Сторінка
11

Методика використання особистісно-орієнтованої технології у навчально-виробничому процесі ПТНЗ на матеріалі підготовки операторів комп'ютерного набору

Що стосується мотивації навчальної діяльності учнів, то коли перед учнем постає проста, зрозуміла і приваблива для нього мета, тоді для досягнення її він у будь-якому випадку виконає і ту навчальну дію, яку планує педагог.

Добре відомо, що ніщо так не привертає увагу й не стимулює роботу, як цікаве. Як варіант – відтягнута відгадка. На початку уроку вчитель задає загадку (цікавий факт), відгадка на яку (ключ до розуміння) буде відкрита на уроці під час роботи над новим матеріалом. Наприклад: «Наступного уроку мова піде про основну функцію оператора комп’ютерного набору. Як ви гадаєте, про яку?». Учні пропонують свої варіанти, тим самим беручи активну участь у навчальному процесі, а також дізнаються нові факти від своїх одногрупників. Посилює увагу, «інтригує» учнів необхідність знайти помилку. Варіантів такої діяльності декілька. Перший: пояснюючи матеріал, учитель навмисне припускається помилок, але учні заздалегідь попереджуються про це. Другий: учитель упевнено доводить невірну думку, гіпотезу. Завдання учнів – знайти контраргументи. Інший варіант – учень отримує текст (або, скажімо, розбір розв’язання задачі) з навмисними помилками. Тексти можуть бути заздалегідь підготовані іншими учнями.

Головним принципом активного й розвиваючого повторення є перехід від репродукції до діяльності по застосуванню й змінюванню отриманого знання.

Однією з форм такого опитування є складання учнем власного опорного конспекту за новим матеріалом.Зрозуміло, цей прийом можна використати тоді у тих випадках, коли учитель сам застосовує подібні конспекти і навчає користуватися ними учнів.

Іншою формою роботи може стати повторення з контролем. Учні складають серію контрольних запитань до вивченого на уроці матеріалу. Потім одні учні ставлять питання, інші – за викликом учителя або учня, який поставив питання – відповідають на них. Поступово учні привчаються до того, щоб система питань повністю охоплювала учбовий матеріал. Як варіант, учні працюють парами, відповідаючи на питання одне одного.

Стимулює творчу активність, дозволяє підвищити зацікавленість кожної дитини використання так званого випереджального завдання, сенс якого в тому, що учні готують свої приклади до нового матеріалу. Можливо також складання своїх задач, висунення ідей по застосуванню вивченого матеріалу тощо, складання загадок, ребусів, кросвордів тощо.

Завдання кожного вчителя під час викладання предмету полягає не лише у навчанні, а й у вихованні учнів та розвитку їх вмінь спілкуватися, відстоювати власну життєву позицію, тобто формуванню активної й успішної особистості. Результати дослідження американського соціолога Ноумена Джеймса з цього питання виявилися однозначними. На успішність учнів найбільш впливає сам колектив, де вони навчаються. Розвиток товаришів, їх успішність та життєві плани мають приоритетне значення. У колективі, який уміло організований, кожен працює на кожного. На долю вчителя припадає «дрібничка» – допомогти групі вдало організуватися на уроках.

Один з видів організації спільної діяльності учнів – робота в групах. Цим забезпечується взаємодія дітей у праці, їх відповідальність один за одного. Види завдань для груп:

групи отримують одне й те саме завдання. Залежно від типу завдання результат своєї роботи група може просто здати вчителю, або ж спікер однієї з груп оголошує результати роботи, інші учні його доповнюють або спростовують;

групи отримують різне завдання. Тоді групи (або їх спікери) звітують перед класом. Або, змінюючись по черзі, спікери по колу обходять усі групи і працюють з кожною. Найбільш доцільний цей прийом роботи під час уроків, матеріал до яких перевантажений інформацією;

групи отримують різні завдання, які працюють на спільний результат.

Організовуючи роботу в групах, можна запропонувати учням наступні прийоми: «спіймати помилку». Учні шукають помилку групою, сперечаються, радяться. Зробивши певний висновок, група вибирає спікера. Спікер передає результат його виконання перед усім класом. Щоб обговорення не затяглося, зразу визначається на нього час. Наприклад, надати учням серію формулювань, серед яких зустрічаються і правильні, і неправильні. Задача групи – знайти неправильні, довести їх помилковість і замінити вірними.

Група складає опорний конспект уроку чи теми на аркуші паперу великого формату. Інший варіант – декілька сильних учнів раніше отримують творче домашнє завдання: скласти опорні конспекти на різні раніше вивчені теми. На одному з уроків ці учні стають тренерами. Група розбивається на підгрупи, із кожною підгрупою працює такий тренер, користуючись власним опорним конспектом. Після виконання завдання у певний час над певною темою тренери змінюють підгрупу й процес повторюється. Важливо: підгрупи повинні отримати від тренера певне завдання. Наприклад, скласти список питань за цим конспектом, або знайти помилку, яка навмисне внесена до конспекту, або щось інше.

Використання прийому мозкового штурму. Найцікавіше питання розв’язання творчих, евристичних задач у групах. Такі задачі прийнято називати «відкритими», вони найкраще розвивають креативність мислення.

Дуже важливий етап уроку, на якому вителі, на жаль, не завжди приділяють достатньої уваги – оцінювання. Оцінюємо ми не лише цифрами. Оцінюємо словами, інтонацією, рухом, мімікою. Головна мета оцінки – стимулювання пізнання. Людині потрібен Успіх. Ступінь успішності багато в чому визначає самопочуття вчителя, ставлення до світу, бажання працювати. Якщо зробити підйом по сходинках пізнання – отримаємо вдячних учнів.

Наступний етап, якому досить часто не вистачає достатньо часу інформування про домашнє завдання. Шкідливий і достатньо поширений педагогічний прийом – покарання домашнім завданням підвищеного обсягу або складності. Психологічне обґрунтування полягає в тому, що деякі дорослі підсвідомо (якщо не свідомо) переконані: шкільна освіта – необхідна, але тяжка і безрадісна праця. Тому багато списів зламано з приводу домашнього завдання на сторінках педагогічної літератури, особливо іноземної. Давати домашні завдання чи ні? Які допустимі обсяги і час, потрібний на виконання домашнього завдання? Як воно впливає на успішність?

А. Гін, автор книги «Прийоми педагогічної техніки», впевнений в тому, що якщо вже задавати, то з найбільшою користю. Він пропонує наступні прийоми:

три рівні домашнього завдання, коли вчитель одночасно задає домашнє завдання двох або трьох рівнів. Перший рівень – обв’язковий мінімум. Головна умова для цього завдання: воно повинно бути цілком зрозумілим і під силу будь-якому учневі. Другий рівень завдання – тренувальний. Його виконують учні, які мають бажання добре знати предмет і без зайвих труднощів оволодівають програмою. Третій рівень використовується (або не використовується) в залежності від теми уроку і підготованості класу. Це – творче завдання. Звичайно, воно виконується на добровільних засадах і стимулюється учителем високою оцінкою та схваленням. Діапазон творчих завдань дуже великий. Використання трьохрівневих завдань дозволяє врахувати не лише рівень розумових здібностей, а й природні нахили учнів – чи то літературні уподобання, чи схильність до математики;