Сторінка
11

Сучасні політичні процеси в Криму

11 травня 2006р. до чергової річниці депортації кримських 18 травня 1944 р. уряд прийняв програму допомоги з вирішення проблем репатріантів і надав на це 600 млн. грн. які мають надходити частинами на протязі наступних п'яти років

7). Міжнародна допомога.

Протягом останніх років світове співтовариство бере участь у вирішенні проблем репатріантів у Криму. Представництвом Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Програмою розвитку й інтеграції Криму ООН за останні п'ять років реалізовані проекти на суму біля $10 млн[43]. На жаль, країни СНД практично не надають Україні допомогу у вирішенні проблем, пов'язаних з поверненням кримсько-татарського народу.

Невирішеність проблем кримських татар може призвести до масштабних соціальних заворушень з серйозними наслідками. Щоб попередити розвиток подій у небезпечному напрямі, необхідно налагодити систематичний діалог між органами державної влади та керівництвом кримських татар, спільними зусиллями оперативно вирішувати нагальні проблеми репатріантів.

3.4. Недостатня присутність в АРК Української мови та культури.

На сьогоднішній день присутність у Криму української культури і мови (україномовних засобів масової інформації, закладів освіти та культури) не можна вважати задовільною. Значною мірою нинішня ситуація викликана об'єктивними передумовами, оскільки переважна частина населення Криму (80-85%) є російськомовною[32].

Питання впровадження української культури та української мови є досить делікатним; воно не повинно здійснюватися примусовими заходами (це спричинило б зворотню негативну реакцію). Українська влада повинна бути готова до того, що цей процес може тривати протягом зміни кількох поколінь.

Про необхідність обережної політики в цій сфері свідчать і дані соціологічного опитування УЦЕПД. Так, на думку переважної більшості (63,4%) кримчан, права україномовного населення в АРК забезпечені достатньою мірою; 26% респондентів схиляються до думки, що ці права забезпечені недостатньо; лише 2,7% - вважають, що ці права не забезпечені взагалі.

Центральні органи державної влади, органи державної влади АРК повинні створити умови, які б стимулювали розвиток української культури, більш широке використання державної мови на півострові. Нижче аналізується присутність в АРК україномовних ЗМІ, закладів освіти і культури.

1). Друковані засоби масової інформації.

На початок 2006р. на території автономії виходили в світ близько 240 періодичних друкованих видань, з них лише чотири газети виходять українською мовою; 57 видань є двомовними[34].

В інформаційному полі автономії присутні понад 100 періодичних видань Києва, Львова, Донецька, Дніпропетровська, Харкова, Одеси. Однак, ці видання надходять в АРК із запізненням на три чотири дні.

2). Електронні засоби масової інформації АРК

На території автономії приймаються програми всіх трьох загально-національних каналів телебачення (УТ-1 охоплює 97% території АРК; Студія «1+1» - 87%; «Інтер» - 80%)[43].

До найбільш впливових регіональних телерадіокомпаній належать ТРК «Чорноморська», передачі якої приймають на 52% території АРК (15% ефірного часу займають передачі українською мовою); Державна ТРК«Крим» - 10-15% території автономії (27% ефірного часу займає мовлення українською мовою); Севастопольська регіональна ТРК і телерадіоцентр «Бриз» ведуть мовлення в М.Севастополі (українською мовою - 15% і 60%, відповідно)[34].

В 2000р. в ефірний простір Криму активно ввійшли центральні телерадіокомпанії - СТБ (мм.Сімферополь, Севастополь) та ІСТУ (мм.Сімферополь, Армянськ). Станом на початок 2006 р. в Криму представлені повною або частковою мірою всі загально українські телеканали.

За даними соціологічного опитування УЦЕПД, кількістю україномовних періодичних видань задоволені 43,7% опитаних кримчан, радіопередач - 45,2%, телепередач - 42,2%. Із тих, хто не задоволений кількістю україномовних ЗМІ, 7,7% респондентів вважають, що україномовних періодичних видань повинно бути більше; 24,8% - переконані, що їх повинно бути менше. Лише 3,5% опитаних вважають, що в Криму повинно бути більше україномовних радіопередач, 4,2% - телепередач.

3). Заклади освіти та культури.

Із 583 загальноосвітніх шкіл, що функціонують у Криму, лише чотири школи – з українською мовою навчання; 98,2% учнів навчаються за російськомовними програмами. Примітно, що на випускних іспитах у 2005р. 47% дев'ятикласників обрали диктант, а 25% випускників 11 класу – виявили бажання писати твір українською мовою[53]. До того ж, за даними Міністерствавіти АРК, бажання навчати своїх дітей російською мовою виявляють 89% кримчан, що на 10% менше, ніж реально навчається[34]. Наведені дані свідчать про недостатню кількість українських шкіл в АРК. Існує певна потреба у вчителях української мови та літератури – більше 100 вакансій на ці посади.

В АРК функціонують лише дві українські бібліотеки, причому на громадських засадах; книжковий ринок автономії на 99,9% заповнений виданнями російською мовою[34]. В репертуарі Українського музичного театру українською мовою йдуть лише два спектаклі. На грані розвалу знаходиться Державний вокально-хореографічний ансамбль України «Таврія».

Отже, українська культура і мова займають вузький сектор у суспільному житті АРК. Центральним органам державної влади України, органам державної влади АРК необхідно сприяти розвитку української культури і мови в Криму, утримуючись при цьому від примусових заходів.

3.5. Складна міжконфесійна та між національна ситуація в Криму.

Станом на 1 квітня 2006р., в Криму функціонувало 945 релігійних громад, які представляють 46 церков, конфесій, течій і напрямів. З них Українська Православна Церква має 349 громад; Духовне управління мусульман Криму – 296 мусульманських общин. Протестантські Церкви нараховують 207 громад; Українська Православна Церква Київського патріархату має 14 общин; Римо-Католицька Церква – 11; євангелісти-лютерани – сім; Вірменсько-Апостольська Церква – сім; Українська Греко-Католицька Церква – дві[48].

Мусульманським громадам повернуто 94 мечеті, передані під мечеті 24 будинки. Порівняно з мусульманами (забезпеченість культовими спорудами складає 47,4%), прихильники православних Церков забезпечені культовими спорудами дещо краще – 53% громад УПЦ мають свої храми.

Основними конфліктуючими сторонами в АРК виступають Духовне управління мусульман Криму (ДУМК) і Кримська єпархія УПЦ. Останнім часом ситуація загострилася через припинення в липні 2000р. членства ДУМК в міжконфесійному об'єднанні «Мир – дар Божий» на знак протесту проти встановлення Сімферопольською і Кримською єпархією УПЦ поклінних хрестів та щитів «Крим -колиска православ'я»[48]. 23 жовтня 2000р. у с.Морське Судакського району кримські татари демонтували такий хрест. Сутички між ними і православним населенням вдалося уникнути завдяки втручанню правоохоронних органів. З іншого боку, невідомими були сплюндровані могили на мусульманському цвинтарі м.Бахчисарая, внаслідок чого кримські татари пікетували районну державну адміністрацію.