Сторінка
10

Методика застосування наочних засобів навчання у шкільному курсі фізичної географії

Класифікація засобів навчання географії

Класифікація засобів навчання географії (за С.Г. Коберніком)

І. Натуральні об'єкти:

а) об'єкти при­роди та предме­ти господарської діяльності людини (колекції гір­ських порід та мінералів, зраз­ки промислової продукції, гер­барії тощо);

б) природні і господарські об'єкти у навколишньому сере­довищі, які розглядаються під час екскурсій (форми рельєфу, ґрунти, рослин­ність, річки, озера, ставки, підприємства тощо)

ІІ. Моделі натуральних об'єктів і явищ:

а) об'ємні моделі (глобус, форми поверхні, розта­шування і прин­цип дії артезіан­ського басейну і т.д.)

б) площинні ілюстративні посібники (картини, ма­люнки, фото­картки, слайди, діафільми, кінофільми, відеофрагменти тощо)

ІІІ. Описи і зображення географічних об'єктів і явищ за допомогою символів:

а) вербальні посібники (підручники, довідники, робочі зошити, практикуми, текстові таблиці);

б) картографічні посібники (стінні геогра­фічні карти, атласи, контурні карти, картосхеми);

в) схематичні посібники (опорні схеми, СЛС, графічні конспекти);

г) графічні статистичні посібники (графіки, діаграми)

ІV. Прилади для відтворення й аналізу процесів та явищ природи і суспільства:

а) вимірювальні прилади:

• метеороло­гічні,

• астрономічні, математичні.;

б) технічні засоби навчання:

• телевізор,

• відеомагнітофон,

• комп’ютер,

• епідіаскоп,

• діапроектор,

• магнітофон.

Натуральні об'єкти сприяють формуванню безпосередніх уявлень дітей про географічні об'єкти і явища, що вивчаються, їх властивості, взаємозв'язки.

Моделі натуральних об'єктів і явищ − це спеціально змодельовані засоби навчання, що дають уявлення про географічні об'єкти, явища та природні процеси, близькі до дійсності [37].

Описи і зображення географічних об'єктів і явищ за допомогою символів. Навчально-наочні посібники цієї групи сприяють розвитку уяви, абстрактного мислення дітей. Вони покликані розкривати суть і структуру географічних об'єктів та явищ, особливості їх існування в просторі й часі.

Прилади для відтворення й аналізу процесів і явищ приро­ди та суспільства − це прилади, призначені для вимірю­вальних робіт на місцевості, в класі, а також для визначення кількісних і якісних показників природних процесів та явищ. Сюди входять також всі сучасні технічні засоби навчання.

У свою чергу, А.В. Занков виділив такі види наочності, але зробив це при поєднанні слова і наочності:

1) за допомогою слова вчитель керує спостереженням, яке здійснюється учнями;

2) за допомогою слова вчитель на основі здійсненого школярами спостереження веде учнів до осмислення і формування таких зв’язків і явищ, які не можуть бути виявлені у процесі сприйняття;

3) відомості про об’єкт учні отримують із словесних відомостей педагога, а наочність слугує підтвердженням або конкретизацією словесних узагальнень;

4) відштовхуючись від здійснюваного школярами спостереження наочного об’єкта, педагог повідомляє про такі зв’язки між явищами, які безпосередньо не сприймаються учнями.

Таким чином, існують різні види зв’язку слова і наочності. За В.Е. Штейнбергом виділяють наступні види наочності:

¾ предметна наочність;

¾ словесна наочність;

¾ модельна наочність.

Розглянувши класифікацію видів наочності, можна зробити висновок, що найбільш продуманою і ефективною є класифікація за В.Е. Штейнбергом, адже вона охоплює основні і найбільш ефективні види наочності, які сприяють навчальному процесу.

Аналізуючи фонову методичну літературу, ми дійшли висновку, що проблема застосування засобів наочності на уроках географії та упорядкування сучасних видів недостатньо досліджена. Це спонукало нас до розробки класифікації сучасних видів наочності.

1. Візуальні:

1) вербальні;

2) ілюстративні;

3) картографічні;

4) графічні сигнали;

5) графічно-статистичні.

2. Аудіальні.

3. Аудіовізуальні.

4. Прилади для відтворення і аналізу процесів і явищ:

1) метеорологічні;

2) астрономічні;

3) математичні;

4) демонстрація природних явищ і процесів.

5. Натуральні об’єкти:

1) природні і господарські об’єкти у господарському середовищі;

2) у класі (колекції, зразки гербаріїв).

6. Моделі натуральних об’єктів.

Комп’ютерне навчання:

1) індивідуальний підхід та диференціація навчання;

2) контроль учня з діагностикою помилок і виявлення зворотного зв’язку;

3) самоконтроль і самокорекція;

4) демонстрація візуальної інформації;

5) моделювання та імітація процесів і явищ;

6) проведення лабораторних робіт, експериментів, дослідів в умовах віртуальної реальності;

7) формування вмінь приймати оптимальні рішення;

8) використання ігрових ситуацій;

9) мультимедіа: трьохмірна графіка, звуковий та відеоряд.

Враховуючи кожну з класифікацій наочних засобів навчання та вміле її використання допомагає у досягненні бажаних результатів.

Кабінет географії

„Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що при його вивченні майбутній громадянин знайомиться з реальним життям у навколишньому середовищі, із життям суспільства в усіх його проявах і зв'язках. Географічні знання і вміння дають просторове уявлення про земну поверхню та змогу усвідомле­но орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях у державі та світі“, − сказано в Програмі для загальноосвітніх шкіл.

Формування в школярів географічних знань та вмінь здійснюється за допомогою різних форм та методів навчання, які найбільш ефек­тивно вирішують поставлену мету. В ук­раїнській школі основою шкільної географії є урок, але урок, проведений у звичайному класному приміщенні, і урок у географічному кабіне­ті різко відрізняються як за обсягом, так і за змістом. Кабінет географії − це єдина система взаємопов'язаного навчального обладнання, ство­реного в одному класному приміщенні, оформ­лена відповідно до вимог часу, яка забезпечує високий рівень викладання географії.

Кабінет географії впродовж значного часу, починаючи з того моменту, коли став ним називатись, і дотепер, − змінюється, удосконалюється й реформується. У 50−60-х роках, кабінет насичувався географічними картами глобального змісту та портретами видатних мандрівників і дослідників, які вивчались у курсі шкільної географії. У 70−80-х роках оформлення кабінету змінюється з довільного на обов'язкове: політичні портрети та лозунги, карта новобудов чергової п'ятирічки і все ті ж незмінні портрети мандрівників. А що на сьо­годні: історія географічних відкриттів є живою темою в спілкуванні в іншими народами світу та їх вивченні, наявність портретів дослідників по-новому сприймається учнями, які вже реально знають про існування певної території; на жаль, відсутні великі портрети українських учених та географів. Головне місце в сучасному кабінеті займає тема: „Від малої Батьківщини − до великої“.

Географічна наука є нестабільною, особливо щодо економічної та соціальної географії Ук­раїни чи світу. Постійні зміни в політичному житті вимагають використання в кабінеті географії такого обладнання й унаочнення, яке б підкреслювало ці зміни і сприяло вивченню нау­ки. Географічний кабінет загальноосвітньої школи обов'язково має охоплювати за змістом оформлення всю шкільну географію для кожно­го класу. Творче зусилля вчителя спрямоване на створення обладнання, яке максимально вико­ристовується, яке динамічне й актуальне, яке розвивальне й різноманітне, приносить свої плоди: учителеві цікавіше працювати, учні отри­мують задоволення від споглядання, що сприяє засвоєнню ними необхідних знань та отриман­ню певних навичок. Кабінет географії стає центром географічної інформації з усього курсу шкільної географії. Систематичне використання різноманітного унаочнення підвищує і формує стійку зацікавленість учнів географією під час шкільних та позашкільних заходів.