Сторінка
8

Соціальна підтримка дітей та молоді з обмеженою дієздатністю

різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб;

збереження і зміцнення морального і фізичного здоров’я вихованців;

виховання в учнів любові до праці, здійснення допрофесійної підготовки, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення;

виховання школяра як культурної і моральної людини, яка має етичне ставлення до навколишнього світу і самого себе;

надання у процесі навчання і виховання кваліфікованої психолого-медико-педагогічної допомоги з урахуванням стану здоров’я, особливостей психофізичного розвитку вихованця.

Одним із перших кроків до спільного навчання дітей з особливостями в розвитку і звичайних дітей в нашій державі стала розробка проекту “Положення про організацію інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах” (2002 р.), підготовленого науковцями Інституту спеціальної педагогіки АПН України спільно з Всеукраїнським фондом “Крок за кроком”. У проекті цього документа зазначається: в інтегрованих класах або дошкільних групах можуть перебувати діти з порушеннями опорно-рухового апарату, з порушеннями слуху, з важкими мовленнєвими порушеннями, з порушеннями зору, із затримкою психічного розвитку, з обмеженими можливостями інтелектуального розвитку. В цих класах має бути не більше двадцяти учнів, а дітей з особливостями розвитку – не більше трьох. Навчати дітей з особливими потребами мають педагогічні працівники, які підготовлені до роботи в умовах інтегрованого навчання; за потреби вчителі мають працювати з дітьми за індивідуально складеними планами. Індивідуальні навчальні програми розробляються вчителями або вихователями за участю фахівців (психолога, логопеда, дефектолога) та батьків на основі загальних начальних програм. Оцінюються знання відповідно до порушення, за загальними або спеціальними критеріями за дванадцятибальною системою.

Учням з особливостями психофізичного розвитку, які у відведений термін опанували програму загальноосвітнього навчального закладу, видається свідоцтво про базову загальну середню освіту або атестат про повну загальну середню освіту відповідно до порядку, встановленого МОН України.

Час перебування дітей з особливостями розвитку в загальноосвітньому навчальному закладі може змінюватися наказом директора цього закладу на підставі висновків психолого-медико-педагогічної консультації про стан психофізичного розвитку кожної дитини (за результатами обов’язкового щорічного обстеження).

Демократизація суспільства, як стверджує Т. Сак, дала могутній поштовх інтеграційним процесам в освітньому просторі України. Діти з особливостями психофізичного розвитку, які донедавна навчалися у спеціальних школах-інтернатах, поповнили лави школярів загальноосвітніх шкіл. Для того, щоб процес інтеграції відбувався ефективно, аби учні з особливостями психофізичного розвитку стали активними учасниками навчального процесу, повноцінно увійшли у систему суспільних відносин учнівського колективу, має бути створене відповідне освітнє середовище.

Можна цілком погодитися з думкою українських науковців В. Засенка, А. Колупаєвої, які стверджують, що виняткове значення для успішного “входження” в суспільство молодих людей з особливостями в розвитку має їхнє інтегроване навчання. Інтеграція дітей зазначеної категорії в загальноосвітні навчальні заклади – це процес, який знаходить усе більше розповсюдження в освіті. На думку вчених, інтеграція – це закономірний етап розвитку системи спеціальної освіти, який пов’язаний з переосмисленням суспільством і державою ставлення до недієздатних, з визначенням їхнього права одержати рівні з іншими можливості в різних галузях життя, включаючи освіту.

Дослідниця М. Матвєєва зазначає, що наразі різке зниження рівня соціальної захищеності й здоров’я дітей у сучасному суспільстві призводить до того, що у масові школи потрапляє багато учнів з вадами психофізичного розвитку. З огляду на це, школа має бути готовою до спільного навчання здорових дітей та їх однолітків з різними типами дизонтогенезу. У шкільному середовищі для цього слід не лише створити спеціальні умови, а й організувати відповідну корекційно-розвивальну допомогу.

Формами інтегрованого навчання є спеціальні класи в загальноосвітній школі і спільне навчання в одному класі. Спеціальні класи можуть бути створені для окремої категорії дітей (наприклад, з порушенням слуху, зору, затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю, церебральним паралічем тощо) чи об’єднувати різноманітні категорії дітей з відхиленнями у розвитку (наприклад, з затримкою психічного розвитку і розумовою відсталістю, складним комплексним порушенням та ін.).

Спільне навчання в одному класі більш ефективне для дітей з невеликими порушеннями розвитку (наприклад, слабозорих, слабочуючих, з легкою формою церебрального паралічу тощо), при наявності добре злагодженої діяльності служби супроводу учнів у школі. Для дітей з тяжкими формами порушень розвитку, наприклад, з помірною і тяжкою розумовою відсталістю, можлива тільки соціальна інтеграція і частково інтернальна форма педагогічної інтеграції.

Український науковець у галузі корекційної освіти А. Колупаєва у своєму дослідженні акцентує увагу на тому, що інтегроване навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітніх навчальних закладах, може здійснюватися за різними формами. Виокремлені науковцем форми інтеграції систематизовані у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Форми інтеграції