Сторінка
11
У поезії Б. Олійника використано прийом видіння, тобто образ, що постає в уяві, уві сні. Поет наче буквально «розшифровує» метафоричний вислів: живі у пам'яті народу. І перед нами проходять, наче живі, ті незабутні двадцять мільйонів, що навічно залишилися на полі битви — і в наших серця.
Цей прийом іде від класичної літератури. Згадаймо хоча б видіння в поемі «Сон» Т. Г. Шевченка, в поезії «Каменярі» І. Я. Франка. Наш поет, застосувавши традиційний прийом, створив картину, яка вражає нас і зворушує до сліз, викликає почуття святої шани до тих, хто віддав своє життя за щастя прийдешніх поколінь, збуджує прагнення бути гідними синами й внуками безсмертних героїв.
2. Які поетичні образи і деталі особливо нас хвилюють?
Напевно, юнаки й дівчата скажуть про матерів, наречених, дружин, які до смерті не перестають чекати повернення з війни своїх рідних і близьких. Звернімо увагу на порівняння жінок зі «зляканими птицями» (в пам'яті постане Ярославна, що готова полетіти «зигзицею» за милим), на стилістичну роль архаїзмів (грядущі, сущі, нєсть їм кінця і начала та ін.).
Серед тих, хто проходить у величному мовчанні, і батько ліричного героя, тепер уже молодший за свого сина.
3. Який заповіт дають нам герої, що загинули під час Великої Вітчизняної?
Учні читають уривок від слів: «Сини наші вірні» — до слів: «І наших знамен краснотали».
Третій варіант. Учні самостійно працюють над поезією, готуючи відповіді з широким використанням тексту за даним планом:
1. Вічно живі.
2. Прокляття вбивцям.
3. Заповітне Слово.
4. « .доля великого світу На наші рамена ляга».
Хоч би які методи застосовував учитель, в центрі його уваги повинно бути слово поета. Розкрити всю глибину, показати красу поетичного слова — таке основне завдання.
Робота досліджувала одну з актуальних проблем методики викладання української літератури – вивчення ліричних творів на уроках української літератури. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:
Лірика — рід літератури, в творах якого відображуються почуття, думки людей, викликані певними подіями чи обставинами життя.
Специфіка лірики виявляється в тому, що в ній дійсність відображається не шляхом розповіді про події, що відбуваються з людьми, а через передачу думок, почуттів, переживань, у ліриці бачимо єдність думки й почуття.
Залежно від змісту ліричні твори здебільшого поділяють на такі групи: лірика громадянська (або суспільно-політична чи просто політична), пейзажна, філософська, інтимна.
Ліричні твори класифікують ще й за такими жанрами: пісня, гімн, ода, послання, сатира, епіграма, епітафія, мадригал та ін.
Часом вид ліричного твору визначається особливостями його форми: сонет, рондель, газель і т. п.
Зміст ліричного твору — це почуття, роздуми, переживання, зумовлені явищами дійсності, які письменник, відповідно до свого світогляду, відібрав, осмислив і емоційно й естетично оцінив у творі.
Форма ліричного твору — це вся сукупність художніх прийомів і засобів вираження змісту, те, що пов'язує елементи змісту воєдино і без чого неможливе його існування. Форма так само багата й різноманітна, як і зміст. Поняття форми включає в себе і жанр твору, і його композицію, і образи.
Зміст і форма — поняття історичні, але єдність їх слід розуміти не як раз і назавжди визначений кінцевий результат, а як безперервний діалектичний процес. Ось чому й аналіз ліричного твору сьогодні не може бути точнісінько таким, як учора, а завтра — таким, як сьогодні. У поезії, що народилася навіть у сиву давнину, для учнів повинна звучати симфонія сьогодення. Поезія — не засушений гербарій, а вічно живий квітник.
Специфіка лірики випливає з особливостей відтворення у ній світу, з своєрідності її поетичної мови. У ліриці життєві явища змальовуються через почуття, переживання, роздуми, які викликані суспільно-політичними подіями, картинами природи, особистими моментами в житті людини. На відміну від епічних творів, які накреслюють широку панораму життя, у ліричних творах немає розгорнутого сюжету, думки поета виражаються лаконічно, дуже сконцентровано. В одному рядку вірша передається те, що іноді в епічних творах розгортається у цілі розділи.
Ліричні вірші відзначаються і особливостями художньої мови, розуміння якої вимагає добре розвиненої уяви, мислення образами, тонкого чуття, вразливості, загального розвитку людини. Тому-тo під час вивчення ліричних творів дуже помітна строкатість учнівських вражень. Широта художніх узагальнень у ліричних творах об'єктивно породжує в учнів різні асоціації залежно від їх особистого досвіду. Порівняно з іншими родами літератури сприймання лірики відзначається найбільшою суб'єктивністю.
Інтерес учнів до ліричних творів необхідно постійно розвивати. Якщо у школі організовуються вечори поезії, зустрічі з поетами, конкурси на краще читання, колективне прослуховування віршів у виконанні визначних майстрів художнього слова, якщо уроки відзначаються високою емоційністю, учні не можуть бути байдужими до ліричних творів.