Сторінка
10

Соціальна підтримка дітей та молоді з обмеженою дієздатністю

Дослідниця Л. Шипіцина інклюзію розглядає в якості етапу (або ступені) інтеграції, її заглиблення і розширення. У будь-якому випадку, коли дитина з відхиленнями у розвитку потрапляє в групу дітей звичайних, які не мають онтогенетичних порушень, педагог буде змушений удосконалювати методику своєї роботи. Якщо освітній заклад буде поставлений перед фактом обов’язкового навчання дітей з обмеженими можливостями (при відповідному фінансуванні) він стане трансформувати і архітектурне середовище і навчально-виховний процес з метою підвищення доступності його утримання для всіх тих, хто навчається.

У міжнародних документах, зокрема у Саламанкській декларації наголошується на тому, що “інтеграція дітей та молоді з особливими освітніми потребами відбувається найкраще в рамках інклюзивних шкіл, які повинні приймати всіх дітей, не зважаючи на їхні фізичні, інтелектуальні, соціальні, емоційні, мовні чи інші особливості. До них належать діти з розумовими чи фізичними вадами, обдаровані діти, безпритульні і ті, що працюють, діти з віддалених районів, діти, що відносяться до мовних, етнічних чи культурних меншин, діти з найменш благополучних чи маргіалізованих районів чи груп населення”.

В умовах інклюзивної системи навчання визнається та враховується різноманітність дитячого колективу, особливі освітні потреби задовольняються і у дітей з обмеженими можливостями здоров’я, і у дітей талановитих та обдарованих за допомогою індивідуалізованих методів навчання, адаптованих навчальних програм, спеціально розроблених та підібраних допоміжних навчальних матеріалів, додаткових посібників тощо.

Інклюзивне освітнє середовище змінює роль педагога звичайного навчального закладу, який має сприймати учнів з особливими освітніми потребами, як і інших дітей у класі; залучати їх до спільних видів діяльності, ставлячи дещо інші завдання, залучати учнів до колективних форм навчання і групового вирішення завдань; використовувати різноманітні стратегії колективної участі – ігри, спільні проекти, лабораторні дослідження тощо.

Спираючись на дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців, О. Таранченко виокремлює певні позитивні та негативні аспекти інклюзивної системи навчання. До позитивних аспектів зараховано: дитина не ізольована від здорових однолітків, що може сприяти підвищенню рівня загальноосвітньої підготовки та розвитку комунікативних навичок; постійний контакт з батьками, їхня увага та підтримка створюють умови для нормального психічного становлення та особистісного розвитку дитини; природне повноцінне мовленнєве середовище забезпечує успішний мовленнєвий розвиток; усе це сприяє кращій соціалізації дитини та інтеграції в громаду.

Серед негативних визначено такі: не завжди є можливість отримати кваліфіковану спеціальну корекційну допомогу; учитель загальноосвітнього навчального закладу обмежений у можливостях приділити дитині з порушеннями необхідну увагу та надати педагогічну допомогу через велику кількість учнів у класі; наявні ризики отримання дитиною з порушеннями психологічної травми, проявів дискримінації з боку здорових ровесників; можливість виникнення шкільної дезадаптації, що зумовлюється навчальною особистісною неготовністю дитини до інклюзивного навчання.

На думку авторів Н. Слободянюк, Н. Софій, Ю. Найди необхідно залучати дитину з особливими потребами до всіх видів діяльності (освітньої та позакласної). Водночас необхідно сформувати в однокласників ставлення до неї як до рівної і, водночас, як до людини, якій буває потрібна допомога та підтримка. Цей настрій у класі залежить від учителів та адміністрації закладу.

Головною метою інтеграції в умовах загальноосвітнього закладу є створення умов для особистісного розвитку дитини, її творчої самореалізації та можливості бути корисною іншим людям. Cаме тому основними завданнями інтеграції є:

- виховання дитини як самодостатньої особистості;

- забезпечення прав дитини з особливостями психофізичного розвитку на отримання середньої освіти в умовах навчального закладу з комплексним поєднанням корекційно-реабілітаційних заходів;

- всебічний розвиток індивідуальності дитини шляхом активізації її особистісних ресурсів та наявного адаптаційного потенціалу;

- формування ціннісних інтересів та потреб;

- розвиток та формування необхідних трудових навичок;

Враховуючи це, вчителям та вихователям закладів освіти необхідно працювати на покращення стану соціальної адаптації дитини у закладі шляхом:

- встановлення довірливих відносин з дитиною, створення ситуації психологічного комфорту;

- формування в дитини позитивної самооцінки;

- формування мотивації успіху;

- виховання навичок поведінки в суспільстві;

- формування в дитини позитивних життєвих перспектив, визначення разом з нею шляхів самореалізації.

Отже, “інтеграція дитини з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому навчальному закладі” – це двосторонній процес, що полягає у включенні дитини з особливостями психофізичного розвитку в систему навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу шляхом її адаптації до середовища та створення оптимальних умов у закладі, що відповідають потребам і можливостям дитини.

Базуючись на вищеозначеному, соціальний педагог забезпечує створення спеціальних умов для навчання та розвитку дитини, надання необхідних послуг, психолого-педагогічний супровід та підтримку відповідно свого функціоналу з метою успішної адаптації дитини у середовищі загальноосвітнього навчального закладу.

Інтеграція дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому навчальному закладі як процес базується на певних принципах – основних вимогах до його організації та здійснення.

Відомою є класифікація принципів інтегрованої освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку, яку подає Д. Зайцев:

принцип організації спільного процесу навчання і виховання дітей із різним рівнем розвитку;

принцип створення безбар’єрного середовища для дітей;

принцип пріоритетності інтересів дитини при виборі і розробки навчально-виховних програм, визначення змістових блоків навчального матеріалу;

принцип доступності навчального матеріалу для дітей;

принцип доступності сервісів медико-соціальної і психологічної підтримки освітнього процесу.

Проведений аналіз принципів корекційної освіти та соціально-педагогічної діяльності дав нам підстави охарактеризувати принципи, які більш повно визначають вимоги до організації та здійснення процесу інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому навчальному закладі, які ми умовно об’єднали у дві групи: принципи забезпечення сприятливих умов для дитини та принципи організації навчання та розвитку дитини. Їх детальну характеристику подано у табл.

Таблиця

Принципи інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку в середовище загальноосвітнього навчального закладу