Сторінка
6

Взаємозв’язок школи та сім’ї у виховані дитини з порушеннями зору

Вагоме значення має зовнішній вигляд приміщень, куди запрошуємо батьків: засмічений кабінет директора або його заступника, зала з розкиданими абияк атрибутами після концерту, неприбраний та незатишний клас-це не дрібниці, якщо директор прагне виробити тривалу стратегію взаємодії з батьками. Стан шкільних приміщень це освітнє середовище школи, що може спричинити або активне неприйняття школи, або, навпаки, бажання бувати в ній і робити її ще кращою.

Педагог будує роботу із батьками вихованців на основі таких принципів:

· партнерство з батьками;

· комплексний підхід до організації корекційно-педагогічного процесу;

· єдність діагностики і корекції;

· позитивна характеристика дитини;

· урахування стану, думки, досвіду батьків;

· повага до особистості батька і матері.

Виділяють такий ряд факторів, які допомагають школі залучати батьків

· сприятлива атмосфера, коли педагогічний колектив дружньо налаштований і допомагає в усьому;

· постійне двостороннє спілкування між родиною дітей і школою;

· сприйняття батьків як колег.

В освітніх закладах можуть використовуватися три принципи практичної роботи з батьками:

1. Сім'ю необхідно вважати основним одержувачем послуг. Надаючи освітні послуги, треба враховувати потреби всіх членів родини, які займаються освітою дитини та доглядом за нею.

2. Необхідно підтримувати й шанувати рішення, які приймаються родиною. Другий принцип визнає важливість родини та пропонує фахівцям розглядати її членів як найважливіших учасників освітньої команди - головних людей, котрі відповідають за ухвалення рішень стосовно освіти їхньої дитини та піклування про неї. Діапазон такої співпраці може бути дуже широким: від індивідуальної роботи з учителями для вирішення конкретних проблем до участі в батьківських радах, які, працюючи спільно з педагогічним персоналом, допомагають приймати рішення про навчальну програму закладу.

3. Необхідно надавати широкий спектр послуг, покликаних поліпшити функціонування дитини та родини. Необхідно зважати на культурні особливості кожної сім'ї, забезпечувати доступ до офіційних громадських послуг (медичних, соціальних і громадських: бібліотеки, місця для відпочинку тощо).

Для педагогів практика, орієнтована на сім'ю, означає визначення цілей і шляхів їх досягнення, узгоджених із родинами. Це підвищує вірогідність отримання бажаних результатів, упевненість і компетентність, здатність батьків і родичів ухвалювати рішення стосовно їхньої дитини та всієї родини впродовж усього життя. Педагоги мають бути підготовлені до роботи з усіма членами родини. Водночас і батьки мають бути готовими до співпраці зі школою. Доведено: батьки беруть участь в освіті своїх дітей, коли переконані, що можуть бути залученими до цієї важливої роботи; коли відчувають, що можуть бути корисними для своєї дитини; коли усвідомлюють, що школа спонукає їх до залучення. Саме ці фактори найважливіші в усвідомленні батьками своєї ролі та власної ефективності. Так, наприклад, ступінь задоволення батьків включенням їхніх дітей у загальноосвітній простір безпосередньо пов'язаний з розумінням школою особливостей порушень розвитку дітей та їхніх потреб, а також з мірою здійснення пристосування середовища, з готовністю школи працювати з батьками.

Саме завдяки підтримці школи батьки отримують необхідний досвід і стають менш залежними від фахівців, коли приймають рішення стосовно догляду за дітьми з особливими потребами та визначення їхнього майбутнього. Освітні програми можуть впливати і на поведінку батьків, змінювати їхні сподівання щодо своїх дітей.

Важливо, щоб у школі були передбачені різні види спілкування та взаємодії між родинами та педагогами. Деякі батьки хочуть спілкуватись у письмовій формі, іншим потрібні особисті зустрічі. Поступово сім'ї набувають певного педагогічного досвіду, унаслідок чого поліпшуються знання та вміння, підвищується їхня самоповага. Якщо працівники школи не спілкуються з батьками та приймають рішення замість них, батьки почуваються малокомпетентними та гірше контролюють ситуацію. Більшість родин ділиться з педагогами інформацією особистого характеру, що дає змогу вчителям з'ясувати, у чому їм потрібна допомога. Якщо родини заперечують необхідність особливої уваги до їхньої дитини, школа має наполегливо та послідовно заохочувати їх до участі в педагогічному процесі. У цьому випадку слід давати інформацію фактичного характеру й уникати певних оцінок і висновків.

Принципи педагогічної діяльності зорієнтованої на інтереси сім'ї.

Працівники навчального закладу мають створити таке середовище, де б дитина почувалась комфортно й упевнено. Це одне з найважливіших завдань адміністрації та педагогів і, водночас, перший крок на шляху налагодження довірливих, партнерських стосунків з родинами.

Отже, у школах мають визнавати батьків дітей з особливими освітніми. потребами як партнерів та спиратись на принципи педагогічної діяльності, зорієнтованої на інтереси сім'ї, а саме:

• Визнання того, що сім'я є елементом стабільності в житті дитини, у той час як педагоги можуть весь час змінюватися.

• Ефективне співробітництво педагогів з батьками та іншими фахівцями.

• Регулярний обмін з батьками повною та неупередженою інформацією про їхніх дітей.

• Запровадження в навчальному закладі політики та системи послуг, які забезпечують сім'ям необхідну емоційну та фінансову підтримку.

• Розуміння й урахування потреб дітей під час розробки навчальних та інших програм.

• Заохочення та створення умов для взаємної підтримки батьків.

• Розуміння унікальності кожної сім'ї, повага до різних методів навчання й виховання дітей, що застосовуються батьками.

• Турбота про те, щоб послуги, які надаються родинам, були комплексними, скоординованими, гнучкими, доступними та відповідали потребам кожної родини.

1. Запрошення батьків до співпраці

Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їхнього боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб розуміти їхні почуття, виявивши стриманість, відкритість.

Доброзичливість у спілкуванні з батьками - перший крок до співпраці з ними.

2. Позиція рівноправності

Об’єднання зусиль учителя та сім’ї школяра можливе лише в разі визнання ними рівноправності. Першим це має зробити вчитель.

3. Визнання важливості батьків у співпраці

Учитель повинен завжди на важливості ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

4. Вияв любові, захоплення дитиною

Психологічний контакт із батьками виникає одразу, щойно вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, охочіше спілкуються з ним, налаштовуючи на співпрацю.

5. Пошук нових форм співпраці

Учитель може запропонувати батькам організувати батьківські збори, разом визначивши їхню тематику, структуру тощо. Особливо корисним буде обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

Взаємодія з батьками буде ефективна в разі дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог: