Сторінка
14

Методика запобігання комп’ютерної залежності учнів середньої школи

3) Третій крок цієї вправи - це закріплення позитивних емоцій і тих відчуттів, які підвищують самооцінку людини, що знаходиться в залежності від комп'ютерних ігор або Інтернету. Необхідно виділити окремі емоційні картинки з позитивними емоціями і постійно їх згадувати, детально розглядати і вивчати, для того щоб підсвідомо налаштовувати себе на все позитивне. Родичам і решті зацікавленим людям можна порадити нагадувати про те, що хорошого може придбати людина, поборів у собі комп'ютерну залежність.

Вправу «Психосинтетична автобіографія» необхідно для того, щоб виявити значимі зміни в житті і поведінці людини, яка схильний до комп'ютерної залежності. Хто-небудь із родичів або друзів цієї людини повинен допомогти цій людині скласти свою автобіографію. Або ж вона сама може скласти автобіографію, в якій вона повинна відобразити всі важливі моменти свого життя починаючи з того часу, як пам'ятає себе. Після того як автобіографія написана, людина за допомогою родичів чи близьких друзів може простежити всі зміни у своїй поведінці, у ставленні до життя, людей і самій собі.

Після того як уся автобіографія буде вивчена, можна зробити загальні висновки: що позитивного і негативного одержала людина разом з комп'ютерною залежністю, як збільшити позитивний ефект і зменшити негативний вплив цієї залежності. Для посилення ефекту від цієї вправи можна на чистому аркуші паперу, поділеному на дві рівні частини, записувати позитивні і негативні зміни в кожному конкретному проміжку часу.

Вправу «Перетворення проблеми в ціль» можна використати для того, щоб людина позбулася від комп'ютерної залежності за допомогою самої комп'ютерної залежності.

1) Першим кроком буде складання списку проблем, які з'являються або вже з'явилися в результаті дії цієї залежності.

2) Потім необхідно описати кожну проблему так, щоб іншим ця проблема також здавалася проблемою.

3) Для кожної проблеми необхідно сформулювати шлях її ліквідації, тобто поставити конкретну мету. Після цього проблему слід розглядати вже не як проблему, яка негативно впливає на людину, а як конкретну мету, яку можна досягти, доклавши деяких зусиль.

Таким чином, будь-яка проблема може стати простою метою, яка вже не приносить шкоди, а іноді навіть застосовується при усуненні від комп'ютерної залежності.

Вправу «Вивчення свого страху» можна застосовувати у випадках, коли людина відчуває певний страх або дискомфорт при відсутності поряд комп'ютера. Цій людині можна запропонувати намалювати свої страх і відчуття на аркуші паперу. Вголос проговорити всі свої відчуття з цього малюнку, описуючи словами кожен момент і кожен предмет. Наприклад, дуже ефективно буде застосування цієї вправи у разі, якщо любителі комп'ютерного світу будуть виконувати його разом. Колективна робота в даному випадку тільки вітається. Всі приймаючі участь можуть поділитися на дві групи: «пацієнти» і «терапевти». Першій групі пропонується озвучити свої страхи і негативні емоції, намальовані на аркуші паперу, а другій групі - зробити відповідні висновки. Потім обом групам бажано помінятися ролями і повторити вправу. Весь сенс цих дій полягає в тому, щоб навчити людей, що знаходяться в комп'ютерній залежності, знаходити конкретні страхи у своєму житті і розуміти їх сутність. А знаючи сутність свого страху, людина може при бажанні позбутися від нього.

Певну проблему в сучасному суспільстві становить прихильність дітей та підлітків до комп'ютерних ігор. Для того щоб знизити ступінь цієї прихильності, батьки або дорослі родичі можуть використовувати деякі вправи. Можливо, ці вправи повністю не знімуть залежність, але допоможуть трохи відволікти дитину від монітора комп'ютера і зайняти її більш корисними для молодого організму справами, наприклад фізичною культурою. Регламентувати роботу дитини за комп'ютером батьки (дорослі родичі) можуть, самостійно встановлюючи час відпочинку та комп'ютерних ігор. Крім того, необхідно показувати своїм прикладом, що і як треба робити (наприклад, якщо час, відведений для комп'ютерних ігор, закінчилося, це не означає, що дитину треба відправити гуляти або робити уроки, а самому сідати за ті ж ігри). Треба йти з ним гуляти або ж разом з ним робити уроки або зайнятися домашніми справами. Можна спробувати метод батога і пряника, що, втім, і так повсюдно застосовується в кожній сім'ї, різниця полягає в тому, що не кожен батько вміє правильно застосовувати цю методику. В ідеальному варіанті батьки та дорослі родичі повинні стати більше другом дитині, ніж суворим вихователем, який тільки й знає, що карати за все підряд. Правил роботи за комп'ютером треба вчити дітей з перших днів, ясно і чітко (без зайвого жаху) пояснювати їм всі негативні й позитивні сторони впливу комп'ютерів на людину.

У процесі того, як розвивається дитина і як він реагує на комп'ютерні ігри, можна судити з його ставлення до навколишнього середовища і загальному поведінки. Батькам необхідно приймати дієву участь: разом з дитиною вивчати новинки на «комп'ютерному» ринку, разом робити покупки і разом вчити нові програми. Тоді спільність інтересів зблизить не тільки на час вимушеного проведення часу, але і дасть додаткові можливості зрозуміти, чим хоче займатися дитина.

Розробка методичних рекомендацій що до запобігання комп’ютерної залежності

Коли людина вже стала залежною від комп’ютера, родичі стикаються з певними проблемами. І коли вони кажуть про це людині яка стала залежною вона може не погоджуватися з ними, бо для неї така поведінка вже сала нормою. Навіть якщо вона розуміє, що люди якій кажуть про її проблеми праві, то вона може не погоджуватись з ними сперечатися, можуть виникати конфлікти. Тому що людині неприємно усвідомлювати свої помилки і тим паче вона може бути і не зацікавлена нічого особливо змінювати у своєму житті.

Для того щоб такого не сталося потрібно знати які проблеми виникають при формуванні комп'ютерної залежності. Щоб завчасно можна було їх попередити. Для цього ми виділи з якими саме проблемами стикаються родичі, вчителі та близькі люди коли дитина стає на шлях комп'ютерної залежності.

Небажання вирішувати життєві труднощі - дитини у відстороненні від повсякденних турбот та проблем, будь то проблеми в школі, з однолітками, в сім'ї або з вчителями. Будь-які переживання і неприємності сприймаються як безвихідні або катастрофічні.

Незадоволення собою, тому що щось не виходить. Дитині хочеться грати, бути у віртуальному світі, а їй перешкоджають або забороняють це робити, вимагаючи від неї дій у реальному світі (зробити уроки тощо).

Недисциплінованість. – дитина може запізнюватися до коли або пропускати їх мотивуючи це, тим що школа нікуди не дінеться, а гру вона може програти. Так само по відношенню до виконання будь яких справ вчасно.

Невміння контролювати свої емоції: захоплення комп'ютерними іграми приводить до зайвої тривожності, дратівливості, підвищення рівня агресії, які дитина виплескую на інших людей.

Надання переваги віртуальному світу. Комп'ютерна реальність дозволяє дітям здійснити легко свої мрії, не роблячи для їх досягнення особливих зусиль.