Сторінка
5

Методика запобігання комп’ютерної залежності учнів середньої школи

Людина завжди шукає нові способи самовираження і спілкування з іншими людьми. Саме в кіберпросторі він знаходить одну з таких можливостей, де можна бути тим, ким хочеться, і висловлювати свої особисті якості без постійного контролю з боку зовнішнього спостерігача. Люди віддають перевагу спілкуванню у віртуальних кімнатах перед спілкуванням у реальному житті, тому що там можна анонімно спілкуватися, змінюючи своє реальне «я». Анонімність є важливим аспектом розуміння у віртуальному світі.

Із самих ранніх стадій формування структури цього простору анонімність підтримується, хоч і робляться спроби для її усунення. Це не може не звернути на себе увагу. Проводяться масові опитування, йде інтерактивне спілкування. При такому спілкуванні ніхто не знає, хто ти, звідки ти, який у тебе підлогу.

Відхід з реального у світ комп'ютера може породити у багатьох людей ілюзію комфортного життя у створеному для себе психологічно прийнятному світі. Така небезпека дійсно існує. Це підтверджено людьми, у яких соціальні зв'язки із зовнішнім світом стають вразливими. Дана ймовірність навряд чи може бути позитивною для суспільства, тут потрібні наукові вишукування соціологів, психологів та медиків. Ще однією причиною, по якій люди живуть більшу частину часу в кіберпросторі, є самотність. За словами поета Р. М. Рільке, зростання самотності « . хворобливий, як зростання хлопчика, і сумний, як початок весни . Нести його нелегко, і кожному доведеться пережити години, у які вони його з радістю проміняли б на будь-яку - не має значення , яку саме - спільність, на хоча б подобу близькості з першим зустрічним, з самим негідним .» Цьому почуттю особливо схильні підлітковий і юнацький вік. При детальному аналізі підлітки часто називають самотністю нудьгу, невміння зайняти себе, відсутність компанії.

Вже сьогодні в спілкуванні людини з іншою людиною для багатьох є більш важким випробуванням, ніж спілкування з комп'ютером.

Сучасні діти спочатку вчаться грати в комп'ютерні ігри, а потім вже в рухливі у дворі. Реальність сьогодні така, що діти спочатку опановують комп'ютерну грамоту, а потім вже мовну, математичну. Побічним ефектом раннього знайомства може бути комп'ютерна залежність. Чим же краще віртуальний світ, ніж реальний? Доведено, що комп'ютерна залежність є однією з форм догляду людини від реальності, яка може травмувати через складні відносин між людьми. Така реальність призводить до конфліктів, розчарувань, хворобливим проявам і гірким втрат. Саме тому підлітку, який ще не навчився вибудовувати відносини в суспільстві, здається, що віртуальний світ і ігри - ідеальний для нього вихід. Саме в роботі на комп'ютері він може реалізувати свій потенціал, при цьому він нічим не ризикує. Він знайомиться в Мережі, надає своєму іміджу ті риси, які в реальному житті у нього відсутні. У цьому світі він говорить про те, про що в реальному житті заборонено або не прийнято. Створюється ілюзія всемогутності, яка може запаморочити голову не лише дитині, але і дорослому.

Для того щоб у підлітка зник інтерес до комп'ютерних клубах, необхідно спочатку розібратися в тому, що могло послужити причиною його виходу з реального життя. Що він міг знайти в тому світі такого, що не зміг знайти в реальності? Адже будь-яка людина, свідомо чи ні, чимось займається для задоволення потреб. Комп'ютерна залежність сьогодні є проблемою, що постала в ряд з наркоманією і алкоголізмом.

Особливою формою міжособистісних відносин є дружнє спілкування. Воно характеризується індивідуальністю та вибірковістю. Проблема пошуку дружнього спілкування стає актуальною в підлітковому віці. Саме в цей період підліток може піти з головою в світ комп'ютера. У спілкуванні кожен шукає в іншій людині душу, її внутрішній світ. Зворотній зв'язок у спілкуванні успішна, якщо людина отримує результат взаємодії.

Важливою умовою налагодження взаємин є сприйняття при спілкуванні. Взаємовідносини у сім'ї накладають відбиток на розвиток людського спілкування. Існує кілька типів сімейних відносин. Диктат - придушення ініціативи та відчуття власної гідності. У результаті з'являються страх, невпевненість у собі, почуття, що тебе ніхто не любить. Результатом може бути втеча дитини від реальних подій у віртуальний світ.

На сьогодні всесвітня мережа більше нагадує чарівну казку, у якій "користувач" володіє надприродними можливостями, на відміну від реального життя. Не дивно, що Інтернет найбільше відповідає міфологічному мисленню маленької дитини. Таке мислення ніколи не зникає повністю, а тільки витісняється зі свідомості з віком, воно зберігається в несвідомому дорослої людини, породжуючи віру в прикмети і магічні ритуали. Отже, Інтернет є ідеальним середовищем для актуалізації багатьох психічних процесів несвідомого, архетипного характеру. Для багатьох підлітків, у психологічному сенсі, Всесвітня мережа стала дверима в той чарівний казковий світ, який людина змушена була покинути в в більш дорослому віці, під тиском об'єктивних умов реального світу.

На підставі динаміки ігрової залежності виділяються чотири стадії розвитку психологічної залежності, які мають свою специфіку.

Можливість їх розповсюдження на інші ігри і види комп'ютерної діяльності існує.

За деякими даними, близько 10 - 14% гравців можна назвати завзятими, тобто знаходяться на стадії психологічної залежності від комп'ютерних ігор. Ця стадія характеризується не тільки постійною потребою в грі, але й іншими серйозними змінами у внутрішньому стані людини. Відбувається зміна самооцінки і самосвідомості. Залежність може проявитися в одній з двох форм: соціалізованої й індивідуалізованої. Соціалізованої форма ігрової залежності проявляється у підтримці соціальних контактів з людьми, частіше за все з такими ж гравцями. Ці люди дуже люблять грати один з одним за допомогою комп'ютерної Мережі. Мотив гри носить змагальний характер. Ця форма залежності має менший вплив на психіку особистості, ніж індивідуалізована форма. Відмінності в тому, що все не припиняють контактувати з іншими людьми, не йдуть у себе. Але оточення, яке складається з таких же фанатів, як правило, не дає людині повністю відірватися від реальності, піти у віртуальний світ і довести себе до руйнування.

Індивідуалізована форма залежності є крайньою формою залежності, коли порушується взаємодія людини з навколишнім світом. Відбувається збій у основної функції психіки. У ній відбивається віртуальна реальність, а не вплив об'єктивного світу. Люди часто подовгу грають поодинці, потреба в грі присутній у таких суб'єктів нарівні з основними фізіологічними потребами. Для них комп'ютерна гра - це свого роду наркотик. Якщо протягом тривалого проміжку часу вони не «беруть дозу», то починають відчувати негативні емоції, відчувати незадоволеність, з'являється депресивний стан. Це клінічний випадок, психопатологія чи спосіб життя, який завжди приводить до патології. Такі випадки потребують окремого вивчення.

На одній зі стадій відбувається зниження ігровий активності людини. Відносини його з комп'ютером тут можна порівняти з не щільно, але міцно пришитою гудзиком. Створюється видимість, що людина відійшла від гри в комп'ютер на певну відстань. Однак повністю відірватися від психологічної прихильності до комп'ютерних ігор він не в силах. Це стадія є найтривалішою з усіх описаних вище стадій. Її тривалість може бути навіть завдовжки в життя в залежності від швидкості згасання прихильності. Саме існування залежності від комп'ютерних ігор в історії займає невеликий період. Але випадків повного згасання залежності - одиниці.