Сторінка
1

Казка як ефективний засіб виховання і навчання дітей різного віку

Мета будь якого вчителя – виховати зі своїх учнів цілеспрямованих, чесних, відкритих для спілкування та праці людей. Виховання – процес формування всебічно розвиненої особистості, а навчання – найважливіший засіб виховання, під яким розуміється процесс передачі та активного засвоєння знань, умінь і навичок.

Як казав відомий педагог Я. А. Коменський, "навчання – це процес пізнання. Цей процес включає в себе усвідомлення та осмислення у процесі пізнання, вправи та практичний досвід. У процесі навчання в учня змінюються колишні та з’являються нові форми поведінки". Для раелізації мети виховання використовуються різні засоби та методи.

Серед різноманіття сучасних засобів навчання і виховання я би хотіла звернути вашу увагу на казку. Чи є казка засобом навчання?

Казка як своєрідний жанр народної та літературної творчості посідає значне місце у фольклорі всіх країн світу. Як зазначив В. Гнатюк "казки належать до найдавніших витворів людського духу і сягають у глибину таких далеких від нас часів, якої не досягає жодна людська історія". Казка – невід’ємна складова народної педагогіки. "Казка, гра, фантазія, - пише В.О. Сухомлинський, - животворне джерело дитячого мислення, благород-них почуттів і прагнень… Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками… Під впливом почуттів, що породжені казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Діти знаходять велике задоволення у тому, що їхня думка живе у світі казкових образів, в них – перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного".

Неможливо уявити дитинство без казок – батьки читають їх дітям, казки застосовуються у навчальній програмі дитячих садків, молодших класах шкіл, але чи можна застосовувати казку та гру як засіб виховання більш дорослих школярів, наприклад, 4 – 5 класу? Сучасні діти розвиваються під впливом СМІ, компьютерних технологій, інтернету, чи доречно буде проводити з ними уроки за допомогою "старої доброї" казки?

Для нас не секрет, що взаємодія батьків зі школою вкрай необхідна для реалізації головної ідеї навчання – виховання всебічно розвиненої особистості. Але чи всі батьки охоче втручаються у шкільне життя своїх дітей? Звісно ні. І яка думка батьків стосовно казок? Звісно, у перші роки життя дитини і поки вона ходить у дошкільний заклад, життя дитини переплетається з казкою, батьки, дідусі та бабусі зазвичай читають, розповідають дитині про чарівний світ казкових пригод. Але коли діти підростають і вже минають початкову школу, батьки намагаються звернути їхню увагу на різний пізнавальний матеріал, залучають до занять у розвивальних гуртках, а казки, як більш "дитячий" жанр, відходять на дальній план. Батьки прагнуть бачити своїх дітей розумними, вихованими, і часом забувають про розвиток душі, який так необхідний дітям у будь-якому віці! Адже казка – дуже поширений жанр, є великий вибір хороших авторів і тематик, можна знайти саме ті, що подобаються дитині. Навіть дорослим іноді кортить перечитати свою улюблену казку, чи може ту, яку в дитинстві читала бабуся, яка вразила, влучила в серце. І з кожним прочитанням можна відкрити в казці щось нове, скрите до цієї пори, а це означає винести для себе якийсь досвід.

Нажаль, не всі вчителі замислюються над впливом казок на учнів, на практиці не всі проводять ігрові заняття, пов’язані з казкою. Вважається, що цей жанр літературної творчості може бути використаний тільки на уроках літератури, часто робота з казками обмежується прочитанням матеріалу і засвоєнням змісту написаного.

Мета даної курсової роботи – довести, що казку можна вважати ефективним засобом виховання і навчання дітей різного віку, у тому числі у 4-5 класі.

Її завдання:

розглянути позиції відомих педагогів щодо цього питання;

дослідити, як працює казка у якості засобу виховання та навчання;

дослідити, як впливає казка та гра на дітей певного віку;

визначити педагогічні особливості використання казок на уроках, які проводяться у 4 – 5 класі.

Об’єкт дослідження – казка як незмінний та єфективний засіб виховання.

Предмет дослідження – процес використання казки у 4 - 5 класі се-редньої школи.

У курсовій роботі були використані такі методи дослідження як: аналітичний, пошуковий, описовий, порівняльний.

Наукова новизна цієї роботи полягає в дослідженні впливу казки, а також дидактичної гри та роботи з матеріалами, на підвищення єфективності навчання та виховання школярів.

Практичне значення цієї роботи випливає з актуальних завдань удосконалення навчально-виховного процесу у 4 – 5 класах школи і може бути використано вчителями для ефективної реалізації розвивального потенціалу уроків, а також для підвищення зацікавленості учнів та їх активності. На дану курсову роботу, на мій погляд, слід звернути увагу не лише педагогам, але й батькам, які зацікавлені у повноцінному розвитку своєї дитини. Тема що була обрана для курсової, повинна лишитися непоміченою для психологів, бо тема казки широко вивчалася у психології, а в цій роботі вона розглянута з боку педагогіки.

Моїм особистим внеском у дослідженні казки як ефективного засобу виховання і навчання є з’ясування того як можна використовувати казки на уроках образотворчого мистецтва.

Що таке казка. Історія казки

Казка — це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо. Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку.

Казка як жанр усної народної творчості своїм генезисом сягає ще часів перших спроб міфотворчості, як жанр художньої словесності – бере початок у ХVІІ ст.

Казка як своєрідний жанр народної творчості здавна посідав важливе місце у фольклорі всіх народів світу. Згадки про казку (як і її зразки) знаходимо в різноманітних писемних пам'ятках, що дійшли до нашого часу крізь віки і тисячоліття. Так, в Китаї ще у XXII ст. до н. є. був відомий збірник казок "Шан-Хої-Кінг". Ряд казок Стародавнього Єгипту було зафіксовано у XIV ст. до н. є. За багато століть до нашої ери активно побутували казки в Індії. Чимало з них увійшло потім до славнозвісного збірника "Панчатантра". Широкого розголосу набули стародавні казки Арабського Сходу, що склали цілий збірник "Тисяча і одна ніч" й були потім перекладені на мови багатьох народів.

На думку багатьох дослідників, казка є найбільш древнім жанром, який "застиг у той період, коли перестав відповідати пізнішим форматам мислення". Казка набула естетичної, частково дидактичної і повчальної функції та сталої форми, що до цього часу залишалась незмінною. Як підтверджують спостереження вчених, це було не пізніше XVI-XVII ст. Усі трансформації жанру та зміни у сприйманні казкової оповіді пов’язані із втручанням дійсності у її сферу.

"Історія казки,— справедливо відзначає російська дослідниця Е. Померанцева, є насамперед історія її співвідношення з дійсністю".