Сторінка
20

Охорона праці та її організація на підприємстві, в установі, організації

Прийняті рішення можуть бути оскаржені у вищому органі або у посадової особи Державного пожежного нагляду у п'яти­денний термін з дня вручення рішення. Подання скарги не припиняє виконання постанови.

Законом України від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» вста­новлено, що санітарні норми, правила, гігієнічні нормативи затверджує та скасовує Головний державний санітарний лікар України.

Постановою Головного державного санітарного лікаря Ук­раїни від 9 березня 1995 р. затверджено перелік державних са­нітарних норм і правил, обов'язкових для виконання на підприє­мствах, незалежно від форм власності.

Відповідно до даного закону, посадовим особам органів, установ і закладів державної са­нітарно-епідеміологічної служби надано право обмежувати, тим­часово забороняти чи припиняти діяльність підприємств, об'єктів будь-якого призначення внаслідок невідповідності ви­могам санітарних норм; вилучати з реалізації небезпечні для здоров'я продукти харчування, хімічні та радіоактивні речови­ни та ряд ін.1

За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків органів санітар­но-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні право­порушень, можуть бути накладені адміністративні штрафи.

Значні повноваження в здійсненні контролю за додержан­ням нормативних актів про охорону праці надані місцевим дер­жавним адміністраціям і Радам народних депутатів. Вони у ме­жах відповідної території забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці, формують за участю проф­спілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і ви­робничого середовища, що мають міжгалузеве значення, організовують в разі необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власни­ка або уповноважений ним орган. Для цієї мети на підприєм­ствах створюються служби охорони праці, працівники якої при­рівнюються до працівників основних виробничо-технічних служб.

Працівники служби з охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові до виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охоро­ни праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не прой­шли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нор­мативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробницт­ва, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; над­силати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охо­рони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасува­ти лише керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх виборних органів і представників.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві вико­нання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених пору­шень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов'язків власник за свій рахунок орга­нізовує навчання і вивільняє уповноваженого з питань охоро­ни праці від основної роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.

Уповноважені трудовим колективом діють відповідно до Ти­пового положення, затвердженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, за погодженням з проф­спілками.

Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших нормативних актів про охо­рону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників і забезпечен­ням їх засобами колективного та індивідуального захисту.

Професійні спілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповід­них програм і зобов'язань колективних договорів (угод), вно­сити власнику, державним органам управління подання з пи­тань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

За порушення законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадо­вих осіб органів державного нагляду за охороною праці і пред­ставників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, криміналь­ної відповідальності.

Адміністративну відповідальність можуть нести також під­приємства за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середо­вища. На них може накладатися штраф, максимальний розмір якого не може перевищувати 2 відсотків місячного фонду заро­бітної плати підприємства.

На власника покладається також обов'язок відшкодувати збитки, завдані іншим підприємствам, громадянам і державі, на загальних підставах у зв'язку з заподіянням шкоди при по­рушенні вимог щодо охорони праці.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. У випадку травмування працівників, професійних захворю­вань або аварій на виробництві власник або уповноважений ним орган повинен провести розслідування. Порядок прове­дення розслідування регулюється Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. в редакції постанови від 17 червня 1998 року № 9237.

Дія цього Положення поширюється на підприємства всіх форм власності, на громадян, у тому числі на іноземців та осіб без громадянства, які є власниками вказаних виробництв, і на кожного, хто виконує на них (підприємствах) роботу за трудо­вим договором або контрактом, проходить практику чи залуче­ний працювати тут з інших підприємств. Розслідування нещас­них випадків (профзахворювань) з працівниками під час відряд­ження за кордоном та з іноземними громадянами під час їхньої праці в Україні також провадиться за цим Положенням, якщо іншого не передбачено міжнародними угодами України.