засвоює знання та досвід, на активного співрозмовника та співробітника, суб'єкта навчально-виховної діяльності, продуктивної праці.

Таким чином, сутністю особистісно-орієнтованої технології навчання є організація процесу навчання, в основі якого лежить визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини, що вимагає забезпечення розвитку і саморозвитку особистості, виходячи із виявлення індивідуального, неповторного, суб’єктивного досвіду, здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій, можливостей реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.

Засобами реалізації особистісно-орієнтованої технології навчання є:

використання різноманітних форм та методів організації навчальної діяльності, орієнтованих на конкретного учня;

стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів розв’язання ситуативних завдань без страху помилитися чи дати неправильну відповідь;

створення на уроці таких педагогічних ситуацій, які дають можливість кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, підтримувати прагнення учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати та оцінювати роботу інших;

використання різноманітних видів пізнавальної діяльності, а також мотиваційний, змістовно-операційний та вольовий компоненти пізнавальної самостійності учнів;

створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;

оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за остаточним результатом;

заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них тощо.

Педагогічні умови успішного використання особистісно-орієнтованої технології навчання у навчально-виробничому процесі ПТНЗ

Освітній процес будується на навчальному діалозі учня й педагога, який направлений на спільне конструювання програмної діяльності. При цьому обов’язково враховуються індивідуальна вибірковість учня до змісту, вигляду та форми навчального матеріалу, його мотивація, прагнення використовувати отримані знання самостійно, за власною ініціативою, в ситуаціях, не заданих навчанням.

Організація навчально-виробничого процесу з використанням особистісно-орієнтованої технології ґрунтується на певних принципах. Основний принцип особистісно-орієнтованого навчання – визнання, усвідомлення індивідуальності учня, його самоцінності, неповторності як людини, його розвитку не як колективного суб'єкта, але, насамперед, як індивіда з неповторним суб'єктним досвідом, сукупністю психічних, культурологічних рис. Особистісно-орієнтоване навчання повинно забезпечити розвиток та саморозвиток особистості, виходячи з виявлення її індивідуальних особливостей як суб'єкта пізнання та предметної діяльності. Наступний принцип – принцип індивідуалізації навчання, яка передбачає індивідуально орієнтовану допомогу учням в усвідомленні власних потреб, інтересів, цілей навчання, створення умов для вільної реалізації завданих природою здібностей і можливостей, підтримку школяра у творчому самовтіленні, підтримку учня у рефлексії тощо.

Важливий принцип диференціації, може бути двох видів: предметна диференціація (розподіл учнів на різнорівні групи, враховуючи принцип природовідповідності на заняттях) та духовна диференціація з урахуванням особистісних відмінностей, пов'язаних із традиціями сім'ї, моральності. Принцип максимального наближення змісту навчального матеріалу до реалій життя сприяє розумінню учнями важливості знань, необхідності постійного їх оновлення. Принцип варіативності – базовий, будує навчання на широкій різноманітності змісту та форм навчального процесу, вибір якого здійснює педагог, враховуючи мету розвитку кожної окремої дитини.

Принцип проектування навчального предмету має структуру: ідея – навчальний процесс – своєрідна проекція науки. Реалізація принципу постійної самооцінки учнями власної навчальної діяльності дає змогу учню не тільки більш усвідомлено ставитись до учіння, а й спостерігати динаміку особистого просування в засвоєнні навчального матеріалу, своєчасно корегувати свою пізнавальну діяльність.

Принцип гуманізації змісту знань передбачає таку систему суб'єкт-суб'єктних діалогових взаємовідносин у навчально-виховному закладі, які створюють найсприятливіші умови для розвитку кожним суб'єктом педагогічного процесу своїх духовно-інтелектуальних і творчо-діяльнісних здібностей, неповторних національних, особистісних рис і засвоєння необхідної кількості знань, умінь ї навичок, щоб стати добрим фахівцем.

Принцип системності знань втілює в собі певну низку вимог до побудови змісту навчання, до організації процесу навчання, до учасників навчально-виховного процесу — учнів і учителя. В основі цих вимог лежить поняття системи, зокрема, її функціонально-морфологічної будови.

Принцип інтегративності знань – орієнтація навчання на сьогоденні вимоги суспільного розвитку, формування цілісної системи знань, єдиної картини світу, наукового світогляду, поєднання інтегративного й диференційованого підходів до навчання, безперервність освіти та її вихід на рівень професійної освіти.

Принцип науковості навчання – відповідність змісту освіти рівню сучасної науки, формування в учнів уявлень про загальні методи наукового пізнання, ілюстрація найважливіших закономірностей процесу навчання.

У принципі забезпечення пізнання та психічного розвитку об´єктивно виявляються і реалізуються детермінація поведінки, зв´язок психіки та діяльності. За цим принципом кожному рівню детермінації притаманний свій тип розвитку. На рівні організму суб´єкт розвивається в процесі визрівання і формування психофізіологічних підструктур, на рівні індивіду – у процесі діяльності присвоєння, а на рівні особистості - у процесі перетворювальної діяльності.

У зв’язку з вищеназваними принципами можна побудувати модель особистісно зорієнтованого навчання, де учень – основний суб'єкт процесу навчання. Метою такого навчання є розвиток індивідуальних здібностей учня. Виникає необхідність створення умов, що забезпечують реалізацію поставленої мети шляхом виявлення та структурування суб'єктивного досвіду учня, його спрямованого розвитку, формування індивідуальності дитини, зміна сталих типових у нашій культурі уявлень про норми психічного розвитку (порівняння не по горизонталі (з іншими), а по вертикалі (із собою), а також розробка спеціальних форм взаємодії учасників навчального процесу: учень – учитель – батьки. Зміст освіти має включати не тільки наукові знання, але й засоби та методи їх засвоєння, пізнання.