Сторінка
4
Часто застосовують учителі прийом спостереження, коли потрібно, скажімо, з'ясувати наявність і роль різних тропів у художній тканині твору.
Цілком доречними і необхідними на уроці вивчення лірики є бесіда і розповідь учителя, самостійна робота учнів над текстом і розв'язання окремих завдань проблемного характеру.
Існують методичні прийоми, широко вживані під час викладання більшості предметів, які, проте, на уроках вивчення лірики слід застосовувати дуже обережно. В одній із шкіл учителька, аналізуючи в 6 класі поезію М. Рильського «Моя Батьківщина», вирішила зробити її якомога доступнішою і зрозумілішою учням за допомогою ілюстрацій — кольорових вирізок із журналів. Так, читаючи рядки другої строфи («Моя Батьківщина — це поле без меж .»), показувала зображення колгоспного поля; до третьої строфи — зразу декілька ілюстрацій: тракторист на тракторі, гребля Дніпрогесу, комбайни на пшеничному лану, фотографія доменної печі . І так унаочнено кожну строфу. Чи сприяло це глибшому сприйняттю твору школярами? Навпаки, перешкодило. Рядки поезії, сповненої великих ідейно-художніх узагальнень, побудованої на системі прекрасних образів-символів, перетворилися в підписи до ілюстрацій; самі ж ілюстрації нічого не дали ні знанням, ні почуттям учнів, а їх калейдоскопічна зміна збуджувала тільки зовнішній інтерес школярів.
Помилка вчительки полягає в тому, що вона підмінила аналіз поезії, словесних образів, кожен з яких має глибокий, неоднозначний зміст, показом цілком конкретних ілюстрацій, які не здатні викликати емоцій через те, що не є творами мистецтва.
Почуття мають викликати ті образи, що породжуються поезією в уяві учнів. Без цього вони просто не сприймуть поезії як такої. Завдання вчителя — домогтися, щоб усі органи чуття молодої людини відгукнулися на слово поета.
Що ж до наочних посібників, то, по-перше, їх, як правило, не слід використовувати раніше, ніж учні сприймуть поетичний твір внаслідок власної чуттєвої та розумової активності, по-друге, в учнів не повинно скластися хибного уявлення про тотожність образів, створених засобами словесного мистецтва, та образів іншого характеру (фотографій, малюнків тощо).
Інша справа — твори живопису на теми, навіяні поезією. Ілюстрації художників до окремих поетичних творів (зокрема, В. Касіяна, І. Їжакевича) чи картини, створені за їх мотивами (наприклад, «Думи мої .» М. Божія), доцільно розглядати після того, як в учнів склалося своє розуміння поетичного тексту. Твір живопису розвине, збагатить сприйняття поезії старшокласниками. Це стосується І музичних творів, написаних на вірші поетів (наприклад, пісень, створених М. Лисенком, П. Майбородою). Уміле використання на уроках літератури творів інших видів мистецтва допомагає глибше збагнути красу художнього слова.
Зміст і форма — поняття історичні, але єдність їх слід розуміти не як раз і назавжди визначений кінцевий результат, а як безперервний діалектичний процес. Ось чому й аналіз ліричного твору сьогодні не може бути точнісінько таким, як учора, а завтра — таким, як сьогодні. У поезії, що народилася навіть у сиву давнину, для учнів повинна звучати симфонія сьогодення. Поезія — не засушений гербарій, а вічно живий квітник.
Особливості вивчення ліричних творів
Специфіка лірики випливає з особливостей відтворення у ній світу, з своєрідності її поетичної мови. У ліриці життєві явища змальовуються через почуття, переживання, роздуми, які викликані суспільно-політичними подіями, картинами природи, особистими моментами в житті людини. На відміну від епічних творів, які накреслюють широку панораму життя, у ліричних творах немає розгорнутого сюжету, думки поета виражаються лаконічно, дуже сконцентровано. В одному рядку вірша передається те, що іноді в епічних творах розгортається у цілі розділи.
У школі вивчаються ліричні вірші різного характеру. За тематикою, провідними мотивами лірику поділяють на громадянську або політичну, філософську, інтимну або особисту, пейзажну. Такий поділ дещо умовний. Інтимна чи, скажімо, пейзажна лірика може також мати політичний характер. Зміст, тематичне спрямування художнього твору певною мірою визначають особливості його вивчення. Але не менш важливою стороною ліричного твору, яку повинен враховувати вчитель, є його структура. За структурою і способом організації матеріалу лірику поділяють на рефлексійно-виражальну, розповідну, описову. Крім цього, є такі структури ліричних творів, що мають ознаки усіх типів. Їх називають змішаними структурами.
Рефлексійно-виражальна лірика — це сповідь поета перед читачем, це своєрідні монологи, у яких він висловлює своє кредо, свої почуття, це певні звернення, послання, заклики.
У центрі уваги розповідної лірики ті почуття, враження, що зумовлені якоюсь подією, епізодом чи спогадом з життя поета. Ліричні твори розповідного плану часто містять автобіографічні відомості. Проте не слід повністю ототожнювати ліричного героя з особою автора навіть тоді, коли він говорить від першої особи, як, скажімо, у творі Т. Шевченка «Якби ви знали, паничі». Поет не пасивний регістратор своїх почуттів. Він виражає думки і прагнення народу. «Великий поет, кажучи про себе самого, про своє я, каже про загальне — про людство, бо в його натурі лежить усе, чим живе людство. І тому в його смутку кожен узнає свій смуток, в його душі кожен узнає свою і бачить у ньому не тільки поета, а й людину, брата свого по людству». Навіть інтимну лірику не можна зводити лише до суб'єктивних почуттів поета. У ній, як і в творах інших жанрів, знаходить свій вияв Історичний, моральний, естетичний досвід народу.
Описова лірика — це малюнки природи, портрети людей. Через описи поет висловлює свої почуття і роздуми. Вивчаючи такі вірші, учні усвідомлюють, що є об'єктом зображення автора, як з'єднані між собою описові моменти в єдине ціле.
Аналіз жодного жанру мистецтва не викликає стільки труднощів у вчителів, як аналіз ліричних творів. Під час багатьох дискусій з приводу викладання літератури в школі не раз висловлювалися думки, чи не краще вивчення ліричних віршів обмежувати тільки їх виразним читанням: мовляв, аналіз лірики вимагає особливо тонкого підходу, оскільки вона сповнена почуттів, які важко виразити звичайними словами. Ліричні твори, як і живі квіти, не допускають грубого втручання. В недбалих руках вони в'януть, втрачають свій колір і аромат. Та без аналізу багато сторін вірша так і не розкриється перед учнями. Естетичні почуття, які виникають при первинному ознайомленні з ліричним твором, повинні бути освітлені думкою. Небезпідставно кажуть, що твори осмислюються розумом, при цьому відбувається процес повторного сприймання твору, але уже в роздумах.
Сприймання і розуміння учнями ліричних творів зумовлюється багатьма факторами: особливостями ліричної поезії, своєрідністю художньої манери поета, характером ідейного змісту творів, загальним розвитком дітей, їх життєвим досвідом. Глибина сприймання читачем ліричного твору залежить від широти, культури його почуттів, емоційної чуйності, здатності проникати у внутрішній світ людини, відгукуватися на її радощі і болі. А між тим ці важливі якості є не в усіх учнів, тому ліричні твори, не знайшовши опори в їх емоційному досвіді, можуть не викликати в них належного інтересу.