Сторінка
3

Соціальна підтримка дітей та молоді з обмеженою дієздатністю

У підходах Т. Власової, М. Певзнера немає чіткої класифікаційної ознаки, оскільки вони визначають такі категорiї дітей, які мають порушення розвитку: діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР); діти із порушеннями слуху, мови, зору; діти з астенічними станами; діти з реактивними станами і конфліктними переживаннями; діти з психопатоподібними формами поведінки; розумово відсталі діти; діти з початковими формами психічних захворювань.

Натомість, В. Лебединський в основу своєї класифікації закладає варіанти дизонтогенезу: стійке недорозвинення (ранній час ураження, що визначає явну незрілість мозкових систем), наприклад, олігофренія; затриманий розвиток (сповільнений темп формування пізнавальної діяльності й емоційно-вольової сфери); ушкоджений розвиток (при ускладненому внутрішньоутробному розвитку порушення проявляються на більш пізніх етапах онтогенезу), наприклад, органічна деменція; дефіцитарний розвиток (порушення окремих аналізаторів); спотворений розвиток (складне сполучення загального недорозвинення, затриманого, ушкодженого розвитку, наприклад, при ранньому дитячому аутизмі); дисгармонійний розвиток (природжена або придбана стійка диспропорційність психічного розвитку, що сприяє виникненню психопатії та патологічному формуванню особистості).

Дослідники П. Жукова, О. Мастюкова виокремлюють у дітей такі порушення, як: розумова відсталість, яка проявляється як залишковими клінічними формами інтелектуального недорозвинення (олігофренія), так і поточними обумовленими прогресуючими захворюваннями центральної нервової системи; затримки психічного розвитку; порушення психічного розвитку, обумовлені мовленнєвою, сенсорною або руховою недостатністю; асинхронний психічний розвиток при синдромі раннього дитячого аутизму; ускладнені форми порушеного психічного розвитку в сполученні з фізичними дефектами. Водночас, для вироблення об’єктивного погляду щодо сутності основних порушень розвитку у дітей ми враховуємо положення науковців у галузі соціальної педагогіки.

Класифікацію осіб залежно від їх захворювання, наводить А. Капська: люди з порушеннями слуху і мови: глухі або такі, хто недочуває; ті, хто втратив слух, логопати; люди з порушеннями зору (сліпі, слабкозорі); люди з порушеннями інтелектуального розвитку (розумово відсталі, люди із затримкою психічного розвитку); люди з порушеннями опорно-рухового апарату; люди з комплексними порушеннями психофізичного розвитку (сліпоглухонімі, сліпі розумово відсталі, глухі розумово відсталі, ДЦП з розумовою відсталістю та ін.); люди із хронічними соматичними захворюваннями; люди з психоневрологічними захворюваннями.

Не можна лишити поза увагою також класифікацію Е. Ямбурга, який вважає, що з позиції соціальної педагогіки відхилення у дітей можна класифікувати в такий спосіб: діти з проблемами в навчанні на підставі органічних порушень; гіперактивні діти, з порушенням працездатності й підвищеною стомлюваністю; діти з мовленнєвими порушеннями; діти з емоційно-особистісними проблемами. Окрім того, для вироблення обґрунтованої позиції щодо різних підходів класифікації основних порушень розвитку у дітей необхідно прийняти до уваги наукові дослідження у галузі психології та педагогіки.

Заслуговує уваги класифікація Н. Морозової, яка базується на врахуванні психологічних особливостей особистості: діти, які виконують навчальне навантаження, але з підвищеним рівнем тривожності, низькою самооцінкою внаслідок органічних, функціональних або соціальних порушень; діти з порушеннями адаптації, соціалізації, які супроводжуються суттєвим послабленням психосоматичного здоров’я та низьким рівнем міжособистісних взаємин; стала шкільна дезадаптація; патологічні порушення (діти цієї групи мають уроджені явні або неявні відхилення фізичного або психічного плану), що характеризується девіантною поведінкою.

У класифікації Ю. Замятіної присутня сукупність вищенаведених класифікаційних ознак. Дослідниця виокремлює у дітей: психофізичні порушення; соматичну ослабленість; порушення діяльності аналізаторів; порушення опорно-рухового апарату; порушення моторики; психоемоційні порушення; інтелектуальні порушення; мовленнєву патологію; емоційно-вольові порушення; порушення психічного здоров’я.

Отже, проведений аналіз класифікацій основних порушень розвитку у дітей дозволяє констатувати, що науковці переважно виокремлюють такі групи порушень: органічні, функціональні, психологічні, соціальні та комплексні.

В останні роки в окремих працях із спеціальної та соціальної педагогіки вживається термін “діти з особливостями психофізичного розвитку”. Зокрема цей термін використовують науковці спеціальної педагогіки В. Бондар, В. Засенко, А. Колупаєва,Н. Софій та соціальної педагогіки Н. Мирошніченко Т. Соловйова, Н. Грабовенко. Водночас, у довідковій та спеціальній літературі не існує чіткого визначення цієї дефініції.

Підґрунтям для нашого визначення слугували роботи О. Таранченко та Ю. Найди, в яких діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку характеризуються як такі, що мають відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку, зумовлені вродженими чи набутими розладами. Залежно від типу порушення дослідниці виокремлюють групи дітей:

- з порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зниженим слухом);

- з порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниженим зором);

- з порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);

- з мовленнєвими порушеннями;

- з порушеннями опорно-рухового апарату;

- зі складною структурою порушень (розумово відсталі сліпі чи глухі; сліпоглухонімі та ін.);

- з емоційно-вольовими порушеннями та дітей з аутизмом

З огляду на викладене попередньо, ми вважаємо, що найбільш прийнятним щодо дітей, які мають порушення здоров’я, є термін, “діти з особливостями психофізичного розвитку”, оскільки він відповідає принципу толерантності, що є одним із базових у соціальній педагогіці та співвідноситься з основними класифікаціями порушень, представлених вище.

На підставі проведеного дефінітивного аналізу ми визначаємо його таким чином: діти з особливостями психофізичного розвитку – це особи, віком до 18 років, у яких спостерігаються різні порушення центральної нервової системи, функціонування окремих або декількох аналізаторів чи органів.

До цієї категорії дітей ми зараховуємо таких, які мають:

- офіційний статус дитини-інваліда;

- значні психічні та фізичні відхилення від норми, хронічні соматичні захворювання, але офіційно не визнані інвалідами.

Оскільки перелік нозологій таких дітей досить значний, ми вважаємо за доцільне дати характеристики окремих категорій дітей, які можуть здобувати освіту в інтегрованому загальноосвітньому навчальному закладі (табл.1.1).

Варто зауважити, що до групи дітей з особливостями психофізичного розвитку належать діти з психоневрологічними захворюваннями. Це соматично ослаблені діти, які хворі на сколіоз, на цукровий діабет, з малими і неактивними (фаза згасання) формами туберкульозу, тобто такі, що перенесли важкі та тривалі захворювання, або мають хронічні неспецифічні захворювання органів дихання, кровотворення, травлення, ендокринної системи, вивідної системи тощо. Ці діти часто мають підвищену стомлюваність і знижену працездатність, що неминуче зменшує ефективність їх навчання в загальноосвітньому навчальному закладі, проте нами не подано характеристику їх індивідуальних особливостей розвитку, оскільки спектр хронічних соматичних захворювань надто широкий.