Сторінка
10

Формування у молодших школярів загальнолюдських моральних цінностей у процесі вивчення курсу "Християнська етика"

• молитва на початку і в кінці уроку;

• знак святого Хреста;

• зовнішня атрибутика та обладнання уроку: ікона, свічка, Біблія;

• читання Святого Письма, відповідні форми роботи з ним;

• пояснення на основі морально-етичного твору;

• виведення моралі уроку.

Вимоги до ведення зошитів. Ведення зошитів з християнської етики

є обов'язковим. Обов'язковий мінімум записів у зошиті стосується назви теми і формулювання моралі.

Дисциплінарні вимоги. Дисципліна необхідна. Учні не повинні

відволікатись на сторонні справи й розмови, а вчитель не повинен дозволяти собі "на голові кілки тесати"; під час роботи в групах допустимий робочий шум;

• вимогливість учителя християнської етики має бути доброзичливою, реальною, об'єктивною, поєднуватися з повагою гідності особи учня та наданням йому безконечних шансів виправитися;

• учителеві необхідно стримувати свій гнів, бо страх породжує в дітей брехню, хитрість, забирає сили, викликає параліч думок і навіть рухів;

• учитель не повинен бути скупим як на похвалу, так і на гумор;

• з дисциплінарними вимогами до певної міри співвідноситься контроль: оскільки для уроків християнської етики завжди актуальною повинна залишатися їх доброзичлива атмосфера, то хороший учитель зобов'язаний усякі види контролю успішності з неприємної процедури перетворити на свято.

Узагальнені вимоги щодо уроків усіх шкільних дисциплін поділяються на: а) дидактичні; б) виховні; в) психологічні; г) гігієнічні.

Вони деталізуються при викладанні кожного предмета у його конкретній урочній структурі. Вимоги ставляться не задля зайвої обтяжливості вчителя, а з метою ефективності всього навчально-виховного процесу і стосуються принципових правил, – того, що є визначальним.

Уроки християнської етики носять інформаційно-пояснювальний характер. Вони щоразу несуть нову інформацію, пояснюють її, на ній виховують. Такий підхід у викладанні називається цілісним.

Ці уроки відповідають типу уроків засвоєння нових знань, найбільш поширеному, найбільш ефективному типу уроків. Програмою передбачені узагальнювальні уроки, уроки-бесіди, уроки-лекції (якщо тема дозволяє), уроки-диспути (зі старшокласниками), уроки контролю знань.

Важко підібрати – та й чи доцільно? – єдину оптимальну схему проведення уроку. Швидше можна говорити про "каркас", "збірну конструкцію" цих уроків. Отож мова піде про "розкрій суконки", але без "комірця", "кишень", "манжетів" і т.д., тобто, про комплексний перелік елементів уроку в їх послідовності, так званий алгоритм.

Хоча уроки християнської етики мають свою специфіку, та їх дидактична структура залишається трикомпонентною: а) актуалізація опорних знань; б) здобуття знань; в) застосування знань.

Зупинимось на дидактичній структурі уроку, на його трьох етапах.

Визначення мети уроку

Все починається з мети. Як свідчить аналіз відвіданих уроків та анкетування вчителів християнської етики, визначення мети уроку становить значні труднощі. При формулюванні мети виходимо з навчального та виховного змісту теми, а також з можливостей матеріалу.

Мета уроків християнської етики завжди двоєдина: пізнавальна і виховна (щось – для розуму, а щось – для серця). В обох присутня третя: розвивальна. Коли формулюємо мету, стараємося уникати дієслів доконаного виду: не виховати, а виховувати, не навчити, а навчати.

Обладнання уроку: Святе Письмо, ікона, свічка, серветка, квіти. Все принесене вчителем на урок, має бути використане в ході уроку. Методично неправильним буде не залучити його.

I. Урок починається із взаємного християнського вітання:

повсякденне: Слава Ісусу Христу! — Слава навіки!

Різдвяне: Христос рождається! — Славімо(те) Його!

Великоднє: Христос воскрес! — Воістину воскрес!

II. Вступ до уроку християнської етики.

Не рекомендуємо починати урок відразу з молитви. До неї дітей потрібно підвести, а не використовувати її як організуючий та дисциплінуючий момент. Після гучної перерви діти щонайменше думають про Бога. Це не монахи, не Святі, котрі 24 години на добу присвячують Йому. Тому слід якомога природніше підвести дітей до думки про Господа, зробивши вступ. Його можна пов'язати:

• з порою року, наприклад, словесною картиною чи відповідною поезією;

• зі станом природи: листопадом, першим снігом, навіть мжичкою (замилуванням, зіставленням, порівнянням);

• з актуальністю події: в класі, в школі, в місті, в державі, в світі;

• з попереднім уроком (наприклад, з уроком фізкультури, з контрольною з математики і т.д.);

• зі змістом недільного Євангелія (і тим самим заохочувати дітей до участі в Святій Літургії);

• з релігійними (святами Церковного року) чи державними святами, наприклад, святом рідної мови, Т.Шевченка;

• з Днем Ангела (вчитель зобов'язаний привітати іменинників);

• з дитячою, молодіжною передачею по радіо, телевізору чи статтею з християнської періодики.

Можна організувати вступ із таких завдань: 1. Закінчи речення:

а) В Службі Божій я знаходжу .

б) Багато людей на Службу Божу не ходить, тому що .

Або:

а) 3 Біблії знаю, що .

б) Не читаю Святого Письма, тому що .

1. Напиши слово, з яким у тебе асоціюються такі поняття:

канікули –

комп'ютер –

молитва –

церква –

священик –

Бог –

Це так званий метод асоціації. Діти повинні на слово відреагувати іншим словом, котре означає поняття, яке виникає у них асоціативно. Добре було б спочатку написати кілька загальновживаних слів, а потім – із християнської лексики. З цими відомостями можна працювати далі: порівнювати, оцінювати, дивитись, чого не вистачає, поглиблювати і т.д.

Отже, початок уроку – різноманітний. Але завжди – це природний, логічний місток до теми уроку. Завжди це душевний рух назустріч уроку.

III. Молитва. "Отче наш" триває одну хвилину. "Царю Небесний" – молитва учнів, студентів, учителів, науковців, людей творчої праці – поетів, художників, композиторів. Спеціально для школярів укладена "Молитва учня". "Богородице Діво" – коротка молитва, нею добре молитися в кінці уроку, не надуживаючи перервою, яка є для дітей такою бажаною.

IV. Після молитви починається І етап дидактичної структури уроку – актуалізація опорних знань.

Цей етап охоплює опитування (перевірку домашнього завдання) або повторення матеріалу, потрібного для нової теми уроку.

Чи завжди доцільна перевірка домашнього завдання?

Звичайно, добре вчителеві отримувати зворотну інформацію про теоретичний рівень знань дітей і враховувати її на кожному новому етапі своєї діяльності. Але якщо тема обширна, нова, не пов'язана з попереднім матеріалом, – опитування опускаємо.

Форми опитування: індивідуальна, групова, фронтальна; усна та письмова. У тому випадку, якщо хтось з дітей не виконав домашнього завдання, то даємо йому не один шанс зробити це найближчим часом.

V. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення нової теми уроку) – завжди урочиста. Нею стараємося внести елемент зацікавлення, до певної міри навіть заінтригувати.