Сторінка
5
І.В. Головнін дає японському прикметнику таке визначення: «Прикметники – це клас лексично знаменних, синтаксично самостійних, морфологічно змінюваних та незмінюваних слів, які характеризуються загальним категоріально-граматичним значенням статичної (ад’єктивної ) ознаки предмета, а також ознаки процесу, синтаксичним використанням переважно в позиції означення, а також присудка».
Згідно з характерною функцією, прикметники стоять у синтаксичних позиціях в реченні, що зводяться до двох: атрибутивної та предикативної, тобто прикметники постійно виступають атрибутами, модифікаторами іменника або головними предикаторами, вказуючи на характеристики того, про що йдеться в реченні.
М.Г.Зеленцова наголошує на тому, що призначення прикметників називати мислимі уже поза предметами властивості та ознаки протиставляє їх іншим класам слів, і насамперед іменникам. Головне протиставлення базується на різному характері найменувань сторін, властивостей, частин, елементів предмета та їх взаємозв’язків, які пізнає людина. Надзвичайно тісний зв'язок і залежність прикметника від іменника, що є носієм ознаки, становить його найяскравішу функціональну рису.
За словами Л.М. Босової, прикметники належать до ознакових імен, посідаючи особливу позицію серед семіологічних підкласів словесних знаків, що характеризують, і характерною рисою ад’єктивних слів є те, що їх категоріальне значення визначається як сигніфікативне значення, що співвідноситься з поняттям про ознаку предмета або явища.
Попри існування великої кількості проблемних моментів в інтерпретації категорії прикметника, можна точно стверджувати, що японські прикметник об’єднані категоріально, хоч і мають морфологічні та синтаксичної відмінності. Такої думки тримається, зокрема, І.В.Головнін, який пропонує підхід до класифікації ад’єктивних одиниць в сучасній мові, описаний нижче.
В залежності від змінювання-незмінювання, характеру словозміни, особливостей використання вони діляться на підкласи. Якщо в основу класифікації покласти потенції прикметників, то спочатку можна виділити дві групи: прикметник, які можуть бути як присудком, так і означенням; та прикметники, які можуть бути тільки означенням; та прикметники, які можуть бути тільки означенням, при чому тільки субстантивними. Першу групу можна поділити на прикметник и, які можуть бути присудком самостійно, без службово-предикативних слів та прикметники які виступають в якості присудка в супроводі службово-предикативних слів.
Якщо в основу класифікації покласти морфологічні особливості прикметників, то можна виділити спочатку такі групи: змінювані прикметники та незмінювані прикметники. В свою чергу перше група поділяється на дві групи: предикативно-змінювані прикметники та непредикативно-змінювані прикметники.
Як можна побачити, всі підходи до систематизації слів, які виражають статичні ознаки, хоч і базуються на різних критеріях, приходять загалом до схожих результатів: японські прикметники складаються з трьох розрядів, які мають синтаксичні та морфологічні відмінності, але об’єднуються категоріально:
Змінювані предикативні прикметники (ЗПП);
Змінювані непредикативні прикметники (ЗНП);
Незмінювані непредикативні прикметники (ННП).
Прикметники першого класу використовуються не тільки в функції присубстантивного та при акцидентного означення, але й функції присудка-предикатеми, при цьому в останньому випадку вони не потребують службово-предикативних слів, оскільки самі мають предикативні категорії. Ця обставина зближує їх із дієсловами та дає можливість об’єднати разом з ними у підклас предикатів.
Прикметники другого підкласу використовуються як в функції присубстантивного та при акцидентного означення, так і в функції присудка, але в останній позиції вони потребують службово-предикативні слова та виражають предикативні значення.
Прикметники третього класу не використовуються ні в присудку, ні в приакцидентном означенні, а використовуються тільки в функції присубстантивного означення.
Змінювані предикативні прикметники − це клас прикметників, які виражають статичні якості предметів, які об означаються субстантивами, ознаки процесів, які об означаються дієсловами, а також присудково-предикативні характеристики предметів, які називаються субстантиви-підмети.
У простих предикативних прикметників розрізнюють лексичне та граматичне значення. Словотворче значення можна включати в лексичне значення слова в широкому розумінні. Лексичне значення може бути виражено двома коренями, в тому числі двома коренями та словотворчим афіксом. Словотворче значення може об’єднувати і з формально реляційним в рамках граматичного значення в широкому смислі.
Не всі ЗПП мають ярко виражене конотативне значення, але всі вони мають денотативне та сігніфікативне значення. У деяких ЗПП конотативне значення невід’ємне від денотативного та являються як би основним. Деякі значення полісемантичного слова розвились та оформились із переносного значення або являються абстракціями по відношенню до першого конкретного значення.
Змінювані предикативні прикметники мають синтетичні та аналітичні заключними та не заключними словоформами, які виражають приватні граматичні категорії ЗПП та складають їх парадигму.
Така класифікація видається доволі стрункою та вичерпную. Однак тепер може виникнути питання стосовно того, чи всі ад’єктивні одиниці включено до відповідної категорії. І тут, у контрактивному плані, надзвичайно цінною видається думка визначного японського лінгвіста Ямада Йошіо, який пише, що японські предикативні прикметники і ті прикметники, про які йдеться у західних граматиках, помітно відрізняються. Прикметник, зокрема в англійській мові, – це слово, що виступає означенням до іменника, і якщо підійти до японського прикметника з такої точки зору, то до категорії прикметника (形容詞/кеййо:ші/) доведеться долучити, по-перше, систему вказівних слів із коренями コ・ソ・ア・ド /ко-со-а-до/ (この人 /коно хіто/-ця людина; あの山 /ано яма/- та гора); по-друге, іменники із відмінковим показником の /но/ (赤色の表紙 /акаіро-но хто:ші/ – обкладинка червоного кольору; 緑の木の葉 /мінорі-но коноха/ – зелене листя); по-третє, частини складених слів (四百四病 /шіхякушібьо:/ – букв.: чотириста чотири хвороби; 八方美人 /хаппо:біджін/ – фразеол.: і вашим, і нашим); по-четверте, дієслова у позиції означення (咲く花/саку хана/ – квіти, що квітнуть; そよぐ風 /сойоту кадзе/ – вітер, що шелестить).
Окрім того, до категорії 形容詞 /кеййо:ші/ Ямада Йошіо не відносить напівпредикативні прикметники, називаючи їх ад’єктивними дієсловами (形容動詞 /кеййо:до:ші/) і даючи їм таке визначення: «Ад’єктивне дієслово – це така частина мови, яка, як показує сама назва, суміщає властивості прикметника ц дієслова».