Сторінка
2
Зі швидким підйомом промислового виробництва художнього фарфора зайнятість цих майстринь на підприємстві значно збільшилась. На творчу роботу в області станкової графіки залишалось зовсім мало часу. Складалось навіть враження, що творча активність петриківчанок поступово зменшувалась. Працюючи над розписом порцелянових виробів і над створенням нових графічних композицій (незалежно від специфічних особливостей кожного з цих 2 видів мистецтва), народні майстрині все ж вирішували ті ж самі художні завдання. Більш того, виявилось, що своєрідні прийоми роботи пензлем, що складали особливість художньої техніки петриківчан, не тільки не виявляють протиріч до вимог техніки розпису по фарфору, але й відкривають перед художниками багато нових можливостей. Ось чому робота і в фарфорі і в станковій графіці тільки збагатила майстринь. (8, ст. 33).
Порівнюючи і ті і інші роботи одного автора, виконані в один і той же час, можна переконатися, що знахідки, зроблені в графіці, використовувались і в розпису фарфора. Але особливо відчутно робота петриківчанок в порцеляні відобразилась на їх графічних творах і ось в чому саме.
Шести десяті роки для українського художнього фарфору визначились особливим інтересом до форми предметів. Дійсно, за цей час керамічний художній посуд став дуже різноманітним за розмірами, пропорціями, силуетами – від величезної декоративної вази для інтер’єра великої громадської будівлі до мініатюрного сувеніру, від посудини видовженої до низької, від прямолінійного до криволінійного силуета. Усе це зобов’язувало народного майстра будувати свої композиції в різних масштабах, в різних пропорціях тощо. (11, ст 12).
Відобразилось на графіці петриківчан й те, що у розпису по фарфору почала переважати м’яке забарвлення і з’явились півтони.
Ось звідки відхід від традиційних червоно-жовто-зелених настінних розписів та створення графічних творів в блакитній, синій, фіолетовій, світло-жовтій, сірій гамах, перетворення кольору в основний колір рисунка, що раніше використовувався тільки для незначних вкраплень. (14, 31).
Усі ці явища можна прослідкувати в творах кожної майстрині.
Щоб довести усе вище сказане, розглянем ряд розписів та графічних творів однієї з ведучих майстринь –петриківчанок В.І.Павленко: спочатку розписи потім графіку, так як наприкінці 1950-х рр вона приділяла велику увагу фарфору і він яскравіше характеризував її творчість. Розглянем декоративний таріль 1957 р. Розпис заповнює таріль майже до самого краю; у центрі фон між великим листям та квітами майже відсутній; далі від центра квіти та листя стають дрібніше і просвіти між ними збільшуються. І все ж розпис залишається дуже перевантаженим і відчуття матеріала (фарфора) зникає. Якщо додати до цього велике різномаїття та яскравість фарб, то це дає повну уяву про розпис далекий від того, що прийнято в цій галузі мистецтва. Такого роду були її графічні композиції того періоду. В них ще багато тої насиченості рисунка, що була характерна для всіх видів декору в народному мистецтві в І повоєнне десятиріччя. Але вже з 1958 р. Її розписи різко змінюються. З’являється вінчик, що складається з порівняно мілких рослинних мотивів, закомпонованих за принципом традиційного “бігунця”, а в центрі – велика квіткова композиція. Між ними залишається простір, завдяки чому фарфор стає в композиції активно діючим фоном. Ці два тарелі говорять про ті зміни, які відбулись в творчості народної майстрині. [8, ст. 38].
Легкість формі надає і широке використанні так званого “перехідного мазка”, тобто мазка, в якому один колір переходить в інший. Облегшує рисунок й те, що в ньому навіть стеблини мають два кольори – темно- та світло-коричневий. Динамічність рисунка: напрямок квітів, листя, стеблин створює враження і живості і легкості композиції. Зрозуміло, що тут ми маємо справу з новою якістю – із вмінням створювати легкі та витончені графічні композиції, побудовані на використанні великих і соковитих в кольорі форм при збереженні традиційної техніки розпису. [4, ст. 19].
Дуже своєрідна за рисунком і разом з тим невід’ємна від петриківської школи станкової графіки В.Ф.Клименко-Жукова. Вона, як і її колеги – керамістки, пройшла шлях збільшення розпису від перевантаження. Якщо ще в 1959 році в композиції “Квітка-ягода” майстриня прибігла до контрастного поєднання фарб завдяки “перехідному мазку”, що завдає ягоді деяку об’ємність, але й пухкість, та й подальших роботах вона звертається до цих прийомів дуже обережно. В одній зі своїх композицій 1963 року – “Качки серед квітів” все дуже стримано. Малюнок виконаний всього у 4 кольори, з них червоний і сірий основні, жовтий і чорний-допоміжні. Техніка “перехідного мазка” використана тут дуже скупо - тільки в зображенні пір’я. Тут використані один традиційний прийом: гілки червоних ягід нанесені пальцем; завдяки розрахованому натиску, центр ягоди стає більш світлим, що дає їй об’ємність.
Разом з тим, незважаючи на достатню густість орнамента, можна говорити про легкість малюнка, так як в ньому білий фон паперу використаний і як колір в зображенні птахів. Це той самий прийом, що й в творах В. І Г.Павленко, тільки більш яскравіше виражений.
Ми вже розглядали твори Марфи Тимченко; розглядаючи її творчість перших повоєнних років, можна підкреслити, що саме вона створювала в той час найбільш насичені композиції, майже не лишаючи пробілів між окремими мотивами. В той же період вона почала працювати на кольором і ще частіше – на чорному фоні, в силу чого фарби, хоча й набували особливої дзвінкості, проте уся композиція ставала все більш насиченішою, навіть тяжкою. Такою є композиція “Квіти” (1950 р.). Проте наприкінці 1950-х рр М.Тимченко майже відмовляється від кольорового фону і звертається до нього тільки в тому випадку, коли їй потрібно використовувати найбільш світлі тони для основної форми. Більшість своїх композицій вона виконує на білому фоні, залишаючи значні просвіти поміж великих форм, від чого весь малюнок стає більш легким. Таким є, наприклад, “Помідори” (1963 р.) Але завдяки дивовижній чіткості форми, простоті композиції, характеру колірних поєднань і знайденому співвідношенню поміж великого малюнка та білого фону цілковито не відчувається важкість малюнка, якою зазвичай відрізняються більшість її робіт.
Завантажити реферат