Сторінка
14
До умінь, передбачених програмою, включено вміння орієнтуватися за картою, визначати за картою будь-яку точку на земній поверхні. Рівень опанування учнями цих умінь залежить від методики проведення занять. Шлях до усвідомлення теми „Градусна сітка Землі. Географічні координати точок“ не простий. Вивчення градусної сітки можна розпочати з її значення в житті людей. Кожного жителя села чи міста легко знайти за його адресою. Але як знайти серед безмежного океану адресу корабля, що просить допомоги? Для цього треба вміти визначити його „географічну адресу“, тобто координати на Землі. Визначається ця „адреса“ за допомогою градусної сітки, яка наноситься на глобус і на географічні карти.
Дітям пропонується розглянути карту півкуль та України і глобус, звернувши увагу на сині лінії, що перетинають їх у напрямі від полюса до полюса та перпендикулярно до них. Відповідь шукають у тексті, висновках і словнику, в підручнику (самостійна робота).
Спочатку формується поняття про паралелі. Учитель звертає увагу учнів на те, що лінії на глобусі розмішені паралельно до екватора у формі кола, що зменшується до полюсів, що екватор ділить земну кулю на Північну й Південну півкулі та що ці лінії на місцевості уявні.
Далі вчитель наголошує, що всі меридіани мають однакову довжину, бо вони перетинаються в точках полюсів, і відстань між меридіанами найбільша на екваторі, а з наближенням до полюсів вона зменшується. Необхідно розкрити особливості розташування й формування меридіанів та паралелей на картах. Паралель і меридіан можна провести через будь-яку точку земної поверхні.
На картах і глобусах паралелі та меридіани наносять через певний інтервал, які підписують і за їх допомогою визначають географічну широту та довготу. Усі точки одного й того самого меридіана мають однакову географічну довготу, а всі точки на певній паралелі мають однакову географічну широту.
Учні розглядають у підручнику малюнки й під керівництвом учителя виконують ряд тренувальних вправ на визначення географічної широти й довготи. Для закріплення навичок відводиться спеціальний час на визначення географічних координат заданої точки та за вже відомими координатами на визначення місць (у формі гри на точність і швидкість).
Перші практичні навички користування градусною сіткою потрібно вдосконалювати в процесі подальшого вивчення географії.
З метою набуття учнями умінь з визначення сторін горизонту на плані та карті слід провести тренувальні вправи на малюнку „Сторони горизонту“, на планах і картах.
Кожний з елементів карти вивчається поступово, паралельно з вивченням відповідної теми. Після ознайомлення зі способами зображення нерівностей земної поверхні на плані та карті й опанування навичок користування шкалою висот можна переходити до читання рельєфу на карті півкуль і карті України (фізична). На конкретних прикладах учитель пояснює дітям, що гори й рівнини суходолу розрізняють за висотою, зовнішнім виглядом, способом утворення та віком.
Учитель пропонує учням (групам) опрацювати текст, малюнки, додатки 3 і 4 в підручнику, фізичні карти півкуль і України та скласти усний (з прикладами, схемами та ілюстраціям) звіт за групами завдань: 1 − гори, II − низовини, III − височини і IV− опис зовнішнього вигляду гір, низовин, височин і плоскогір'їв.
Підчас вивчення рельєфу дна Світового океану учні розглядають шкалу глибин на карті та показують райони поширення шельфу, материковий схил, ложе, хребти, окремі острови й Маріанський жолоб, порівнюючи рельєф материків і дна Світового океану.
Важливе місце в навчанні учнів має знання географічної номенклатури. Щоб дитина добре її засвоїла, учитель повинен навчити учня правильно вимовляти, писати й твердо пам'ятати назву, відшукувати й показувати об'єкти на карті, правильно характеризувати об'єкти.
Для засвоєння учнями географічних назв учитель може використовувати різні прийоми, а саме: виразно вимовляти назву, складні назви писати на дошці та разом з учнями повторяти, давати фактичні відомості про об’єкт і місце положення його на карті. Назви діти самостійно відшукують на картах і наносять на контурну карту. Доцільно з учнями провести гру на точність, швидкість, кількість назв з обов'язковим показом на карті.
Робота з контурною картою. Контурна карта необхідна для кращого запам'ятовування географічних назв, а також просторового розміщення об'єктів. Перші завдання на контурній карті виконуються на уроці під керівництвом і наглядом учителя, який детально розповідає шестикласникам. Про вимоги до роботи з контурною картою, як і яким шрифтом робити надписи, заповнювати легенду карти, як позначати об'єкти. Постійно наголошується на необхідності максимальної точності в нанесенні різних об'єктів, акуратності та чистоти. Усі надписи на контурній карті слід виконувати кульковою ручкою друкованим шрифтом. Назву річок і гір розмішують уздовж лінії простягання річки й хребта, назви низовин, океанів і материків, великих за площею островів, півостровів, заток, окремих морів і держав, паралелей і меридіанів. Окремі назви розміщуються уздовж направлення об'єктів, зокрема столиці держав − по паралелях. Коли назва об’єкта не вміщується на карті, то біля нього ставлять цифру, а в рамці „Умовні позначення“ пишуть, що означає та чи інша цифра.
Під час перевірки контурних карт краще не виправляти помилки, а ставити знак запитання.
Контурні карти слід використовувати під час вивчення нового матеріалу й виконання програмних практичних робіт, закріплення, проведення тематичної атестації, здійснення контролю навчальних досягнень і підготовки домашнього завдання.
Систематична робота з різними картами сприяє кращому засвоєнню учнями програми, дає їм корисні й потрібні в житті знання, навички та вміння.
Використання підручника з географії та прийоми роботи з ним
Робота з підручником географії. Підручник − основне джерело знань. Головним завданням у роботі з ним при навчанні географії є формування в школярів уміння самостійно користуватися підручником для придбання нових знань. Методичний апарат підручника складається з логічно пов'язаного, систематизованого навчального матеріалу, який необхідно засвоїти, картографічного матеріалу, ілюстрацій, статистики й завдань.
Уміння користуватися підручником виробляється поетапно. Першим і найбільш простим етапом є загальне знайомство з підручником географії. На цьому етапі вчитель знайомить учнів зі змістом підручника, пояснює, для чого в ньому поміщені схеми, ілюстрації, таблиці і як з ними працювати.
На другому етапі здійснюється пояснювальне читання. Учитель читає текст, пояснюючи важкодоступні моменти. Після цього школярі ставлять питання до прочитаного фрагмента з метою осмислення тексту й виділення в ньому головного.
На третьому етапі робота з підручником ускладнюється. Учням пропонується самостійно скласти план переказу. У такий спосіб формується вміння послідовно, на основі попередньої систематизації вивчати матеріал, поміщений у підручнику. Робота зі складання плану полягає в читанні школярами тексту, поділі його на значеннєві відрізки, формулюванні їхніх назв, переказі за складеним планом.