Сторінка
1
Однією із актуальних проблем кінця початку XXI ст. стало неухильне збільшення кількості дітей з порушеннями розвитку. Протягом останнього десятиліття спостерігається значне збільшення кількості дітей, що мають не сформованість передумов до навчання грамоті: письму і читанню. Основну частину цих дітей становлять дошкільники з порушеннями мовлення. Згідно даним Міністерства охорони здоров’я України станом на 2010 рік, поширеність мовленнєвих порушень у дошкільників і молодших школярів у різних регіонах країни коливається в межах від 30,7% до 92,6% від загальної кількості дітей.
Сьогодні розвиток корекційної педагогіки характеризується посиленням уваги до проблеми раннього розпізнавання, профілактики і подолання негативних тенденцій мовленнєвого розвитку підростаючого покоління. Результатом пошуку форм, засобів профілактики та корекції мовленнєвих вад у дітей в умовах масових дошкільних освітніх установ стали дошкільні логопедичні пункти, де за участі фахівця-логопеда здійснюється організація корекційно-мовленнєвої роботи з дітьми. Водночас вивчення фахівцями особливостей розвитку дитини зорієнтоване на забезпечення корекційної спрямованості сімейного виховання дитини з мовленнєвими проблемами, використання потенціалу родини з урахуванням її особливостей у системі комплексного корекційного впливу на дитину.
Питаннями сімейного виховання дітей із порушеннями мовлення займалися Г. Волкова, Ю. Гаркуша, Г. Гуровець, С. Григорян, Н. Рижова, Л. Ефименкова, Н. Крилова, В. Лубовський, Е. Мастюкова, Е. Міронова, А. Московкіна, Н. Новоторцева, Л. Носкова, В. Селіверстов, Т. Філічева, Г. Чиркіна та ін. Вчені підкреслюють важливу роль родини у процесі корекційно-педагогічного впливу на дошкільників, які мають мовленнєві порушення, і вважають організацію правильного сімейного виховання таких дітей однією з умов створення для них розвивального середовища. Поряд з цим дослідники наголошують на необхідності підвищення психолого-педагогічної культури батьків. Найважливішими передумовами для підвищення ефективності роботи науковці називають формування в батьків мотивованого ставлення до корекційної роботи, підвищення логопедичних знань та активне включення в цей процес.
Питання оптимізації корекційно-логопедичного процесу в дошкільному навчальному закладі загальнорозвиваючого виду представлені в працях О. Бачиної, О. Вершиніної, О. Захарової, О. Новіковської, В. Ніколаєнко, В. Рискіна, де автори, розглядаючи умови підвищення ефективності комплексної корекційно-логопедичної роботи, зміщують акцент на професійну готовність логопедів до роботи з батьками, вдосконалення їхньої консультативно-профілактичної діяльності, одним з головних напрямів якої є пропаганда логопедичних знань.
Водночас аналіз психолого-педагогічної та лінгводидактичної літератури свідчить про недостатню розробленість питання активізації педагогічної діяльності батьків дітей із порушеннями мовлення, підвищення їхньої педагогічної культури шляхом пропагування логопедичних знань, що зумовлює актуальність нашого дослідження.
Мета дослідження: на основі аналізу спеціальної психолого-педагогічної літератури визначити теоретичні й методичні основи організації пропаганди логопедичних знань з батьками дітей із порушеннями мовлення.
Для досягнення поставленої мети нам необхідно вирішити наступні завдання:
1. Здійснити аналіз спеціальної психолого-педагогічної та логопедичної літератури з проблеми дослідження.
2. Визначити зміст та завдання організації пропаганди логопедичних знань серед батьків дітей із порушеннями мовлення.
3. Проаналізувати форми, методи та напрями пропаганди логопедичних знань з батьками дітей із порушеннями мовлення.
4. Діагностувати рівень логопедичних знань батьків дітей із порушеннями мовлення.
5. Розробити систему пропаганди логопедичних знань у батьків дітей із порушеннями мовлення та експериментально перевірити її ефективність.
Об’єкт дослідження – процес організації логопедичної просвіти батьків дітей із порушеннями мовлення.
Предмет курсової роботи – форми та методи організації пропаганди логопедичних знань з батьками дітей з порушеннями мовлення.
Гіпотезою дослідження стало припущення про те, що система роботи педагогів з батьками дітей із порушеннями мовлення, спрямована на розвиток теоретичного, практичного й особистісного компонентів педагогічної компетентності в процесі організованої логопедичної просвіти, сприяє ефективності корекційно-логопедичній роботі з дітьми.
Методи дослідження – теоретичні – методи аналізу, узагальнення, синтезу, систематизації наукових даних; емпіричні – методи аналізу продуктів діяльності: спостереження, опитування, бесіда, анкетування; констатувальний та формувальний експерименти; методи математичної статистики, узагальнення даних – якісна і кількісна обробка та інтерпретація даних.
Зміст та завдання організації пропаганди логопедичних знань серед батьків дітей з порушеннями мовлення
Впродовж останнього десятиріччя уряд України демонструє усвідомлення прихованих проблем радянського періоду у педагогічному всеобучі батьків – домінування форм суспільного виховання дітей та нівелювання функцій родини, як первинного осередку становлення особистості.
Соціально-економічні, політичні перетворення, що відбувалися в Україні в другій половині ХХ ст., інтенсивне розширення меж наукового пізнання взагалі і педагогічного зокрема, об'єктивна потреба суспільства в оновленні змісту освіти й виховання, визначенні ролі і місця батьків у формуванні особистості та усвідомлення низького рівня їхньої педагогічної культури зумовили здійснення конкретних заходів з боку прогресивної громадськості та офіційних кіл щодо організації педагогічної просвіти батьків. Як відзначає О. Новіковська, від 90-х років ХІХ ст. ідея педагогічної просвіти батьків функціонує, з одного боку, як чітка вимога, а з іншого, як умова ефективності сімейного виховання.
На думку С. Єфімової, сучасна державна політика в галузі спеціальної освіти спрямована на забезпечення кожної дитині умовами отримання освіти відповідно до здібностей та можливостей. При будь-якій формі організації навчально-виховного процесу з дітьми з вадами психофізичного розвитку і, зокрема, з дітьми з труднощами комунікації, його основними особливостями є: комплексний підхід до подолання відхилень у розвитку, диференційований корекційно-педагогічний вплив на дітей залежно від індивідуальних проявів їх порушення і потенційних можливостей, корекційна спрямованість і тісний взаємозв'язок корекційних заходів з формування у дітей практичних умінь і навичок.
Ефективні шляхи корекції та компенсації відхилень у розвитку у дітей в процесі різнобічної корекційно-педагогічної роботи з ними розглядалися вченими протягом багатьох років. А. Сінько відзначає, що результатом пошуку форм і засобів профілактики та корекції мовленнєвих порушень у дітей в умовах масових освітніх закладів стала організація в кінці 1980-х - на початку 1990-х років корекційно-мовленнєвої роботи із дітьми за участю фахівця-логопеда в рамках дошкільної логопедичного пункту, завданнями якого є рання діагностика, своєчасне попередження і подолання недоліків у мовленнєвому розвитку дошкільників, пропаганда логопедичних знань серед працівників дошкільної установи та батьків.