Сторінка
5

Взаємозв’язок школи та сім’ї у виховані дитини з порушеннями зору

Незнання і нерозуміння батьками особливостей розвитку їх дітей, невіра у їх компенсаторні можливості, перспективи досягнення ними високого культурного та професійного рівня інколи викликає деспотичну поведінку батьків у спілкуванні зі своєю дитиною. Батьки мовчки припускають, що їх дитина з порушенням зору несамостійна, не дуже розумна, емоційно нестійка і, безумовно, ще не в змозі нести відповідальність і приймати рішення. Передбачається також її неповноцінність в порівнянні зі зрячими.

Правильне виховання слабозорої дитини у сім’ї має велике значення для її загального розвитку, допомагає увійти у дитячий колектив, в тому числі і в шкільний, сприяє успішності у навчанні, та має немало важливе значення для всього подальшого життя.

Батьки і діти є підсистемами сім’ї, а сім’я – підсистемою суспільства. Сім’я виступає і як середовище, що впливає на дитину, і як суб’єкт виховного впливу. Ось чому в психолого-педагогічній науці чимало досліджень, присвячених сімейному вихованню і впливу сімейних відносин на соціалізацію та інтеграцію вразливої дитини:Т.Алексеєнко, В.Єремєєва, А.Макаренко, З.Осадча, В.Сухомлинський, І.Трубавіна, О.Урбанська, К.Ушинський та інші.

Значна кількість праць зарубіжних психологів (А.Адлер, Е.Еріксон, З.Фройд, К.Хорні) акцентує увагу на зв’язку особистісних порушень у дитинстві з психологічними проблемами у дорослому віці. Соціальне тавро, яке лежить на інвалідності, зумовлює негативне ставлення до людей вразливих категорій. Особливо гостро ця проблема постає у дитячому віці.

Варто, що найбільш признаним показником реалізації батьківських функцій виховання дітей більшість спеціалістів в області дитячо-батьківських стосунків вважають зрілість, виховну компетентність матері та батька, виявлення у гнучкості, адекватності, динамічності їх батьківської позиції (О. Бодалев, А. Варга, Р. Овчарова, А. Співаківська, Г. Хоментаускас та ін ).

Психологічні проблеми сім'ї, яка має дитину - інваліда, пов'язані з тяжким її вихованням, труднощами встановлення і підтримки контакту з нею і взаємовідносин між всіма членами сім'ї. Особливості взаємовідносин обумовлені, як правило, тим, що в інвалідності дитини батьки бачать свою провину, і викупляють її турботою і пошуком лікування, жертвуючи обставинами відносинами і увагою здорових дітей. Через недогляд батьків ці діти часто запущені - вони хворіють, погано вчаться і страждають від тяжкого матеріального положення в сім'ї На взаємовідносини між хворими і здоровими членами сім'ї великий вплив відіграють негативні відносини навколишніх до інвалідів. Всі ці причини несуть за собою виникнення в сім'ї конфліктів, пригнічений стан і стреси, і як наслідок формування неблагополучного фону для розвитку слабозорої дитини.

Завдання батьків створити умови, що є сприятливими для виховання і навчання дітей з різними темпераментами та з різною поведінкою. При цьому треба використовувати різноманітні стратегії роботи зі слабозорими дітьми, які тримаються осторонь чи демонструють агресивність.

Проте на сьогодні не існує чітко встановленої методики виховання дітей з особливими соціальними та емоційними потребами. У цій справі батьки повинні спиратися на свої знання і досвід, інтуїцію, а також використовувати сучасні ефективні педагогічні підходи, зокрема, збирати щонайбільше відомостей про особливості таких дітей, створювати можливості для практичного виховання і навчання, враховувати сильні якості і потреби кожної дитини.

Висновки до першого розділу

Варто зробити висновки, що як у загальній так і у корекційній педагогіці питання роботи школи і батьків не залишилося буз уваги дослідників.

Проаналізувавши різну літературу, ми можемо зробити висновки про те, що сімейне виховання відіграє значну роль у вихованні і формуванні особистості дитини, що має порушення зору, тому йому варто приділити увагу не тільки батькам, але і вчителям, які працюють з батьками.

Принципи ефективної співпраці школи з батьками

Найвища мета виховання дітей у родині й школі — забезпечити високий рівень освіченості й вихованості свідомого громадянина України, здатного на основі життя й досвіду власного народу та досягнень світової науки і культури, врахування національно-територіальних особливостей України здійснювати соціально-економічний розвиток і господарювання в країні, утверджувати найвищі ідеали гуманістичної культури і демократичних взаємовідносин людей, відстоювати й захищати права, гідність і честь своєї Вітчизни.

Налаштованість школи на співпрацю з батьками виявляється в діях адміністрації, класного керівника, допоміжного персоналу. Досвід такої роботи залежить від того, яким чином загальноосвітні навчальні заклади тлумачать і реалізують своє бачення роботи з батьками.

Визначення стратегії взаємодії школи і батьків має деякі аспекти, пов'язані зі способами завойовування школою авторитету в батьків:

• Взаємодія сім'ї і школи: залучення батьків до життя школи, їх освіта; узгодженість у підході до дитини; кваліфікована допомога та підтримка в складних педагогічних та життєвих ситуаціях; інформування батьків про шкільне життя, освітній процес про всі можливості, які сім'я може використовувати для освіти своєї дитини справедливе розв'язання конфліктів—усе це важливі умови росту авторитету школи серед батьків.

• На взаємодію школи та батьків найбільше впливає авторитет педагогічного колективу та окремих учителів, які визначають репутацію школи в місті, селищі, сім'ї. Це зумовлено якістю освіти, яку здобувають учні в школі, досягненнями учнів за межами школи (конкурси, олімпіади, змагання); ставленням випускників до школи, їхнім бажанням приходити до школи й зустрічатися зі своїми вчителями та учнями; відносинами між дитячим садком, який «надає» майбутніх учнів, і школою, між батьками майбутніх першокласників та їх педагогами.

Репутація школи визначається також уже накопиченим досвідом спілкування та взаємодії з батьками. Формальні, нецікаві класні та шкільні батьківські збори, виклики батьків до школи з метою не стільки об'єднати зусилля, скільки вилаяти батьків, пригрозити їм — усе це має серйозні наслідки (цей «досвід» передається від одних батьків до інших, «вбиває» бажання бувати в школі). Навпаки зацікавлене ставлення школи до батьків, уміння в кожному учневі побачити своє «я», позитивний початок, помітити успіх, доповісти про це батькам, залучити батьків до загальношкільних справ—усе це сприяє росту авторитету школи і бажання батьків допомагати їй.

• Звичайно, в кожній школі виникають конфлікти з батьками, та від того, як вони розв'язуються педагогами, залежить авторитет школи. При розв’язанні конфліктних ситуацій важливо дійти згоди, а не поглиблення конфлікту. Сила переконання, коректність, педагогічна ретельність аналізу або вчинку учня, спільне міркування—усе це має спонукати батьків бачити в школі свого головного союзника у вихованні та навчанні дітей.

• Навіть рутинна робота в школі (заповнення документів, записи в щоденник, запрошення на збори або інший загальношкільний захід, видача необхідної довідки) впливає на авторитет закладу, тож у визначені стратегії взаємодії з батьками цей бік діяльності школи повинен враховуватися.