Сторінка
3

Формування лексичних навичок японської мови за допомогою казок

4. Тіе-но ару ханасі (досл.: “розповді про розумне”, “розповіді про розумні речі”, від яп.: “тіе” 知恵 – “розум”, “кмітливість”, “тямучість”; “тіе-но ару” – “розумний”, “кмітливий”, “винахідливий”), тобто дидактичні казки виховного спрямування.

5. Хіко-іті банасі (досл.: “кращий /славний/ хлопець”, молодець”, від яп: “хіко-іті” 彦一 – “перший серед хлопців” або ще: 偉い人のお話 “ерай хіто-но о-ханасі” – “казки про великих /славетних/ людей) – казки про героїв та їхні героїчні вчинки, варті наслідування.

6. Добуцу-но ханасі (від яп.: “добуцу” 動物 – “звір”, “звірі”), тобто казки про звірів, знову ж таки – переважно дидактичного спрямування з урахуванням тих чи інших як позитивних, так і негативних рис окремих звірів, їх вад тощо. Причому загальні характеристики японських звірів не завжди співпадають із типовими рисами, які приписуються різним звірам слов’янами чи західними європейцями в цілому.

Окрім зазначених шести головних жанрових різновидів японських казок, японські фахівці виділяють також декілька їхніх специфічних “піджанрів”, зокрема:

1. Тонарі-но дзісан-но ханасі (隣の持参の話 – “розповіді про сусідів”, досл.: “принесені сусідами розповіді”, від яп.: “дзісан-суру” –“приносити з собою, “захоплювати з собою”, “передавати через когось”) – побутові казки з різними сюжетами соціальної спрямованості, що зближує їх із жанром “народних сказань” (民族伝説 – “міндзоку-денсецу”).

2. Кейсікі-банасі (形式話 – досл.: “казки /лише/ за формою”, від яп.: “кейсікі” – “форма”, “зовнішній вигляд”) – своєрідні казки-жарти, зачини без кінця, еліпси, відмовки тощо

Художніми особливостями японських казок є:

1. Поетичність, ліризм.

Досить часто до тексту казки включаються численні вірші, народні пісні тощо. Герої казок, які мають поетичний талант, завжди позитивні й обов’язково перемагають своїх супротивників.

2. Почуття єдності з природою.

Душу в японських казках мають не лише живі істоти, але й рослини (квіти, трави, дерева), гори, скелі, струмки, водограї тощо. Не виключено, що це був вплив на японський фольклор анімізму, характерного для національної релігії сінто, як вважає більшість дослідників. А можливо, навпаки – японський давній фольклор свого часу вплинув на міфологію сінто. Як на нашу думку, питання онтогенезу японської міфології, тісно пов’язаної з синтоїзмом, і давнього японського фольклору та їхнього взаємозв’язку і досі залишається відкритим.

3. Тісний зв’язок із національними обрядами, святами, господарською діяльністю людини.

У японських казках постійно згадуються й описуються різноманітні національні свята та обряди: Танабата, Мідзуторі, Коромоґае, Ханамі, Цукімі тощо, а героями виступають не лише аристократи, але й селяни, рибаки, вуглярі, мисливці, збирачі хмизу та ін.

4. Жорстокість окремих вчинків героїв.

Так, у казці “Каті-каті яма” (“Трісь-трісь гора”) борсук не лише замордовує бідолашну бабусю, але й готує з неї суп, яким частує дідуся.

У казці “Помста краба” мавпа жорстоко вбиває батька-краба, а син краба в помсту за батька розчереплює голову мавпи.

У казці “Обасуте-яма” (“Гора покинутих батьків”) описується давня традиція в неврожайний рік прирікати на голодну смерть тих, хто дав тобі життя. Однак усе це – жорстока реальність життя в давні часи без будь-яких прикрас і сусальності. Адже й наша вітчизняна історія знає подібні і навіть гірші випадки.

5. Жіноча активність.

У японських казках, на відміну від переважної більшості європейських казок, жінки майже завжди виступають у ролі не пасивних, а активних героїв. Відомий японський фольклорист Каваі Хаяо з цього приводу зазначає: “У європейських казках герой приборкує потвору і рятує захоплену нею дівчину – це головний їхній зміст. У японських казках такого не трапляється. У Європі утвердження власної особистості чоловіка відбувається поза зв’язком із іншими особистостями (йдеться про жінок, у яких навіть не запитують, чи хоче вона одружитися з переможцем чи ні). Проте у японців з самого початку наявний потяг до “жіночої свідомості”. Жінки в японських казках не лише завжди активні й ініціативні, але досить часто виявляються набагато розумнішими від чоловіків.

Однак, попри всю самобутність японських народних казок, вони були і є універсальними, адже в іншому випадку ми не відносили б їх до жанру казок, і водночас вони залишаються суто національними, інакше ми не називали б їх японськими. Тому, специфіка японських казок обумовлює необхідність їх вивчення і використання в навчальному процесі, що вимагає використання визначених форм та методів навчання.

Використання казок в навчальному процесі

Серед проблем, теоретично й експериментально розв'язуваних методикою іноземних мов, комунікативна компетенція й способи її досягнення є одними з найбільш актуальних. Сучасні інтерпретації мовної компетенції в області викладання іноземних мов сходять до визначення американського вченого Д. Хаймза, відповідно до якого, мовна компетенція - це те, що потрібно знати мовцеві для здійснення комунікації в культурозначимих обставинах.

Опанувати мовною компетенцією іноземної мовою, не перебуваючи в країні досліджуваної мови, завдання досить важке. Тому важливим завданням учителів є створення реальних й уявлюваних ситуацій спілкування на уроці іноземної мови, використовуючи для цього різні методи й прийоми роботи (рольові ігри, дискусії, творчі проекти й ін).

Не менш важливим є завдання залучення студентів до культурних цінностей народу - носія мови. У цих цілях велике значення має текст й ілюстрації до нього. Значне місце серед текстів займають такі їхні види, як листи, рекламні оголошення, вивіски, анкети, меню. Всі факти і явища, вся інформація про різні області дійсності іншомовних країн відбиралися з урахуванням віку тих, кого навчають, і їхніх інтересів. Оволодіння цим матеріалом дозволити учням краще орієнтуватися в країні досліджуваної мови у випадку її реального відвідування.

Поряд із цим важливо дати студенту наочне подання про життя, традиції, язикові реалії іншомовних країн. Засобом реалізації цієї мети можуть служити казки, використання яких сприяє реалізації найважливішої вимоги комунікативної методики, представити процес оволодіння мовою як збагнення живої іншомовної дійсності.

Більш того, використання казок на заняттях сприяє індивідуалізації навчання й розвитку вмотивованості мовної діяльності тих, кого навчають. При використанні казок на заняттях іноземної мови розвиваються два види мотивації: самомотивація, коли казка цікава сама по собі, і мотивація, що досягається тим, що учням буде показано, що він може зрозуміти мову, яку вивчає. Це приносить задоволення й надає віру у свої сили й бажання до подальшого вдосконалювання. Необхідно прагнути того, щоб студенти одержували задоволення від казки саме через розуміння мови, а не тільки через цікавий сюжет.

Аналіз казок збуджує студентів до формулювання оціночних суджень. Це важливо для розвитку мислення. Як свідчить практика проведення занять з читання, студенти дають різні оцінки вчинкам одних і тих самих казкових героїв.