Сторінка
10
Принцип тематичності в системі контролю має велике значення, оскільки виявлення рівня знань, дози матеріалу дає можливість вчителю керувати процесом засвоєння.
У педагогічній практиці програмового навчання принцип тематичності використовується для вивчення нової інформації. Програмовий навчальний матеріал здійснюється за допомогою чіткого визначення його на невеликі дози і перевірки засвоєння кожної дози визначеним учням.
Поетапне формування знань і поетапна перевірка їх якості створюють благотворні умови для виділення самого суттєвого в навчальному матеріалі, звільнює від заучування зайвої інформації. Не слід ототожнювати принцип тематичності з своєчасністю (регулярністю) перевірки. Якщо перший сприяє сконцентрувати увагу на чітко виражених питаннях програми, на конкретних дозах навчального матеріалу, то інший зв'язаний з рівномірною перевіркою в часі. Під час тематичного контролю здійснюється й необхідна рівномірність і достатня частота перевірки.
Отже, принцип тематичності, направлений на виявлення, оцінку і результат навчальних досягнень учнів з визначених суттєвих питань теми, на встановлення зв'язків між темами, а також між предметних зв'язків. Його компонентами є: контроль, перевірка, оцінка і результат навчальних досягнень учнів.
Складова частина контролю – це виявлення рівня знань, умінь і навичок учня на даному етапі навчання. Перевірка знань повинна забезпечувати навчальні завдання школи. Вміле її використання дає необхідну інформацію вчителю для керівництва процесом навчання. Перевірка знань учнів несе в собі визначені дидактичні функції.
Неправильно було б розглядати функції перевірки знань учнів ізольовано одну від одної. Тільки в тісному взаємозв'язку всіх функцій перевірка забезпечує позитивні результати у шкільному навчанні.
Функції перевірки розглядаються у багатьох працях з педагогіки і в різних методиках, авторами яких є: Є.І.Перовський, Н.Г.Дайрі, Г.І.Казьмін, М.О.Архангельський, Д.О.Лордкіпанідзе, Т.С.Панфілова, М.М.Покровська, Н.Є.Анкудінова, М.Т.Калінчук, М.В.Поха, В.О.Уметський та інші.
Як показує аналіз педагогічних досліджень, різні автори по-різному характеризують функції перевірки знань учнів. Жодна праця не дає і аналізу функцій перевірки, які вона здійснює.
Дидактичні дослідження М.О.Архангельського, Д.ОЛордкіпанідзе, В.О.Онищука, А.Орлова, Т.С.Панфіловоі, Б.П.Ройтмана показують, що перевірка знань учнів необхідна не тільки для управління засвоєнням і повторенням матеріалу, а й має велике виховне значення. Вона дисциплінує учнів, виховує у них відповідальність за виконання роботи, привчає до систематичної, планомірної роботи, викликає бажання змагатись за кращі показники результатів навчання.
Є.І.Перовський класифікує загальні і специфічні функції перевірки. Перша – це виявлення рівня знань учнів, на основі чого робляться висновки про результати їх роботи. Друга – це виховання в учнів відповідальності за своє навчання, свідомого виконання навчальних завдань.
Завдяки правильній перевірці змінюються самі знання учнів: стають точніші, повніші, міцніші, більш осмислені.
М.Г.Дайрі визначає такі функції перевірки знань учнів: оцінка і результативність знань, удосконалення їх знань у процесі перевірки, розвиток їх пізнавальних здібностей і мови, виховання позитивних рис особистості.
Автор відзначає, що правильно поставлена поточна перевірка – важливий спосіб підвищення якості знань учнів. Завдання кожного педагога полягає у тому, щоб повністю подолати вузько контрольне формально-результативне опитування, що ще зустрічається на практиці, і розробити дидактично обґрунтовану методику навчальної перевірки учнів, а також систему оцінювання результатів навчання, щоб успішно вирішити задачі і оцінювання знань, і їх удосконалення, і розвиток пізнавальних здібностей і мови учнів, і виховання у них відповідальності за навчання.
Перевірка допомагає вчителю визначити, як розвинуті пам'ять, мислення учнів, як володіє кожний з них усним мовленням, що саме засвоює легше, а що важче. Вона складає органічну частину результатів навчальних досягнень учнів, е засобом організації процесу засвоєння.
У залежності від того, в який момент здійснюється перевірка, В.О.Онищук визначає такі основні функції перевірки: навчально коригуючу, контрольно-узагальнюючу. Перевірку, яка забезпечує контрольно-стимулюючу функцію, автор називає тематичним оцінюванням знань. У результаті цього ототожнюються два різні поняття "перевірка" і "результати навчання".
Дослідження показує, що доцільно виділити наступні функції контролю: діагностичну, навчальну, виховну, розвиваючу, стимулюючу. Класифікуючи ці функції контролю і оцінювання результатів навчальних досягнень учнів, ми виходимо з того, що:
перевірка знань дає можливість учителю визначити фактичний рівень знань учнів і тим самим контролювати ефективність методів і прийомів навчання;
перевірка знань є невід'ємною складовою частиною навчального процесу. Отже, вона забезпечує навчальні і виховні цілі;
обґрунтування вчителем відповідей під час перевірки знань розкриває учню конкретні можливості підвищення результатів своїх навчальних досягнень.
Функції контролю:
Діагностична функція перевірки навчальних досягнень учнів, на нашу думку, полягає у тому, що через визначену систему завдань вчитель визначає можливості подальшого просування кожного учня. Вона полягає у тому, що вчитель діагностує ефективність методів і прийомів навчання, використаних ним.
Навчальна функція направлена на вироблення таких завдань для учня, які сприяють узагальненню, поглибленню і систематизації знань, розвитку логічного мислення учнів у навчанні. М.Н.Покровська підкреслює, що перевірку можна зробити такою, щоб вона не уявлялась даремно витраченим часом, а була продовженням процесу навчання, його особливою формою. При правильній перевірці знань учнів учитель працює з цілим класом, опитування навіть кожного учня використовується як можливість продовження роботи з цілим класом. Перевірка використовується для повторення, уточнення знань, підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу. Майже на всіх уроках перевірку знань учнів можна організувати так, щоб вона виконувала навчальну функцію.
На практиці це можна здійснювати таким чином. Для відповіді викликають 2 – 3 учні, завдання для них підготовлені раніше (за такої перевірки необхідно підбирати учнів з неоднаковими здібностями). За той час, протягом якого учні готують завдання, можна використати для роботи з класом (посильно цю роботу виконувати в повільному темпі). Коли перший учень готовий до відповіді, клас уважно його слухає, робить зауваження, виявляючи недоліки відповіді, внести виправлення в оформленні записів та інше. У такий спосіб контролю і перевірки знань не тільки перевіряються, діагностуються знання окремих учнів, але й одночасно поглиблюються знання всіх учнів класу. Це активізує клас, сприяє вихованню уваги учнів, дає можливість вчителю оцінити результати навчальних досягнень більшої кількості учнів протягом всього уроку.