Сторінка
10

Охорона праці та її організація на підприємстві, в установі, організації

Характерною рисою цього виду соціального страхування є йо­го обов'язковість для осіб, які працюють на умовах трудового до­говору (контракту). Працівники вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону України «Про загальнообо­в'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Причому на статус застрахованих осіб-працівників не впливає фактичне виконання роботодавцями своїх зобо­в'язань щодо сплати страхових внесків. Самі працівники не не­суть жодних витрат на страхування від нещасних випадків.

Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюється на засадах соціально­го партнерства. У його управлінні на паритетних засадах беруть участь представники держави, найманих працівників і роботодавців. На основі цього принципу сформована система управлін­ня Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Законодавство передбачає важелі впливу на роботодавців з ме­тою зростання їх зацікавленості у створенні безпечних і нешкід­ливих умов праці, дотриманні та виконанні нормативно-право­вих актів про охорону праці. Такий вплив реалізується шляхом коригування розміру страхового внеску роботодавця, що зале­жить від класу професійного ризику виробництва, встановлених знижок чи надбавок.

Якщо роботодавець постійно порушує нормативні акти про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику, і відпо­відно розмір страхового внеску збільшується. Цей розмір збіль­шується також шляхом встановлення надбавки за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

У випадку організації роботодавцем системи управління охо­роною праці, що забезпечує низький рівень травматизму, профе­сійної захворюваності, йому надається знижка щодо розміру страхового внеску. Проте роботодавець позбавляється цього пра­ва, якщо протягом календарного року він був підданий штраф­ним санкціям за порушення законодавства про охорону праці.

Соціальне страхування від нещасного випадку чи професійно­го захворювання має цільовий характер використання коштів. Вони спрямовуються на сплату соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. До них належать, наприклад, виплати: втраченого заробітку; од­норазової допомоги; на медичну та соціальну допомогу; за мо­ральну шкоду; пенсії по інвалідності потерпілому; пенсії у зв'яз­ку з втратою годувальника; дитині, яка народилася інвалідом

внаслідок травмування на виробництві або професійного захво­рювання її матері під час вагітності.

Позитивною рисою соціального страхування є направлення коштів на профілактику нещасних випадків. За кошти цього Фонду соціального страхування ведеться пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці, організовується створення тематич­них кінофільмів, радіо- і телепередач, видаються та розповсю­джуються нормативні акти, підручники, журнали, інша спе­ціальна література, плакати, пам'ятки з охорони праці, вивча­ється та поширюється позитивний досвід створення безпечних та нешкідливих умов виробництва, виконуються інші профілак­тичні роботи.

2.2. Додаткові гарантії прав на охорону праціпрацівників, які працюють у важкихі шкідливих умовах праці.

Основним напрямом державної політики у сфері охорони пра­ці є зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на орга­нізм та скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці1. Досягнення цих завдань можливе шляхом комплексного розв'язання питань охорони праці, запро­вадження у виробництво досягнень науки і техніки щодо ство­рення безпечних і нешкідливих умов праці, механізації вироб­ничих процесів і заміни ручної праці. Водночас рівень розвитку техніки не дозволяє у повній мірі усунути негативний вплив важких та шкідливих умов праці. Тому з метою попередження виробничого травматизму, професійних захворювань, знешкод­ження шкідливого впливу виробничого середовища на життя, здоров'я і працездатність особи працівникам, які виконують ро­боту у шкідливих і важких умовах праці, надаються додаткові гарантії.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються спеціальним одягом, спеціальним взуттям, змиваючими, знешкоджуючими та іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактич­ним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продук­тами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані пе­рерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалос­ті робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пен­сію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством по­рядку.

Засоби індивідуального захисту надаються працівникам, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах. Обов'язок із забезпечення ними праців­ників покладено на роботодавця. Працівник не несе жодних матеріальних витрат на їх придбання. Забезпечуючи працівни­ків спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засо­бами індивідуального захисту, слід враховувати вимоги законо­давства:

по-перше, засоби індивідуального захисту повинні відповіда­ти встановленим нормативам і стандартам, що реально дозволяє запобігти виникненню виробничого травматизму і професійного захворювання. Тому забороняється допускати до роботи праців­ників не лише без встановлених засобів індивідуального захис­ту, але й у несправних, не відремонтованих чи забруднених засо­бах;

по-друге, засоби індивідуального захисту повинні надаватися у строки, встановлені нормативами. Мова йде як про первинне забезпечення працівника цими засобами, так і періодичне, в то­му числі і у випадках їх дострокового зношення не з вини пра­цівника. Недотримання цих вимог є порушенням законодавства щодо створення нешкідливих і безпечних умов праці. Відповідно працівник, який був вимушений придбати засоби індивідуально­го захисту за власні кошти через порушення строків їх видачі, має право на компенсацію понесених витрат.