Сторінка
20

Методика застосування наочних засобів навчання у шкільному курсі фізичної географії

Робота над їхнім удосконаленням триває. І надалі ми будемо користуватися ними якомога частіше.

ІІІ. Закріплення нових знань та вмінь

¾ Що таке карта?

¾ Навіщо класифікують карти?

¾ Що таке загальногеографічні карти? Тематичні?

¾ Що таке генералізація?

¾ Яку роль відіграють карти в нашому житті?

¾ Чи існує різниця між стінною навчальною картою, картоюв атласі та електронною картою, атласом? Яка?

VІ. Підбиття підсумків уроку

Карта є однією з моделей дійсності.

Карти розподіляються на групи за охопленням території, змістом, призначенням, масштабом.

Особливості кожної групи карт зумовлюють ступіньгенералізації − детальність зображення.

Значення карт зумовлене їхньою інформативністю, наочністю.

Електронні версії карт і атласів − це розширення їх функцій, головна передумова для підготовки учнів, які здатні працювати в інформаційному просторі сучасногосуспільства.

VІІ. Домашнє завдання

Вивчити конспект уроку.

Запропонований урок демонструє ефективність застосування електронних атласів при вивченні географії. Використання електронних атласів підвищує ефективність вивчення географії рідного краю.

Загальна географія. 6-й клас

Наочні засоби навчання є невід’ємною частиною у формуванні знань, вмінь та навичок учнів. Вони є невід’ємною частиною матеріалу, що викладається. Адже завдяки їм в учнів формується комплексне уявлення про те чи інше явище. Так, у 6 кл. використовуються різноманітні види наочності, а саме карти, атласи, колекції, гербарії, моделі та ін.

Розглянемо використання різних видів наочності на прикладі конкретного уроку.

Тема „Способи зображення Землі“ є досить складною для учнів 6 кла­су. Під час її вивчення учні повинні ознайомитися зі способами зображення Землі на глобусі, плані і кар­ті, вивчити умовні знаки, навчи­тися визначати напрямки й вимірювати відстані на плані і карті й т. ін. Матеріал передбачає почат­кове знайомство учнів із математичною основою карт через введен­ня поняття „масштаб“, що створює додаткові труднощі для усвідомлен­ня та засвоєння навчального мате­ріалу.

З точки зору навчання учнів проце­суальних компетенцій, під час ви­вчення цієї теми є можливість роз­почати формування в учнів уміння простого опису (визначення) і прос­того порівняння (протиставлення і зіставлення), а також створення в них первинних уявлень про ха­рактеристику і повне порівняння (на основі рис протиставлення).

З точки зору дидактики та мето­дики необхідно звернути увагу на кілька моментів.

1. Визначаючи обсяг матеріалу для засвоєння, слід урахувати експери­ментальні дані, наведені І.П. Під­ласим, відповідно до яких за 45 хви­лин навчання учень 6 класу може засвоїти від 9 до 13 інформаційно-смислових одиниць інформації.

2. Принцип вікової відповідності передбачає під час організації на­вчально-пізнавальної діяльності учнів урахувати провідні мотиви віку та провідний мотив діяльності. Для учнів 6 класу вони є такими:

• основне новоутворення віку − почуття психосексуальної адап­тації (за Л. Виготським);

• основний мотив діяльності − по­треба у визнанні іншими людь­ми (через належність до групи, протиставлення себе дорослим, схильність до парадоксів і проти­річ);

• засобами адаптації виступа­ють фантазування, рольові ігри, об'єднання в групи;

• основний тип мислення − кон­кретно-образний, а абстрактний і узагальнюючий матеріал інте­ресу для учнів не становить.

3. Щоб активізувати особистий до­свід учнів і залучити їх до обгово­рення, використовується прийом „від знайомого (побутового) до наукового“. Суть прийому полягає в тому, що спочатку наукове понят­тя формується на основі знайомого уявлення з побуту і лише після усвідомлення його суті підноситься на рівень наукового поняття шляхом введення географічних знань.

4. Важливою психологічною вимо­гою до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів є усвідом­лення ними прикладного характе­ру результатів роботи, навіть якщо їх „відкриття“ носять суб'єктивний характер, тобто вже відомі.

Зі сказаного вище випливає, що основною формою роботи має бути робота в групі з акцентом на емпатію (вживання) і рефлексію; аб­страктні поняття мають бути мак­симально конкретизовані та візуалізовані; інтерес до матеріалу підтримується за допомогою про­тиріччя (або парадоксу), можливістю брати участь у роботі групи, здійснювати дії з базовим матеріа­лом (дія запам'ятовується краще, ніж абстрактні знання).

Основне питання теми:

• Які способи зображення Землі існують у географії?

Щоб відповісти на нього, необхідно знати відповіді на такі підпитання:

• Що таке глобус? Що таке масштаб?

• Що таке план місцевості та з до­помогою чого на ньому пере­дається зображення земної по­верхні?

• Що таке карта і як на ній пере­дається зображення земної по­верхні?

• Як на площині зображуються не­рівності земної поверхні?

Організовуючи навчальні занят­тя з теми, важливо дотримуватися певних приписів, а саме:

• очікувані результати уроку мають бути записані на дошці або вели­кому аркуші паперу ще до почат­ку заняття; з них має починати­ся і ними завершуватися кожний урок;

• мотиваційно-організаційні та контрольно-коригувальні ета­пи уроку необхідно проводити фронтально, переважно метода­ми „брейнстормінг“, „асоціації на дошці“ тощо, що дозволяє задіяти особистий досвід більшос­ті учнів класу;

• учні повинні знати, що перевірка їх знань, умінь і навичок протягом вивчення теми проводиться з метою виявлення та виправлен­ня помилок, а не з метою вистав­лення оцінки, що проміжне оці­нювання в бали не переводить­ся і на кінцеву оцінку за тему не впливає; організовуючи роботу в малих і середніх групах, їх фор­мування бажано здійснити або за випадковою ознакою, або за бажанням учнів;

• вкрай важливою вимогою під час вивчення цієї теми є вико­ристання наочності. При цьому слід враховувати таке. По-пер­ше, на мотиваційно-організацій­ному етапі навчального заняття, коли відбувається усвідомлен­ня завдань для роботи груп, ро­зуміння поставленої проблеми, необхідно використовувати на­стінну наочність, тобто таку, яку одночасно бачать усі учні класу. Це можуть бути кодоплівки для графопроектора, картини, фото­графії, малюнки, фрагменти карт і планів місцевості великих роз­мірів. По-друге, під час роботи з планом місцевості або топогра­фічною картою бажано використовувати одну й ту саму карту або один і той же план місцевості. Як свідчить практика, це позбав­ляє учнів необхідності витрача­ти час на загальне ознайомлення з новим джерелом географічної інформації на кожному на­ступному навчальному занятті ідозволяє зосередитися на зміс­ті нового матеріалу. По-третє, для перевірки засвоєних знань, умінь і навичок під час тематич­ної атестації, навпаки, фрагмент карти або плану має бути зміне­ний. По-четверте, слід прагну­ти до співвіднесеності умовно-графічного зображення геогра­фічного об'єкту з його картиною або фотографією, що дозволить учням розвивати «картографіч­не мислення і бачення» (бачити реальний образ за його умовним зображенням), що буде надзви­чайно корисним під час перехо­ду до вміння аналізувати карти, внесе елемент естетики й буде виховувати в учнів любов до рід­ної природи.