Сторінка
6
Як ви розумієте слова «За плечима похилими літо бабине дихає, а жита — як літа його, а літа — як жита»? Прочитайте рядки, що характеризують працю сіяча. Які слова поета підкреслюють красу і значення праці хлібороба? Посилаючись на текст, доведіть, що найвищий зміст життя — служити людям. Чим герой твору заслужив право на безсмертя? Розкрийте зміст останньої строфи.
Так, спрямовуючи й відповідно доповнюючи, конкретизуючи й узагальнюючи відповіді дітей, учитель домагається глибшого розуміння ідейного змісту і художнього пафосу твору.
До розуміння авторської ідеї можна йти й індуктивним шляхом. Урок, на якому аналізується у восьмому класі вірш Лесі Українки «Досвітні огні», може мати такі структурні елементи:
1. Розповідь учителя про перші робітничі виступи в Росії.
2. Читання вірша вчителем.
3. Бесіда за змістом твору.
4. Читання вірша учнями.
Ось орієнтовна систему запитань і завдань, які використає вчитель у процесі роботи над цим твором:
З яких двох частин складається вірш? Яке ідейно-художнє навантаження несуть у творі алегоричні образи темної ночі і досвітніх огнів? Простежте, як змінюються одна за одною-картини. Прочитайте першу строфу ліричної поезії. Яку картину змальовує вона і до яких художніх засобів вдається поетеса? Які барви переважають у першій частині вірша? Розкрийте думки і почуття, що їх викликає ця картина. Який загальний тон звучання другої частині твору? Покажіть, який настрій виражається тут, Доведіть, що симпатії Лесі Українки на стороні борців за народне щастя. Поясніть зміст рядків:
Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, —
Досвітні огні вже горять;
То світять їх люди робочі.
До чого закликає поетеса? Які ви знаєте твори інших поетів, що перегукуються з цим віршем?
Таким чином, загальний висновок про ідейне спрямування поезії робиться на основі дослідження тексту, певних зіставлень, узагальнень тощо.
Лаконізм художнього зображення, сконденсованість думки, почуттів, настроїв у ліричних творах вимагає достатнього розвитку асоціативного мислення й відтворюючої уяви. Читач, усвідомлюючи ліричний твір, повинен не тільки фіксувати поетичні образи й картини, які змальовані поетом, а й виходити за рамки цих образів і картин, психологічно вмотивовувати почуття і роздуми автора, уміти уловити прихований підтекст твору. Тільки за цієї умови можна виховати в учнів здатність проникнути в глибину поетичних ідей і образів, бачити своєрідність освоєння поетом дійсності.
У дев’ятих — одинадцятих класах поряд з текстуальним вивченням окремих поезій практикуються й оглядові теми. Характеризуючи цикл віршів Т. Шевченка «В казематі», учитель зосередить основну увагу на творі «Мені однаково». Та порад з цим учні прослухають й інші вірші у художньому читанні акторів («Веселе сонечко ховалось», «Садок вишневий коло хати», «В неволі тяжко…», «Чи ми ще зійдемося знову?»). Це займе небагато часу, але в учнів складеться чітке уявлення про те, що твори, цього періоду відзначаються не тільки багатством тем, ідей, а й різноманітністю художньої форми. Після такого читання учні легко зрозуміють висновки й узагальнення, що їх зробить учитель.
Під час текстуального і оглядового вивчення ліричної поезії можна організувати своєрідні конкурси: учні читатимуть вірші на певну тему, які їм найбільше сподобалися. Варто також практикуй вати читання напам'ять віршів, які учні за завданням учителя підготують до уроку. Скажімо, перш ніж приступити до ранньої творчості П. Тичини, учитель дає завдання окремим учням підготувати для читання в класі вірші «Розкажи, розкажи мені, поле .», «Молодий я, молодий», «Не бував ти у наших краях». Декламування вірша «Ви знаєте, як липа шелестить» учитель порекомендує учням підготувати на фоні музики. Послухають учні і такі твори, як «Коли в твої очі дивлюся», «Десь на дні мого серця». Від конкретних картин, намальованих поетом у творі, до розуміння основного пафосу творчості поета — такий шлях вивчення лірики у старших класах.
Інтерес учнів до ліричних творів необхідно постійно розвивати. Якщо у школі організовуються вечори поезії, зустрічі з поетами, конкурси на краще читання, колективне прослуховування віршів у виконанні визначних майстрів художнього слова, якщо уроки відзначаються високою емоційністю, учні не можуть бути байдужими до ліричних творів.
Вивчення ліричних творів Т. Г. Шевченка
Лірика Шевченка — унікальне явище в світовій поезії. У поета так тісно переплелося соціальне й особисте, що в більшості випадків неможливо визначити межу між автором і його ліричним героєм. Твори Кобзаря передають усю можливу гаму благородних людських почуттів — від сердечної ніжності матері, яка схилилася над дитячою колискою, до палючої ненависті полум'яного революціонера, який вірить, що «царя до ката поведуть».
Неперевершена мистецька досконалість лірики Шевченка викликає щире захоплення все нових поколінь і читачів, і дослідників його творчості, яка випередила свій час на століття. Бувають поети, творіння яких підпадають під закони літературної моди: то ними зачитуються, то їх на певний час забувають. Поезія ж Шевченка для духовного життя народу — як вода, повітря: вона завжди потрібна людям, і скільки б не перечитували «Кобзар», ним ніколи не переситишся, як неможливо пересититися свіжим, чистим повітрям.
Знайомство з творами Шевченка починається в першому класі, але не повинно завершуватися в десятому. Уроки, на яких вивчається його поезія, мають заохочувати до самостійного читання й усе глибшого проникнення в її зміст, у довершеність її форми.
«Кобзар» тільки здається на перший погляд повністю доступним і зрозумілим для учнів. Насправді ж тут юний читач раз у раз натрапляє на труднощі: це якщо не історичні реалії, то архаїзми, слов'янізми, а основне — безліч поетичних деталей, що проходять повз увагу недосвідченого читача, яким є учень, і тому він неспроможний збагнути всієї краси й величі Шевченкової поезії.
«Думи мої, думи мої .» Перший урок після ознайомлення з життєвим і творчим шляхом Т. Г. Шевченка присвячений його ранній поезії, зокрема аналізові вірша «Думи мої, думи мої .» Його доцільно розпочати із запитань для повторення відомостей, необхідних під час вивчення нового матеріалу:
— Коли й де побачила світ перша збірка творів Т. Г. Шевченка? Чому автор назвав свою книжку «Кобзарем»? Як оцінили «Кобзар» видатні діячі української та російської літератур?
Відповідаючи на останнє запитання, учні прочитають записані під час вивчення біографії поета-революціонер а висловлювання І. Я. Франка, М. О. Добролюбова. Можна вивісити і плакати-висловлювання.
Демонструючи учням фототипічне видання «Кобзаря» 1840 року (здійснене видавництвом «Дніпро» в 1976 році), вчитель звертає увагу на те, що історична збірка відкривається віршем «Думи мої, думи мої .» Таким чином, це був поетичний вступ до «Кобзаря». Саме цю поезію автор вважав програмною, в ній він говорить про завдання поезії. Спробуємо з'ясувати, чому ж ця поезія є програмною, вникнути в її зміст, центральний образ.