Сторінка
1

Художня обробка металів у 5-9 класах

Відродження національних традицій народу, зокрема в повсякденному житті, побуті, мистецтві, творчості сприяє розвиткові його самосвідомості, формує та виховує його в дусі свободи діяльності і творення. Велика роль в цьому має належати загальноосвітній школі.

В умовах становлення незалежної Української держави постає потреба покращення як змісту, так і форм здійснення трудової підготовки підростаючого покоління. Суттєве значення при реалізації зазначених завдань належить заняття учнів різними видами декоративно-ужиткового мистецтва, які поєднують в собі народні традиції, сучасні промислові технології та ручну працю. Вони стимулюють фізичний і розумовий розвиток, формують художні смаки дітей, підвищують інтерес до національної історії та культури. Особливе місце в системі народних художніх ремесел, які поширені в загальноосвітній школі, посідає художня обробка металів тисненням, зокрема карбування. За нині діючими шкільними програмами з трудового навчання для 5-7 класів /1992 р. видання/ передбачено: вивчення теми "Ручна і механізована обробка металів". Її засвоєння визначає роботу з тонколистовим металом та сортовим прокатом, відповідно до вікових та індивідуальних особливостей школярів. Але часто буває так, що для виконання практичних робіт при вивченні цієї теми програми просто не має відповідного матеріалу, наприклад, стальної жерсті чи заготовок для роботи на токарно-гвинторізних верстах.

Ми вважаємо, що в цьому випадку успішно можна розробити і використовувати авторські програми навчання у 5-7 класах технічних прийомів виготовлення художніх виробів з тонколистового металу. А також пропонуємо програму призначену для організації трудового навчання учнів 8-9-х класів за профілем "Карбувальник". Вона охоплює всі відомі способи карбування і передбачає вивчення як теоретичних аспектів цього виду декоративно-прикладного мистецтва, так і виконання широкого спектру лабораторно-практичних і практичних робіт. При цьому найбільша увага приділена таким традиційним видам карбування, як площинно-рельєфне і рельєфне, а також виготовленню інструментів для карбувальних робіт.

Програмою передбачається виконання комплексних практичних робіт за власною тематикою чи замовленнями підприємств, торговельних організацій.

З урахуванням місцевих можливостей вчителі, які проводитимуть заняття за цією програмою, можуть самостійно встановлювати кількість і характер практичних занять, а також тематику комплексних практичних робіт учнів.

Художню обробку листового металу (карбування) можна організувати також у позакласній та позашкільній роботі. Це дозволить успішно вирішити дидактичні завдання з розвитку самостійної і творчої ініціативи школярів. Розроблені нами методичні рекомендації мають на меті допомогти вчителям праці в організації та проведенні занять карбування у загальноосвітніх школах, а також у позашкільних навчальних закладах.

Ми пропонуємо для занять у гуртку з учнями такі найпростіші види художньої обробки металів: металопластику, плоскорельєфне і рельєфне карбування, а також робочі інструменти для карбування.

Досвід роботи свідчить, що починати художнє карбування у 5 класі найдоцільніше з металопластики (тиснення на листовому металі). Це доступний і легко засвоюваний вид художньої обробки металів, простий і не вимагає великих фізичних зусиль школярів при роботі.

Металопластика

Найпростішим, легким і доступним видом художньої обробки металів є металопластика. Найдоцільніше приступати до занять із металопластики у 5 класі, оскільки вона не потребує складних прийомів роботи, вимагає застосування простих інструментів і пристроїв. Металопластика (тиснення на металі) не потребує великої фізичної сили від працюючого. Важливою умовою для успішних занять з цього виду художньої обробки металів є уважність, старанність та послідовність.

1. Вибір об’єктів праці. Вибір тематики повинен бути широким, але, разом з тим, посильним для школярів. Сюжети для декоративних робіт можна черпати із природи, вона є джерелом формування художнього смаку і глибокої естетичної насолоди. В міру збагачення досвідом, можна пропонувати учням легкі натюрморти, а для оздоблення пеналів, шкатулок - геометричні чи рослинні мотиви. Не доцільно пропонувати композиції на релігійну тематику, знаки символіки.

Першу роботу слід організувати за зразками. Це дозволить на початковому етапі легше засвоїти технологію виконання виробів, а також пізнати основні властивості матеріалу. Для визначення можливостей школярів, їх готовності до занять з цього виду художньої обробки металів можна запропонувати зразок виробу, який реально виконував у попередні роки середньостатистичний учень за одне заняття. Форма організації праці - фронтальна. Індивідуально організовувати роботу учням можна після набуття певного досвіду.

Потрібно знати і враховувати, що не кожний малюнок може бути придатним для перенесення його на метал і карбування. Деякі сюжети потребують декоративного пророблення. Дуже дрібні елементи візерунків на металі будуть зливатися й виглядатимуть нечітко та некрасиво.

Оптимальним варіантом отримання малюнка (із збільшенням або зменшенням його) є за допомогою епідіаскопу. Але найпоширенішим і можливим, реальним в умовах кожної школи є відомий метод за клітинками. Для цього потрібно розкреслити контури малюнка і основні його елементи у кліточки певних розмірів; на аркуші паперу розкреслити таку ж кількість клітинок, але іншого масштабу. І потім, дивлячись на кожну клітинку, перемалювати їх, отримуючи відповідно збільшені або зменшені розміри.

2. Підготовка матеріалу. Звичайно, що на теперішній час отримати в школі добру фольгу є складним питанням і економічно та матеріально не зовсім вигідним. Тому ми пропонуємо використовувати відходи харчового виробництва (банки з-під пива, кока-коли тощо). Такого добра на теперішній час є багато. При підготовці цього матеріалу, а точніше напівфабрикату, до роботи, його потрібно прокип’ятити у відрі з водою, просушити і розрізати на заготовки потрібних розмірів та форми. Це можна здійснити таким чином. Консервним ножем зрізається по колу кришка і дно - так одержуємо пустотілий бляшаний циліндр. Потім ножицями його розрізають по твірній (як правило такі банки не мають шва).

Якщо матеріал є трохи жорстким, його слід відпустити. При відсутності в школах муфельних печей, це можна зробити в дворі паяльною лампою чи вдома на газовій плиті, під наглядом батьків. У сільській місцевості такий відпуск проводять у звичайній пічці.

3. Нанесення малюнка, пристрої та інструменти. Перенесення малюнка на заготовку найкраще проводити за допомогою копірки; нечітко видні місця підправляють олівцем. Якщо потрібний малюнок не можна перевести через копірку (з товстої обкладинки книжки чи журналу, листівки), тоді поступають так. Беруть стандартний аркуш паперу для друкування, протирають його невеликою кількістю олії, дають просохнути; він стає прозорим. Після цього його кладуть на обкладинку книжки або журналу чи на листівку і переводять контури малюнка. А пізніше через копірку перебивають зображення на заготовку. Звичайно, що найкращий варіант розмічання - це коли школяр сам вміє створювати композиції або може добре перемалювати візерунок на заготовку.