Сторінка
7
Ще цікавіший малюнок “Птахи на калині”. Основу композиції тут складає віночок різнобарвних айстр, з якого виростають гнучкі гілочки калини з ягодами, неначе розгойдані вітром в усі боки. Між цими гілочками - лише чотири птахи, але зображено їх у таких різних рухах (один навіть висить на гілці догори ногами), що створюється враження ніби весь малюнок наповнено пташиною метушнею. Варто додати, що ці обидві досить великі розміром композиції (одна 59х80 см, друга 59х78 см) намальовані художницею в один день - 12 квітня 1967 року. Дивовижна працездатність для такої літньої людини. [6,ст.29].
Комопозиції з птахами з’явились у Т.Я.Пати вже після того, як утвердилися в творчості її учениць В.Павленко та М.Тимченко, вчителька пішла так би мовити, в науку до своїх учнів. Але й тут художниця заменшилася сама собою: сприйнявши новий сюжет, вона знайшла для нього своє оригінальне рішення. Так основоположниця петриківської графіки опинилася в одному ряду з своїми учнями і середнього і молодшого покоління, розв’язуючи разом з ними одні завдання по створенню тематичних композицій декоративного плану.
Дещо інший вигляд мають твори решти майстрів старшого покоління. Так, наприклад, “Жоржини” та “Тюльпани” Я. Пилипенко (нар.1894 року) ще дуже близькі до настінних розписів, але вже закомпоновані в аркуші так, як ранні твори станкової графіки петриківчан. Такого ж типу малюнок і у Н.Тимошенко. Своєрідна композиція Г.Ісаєвої “Молода їде й дружечок веде” (1966). За трактовкою людських постатей вона нічим не відрізняється від твору Н.Білокінь “Весільний поїзд” (1936 р.), але зображені тут квіти мають зовсім новий вигляд, як у всіх творах петриківських майстрів середнього покоління - у Ф.С.Панка, В.Соколенка та ін. Це й дає нам підставу твердити, що твори майстрів старшого покоління, найдавніші за стильовими ознаками, все ж є цілком сучасними, сповненими того нового, чим вона характеризується нині.
Друга група - майстри середнього покоління - була репрезинтована на виставці творами багатьох експонентів, серед яких назвемо Г.Прудникову , М.Шимацьку, Н.Шулик, Є.Клюпу, Ф.панка та В.Соколенка.
Усі вони - завершені графіки. Їх композиції і сюжети, й формально дуже близькі до творів петриківчанок, які працюють у Києві.
По суті, це майстри подвійної, так би мовити, внучки: вони починали свій творчий шлях безпосередньо під керівництвом Тетяни Пати, а остаточно сформувалися під впливом творчості землячок-киянок. Основний мотив їх творів - квіти більшої чи меншої складності, розгалужені в усі боки, з пишним листям та з різноманітними бутонами. особливістю їх є те, що на одній стеблині розростаються квіти різних видів, різних форм. Про такі композиції згадувалось. коли розглядалась графіка петриківчан першого повоєнного десятиріччя й кінця 50-х - початку 60-х років. Уже тоді говорилося, що в цих їх творах, особливо в останні роки розглядуваного періоду, все частіше почали з’являтися зображення птахів, а в 1966-1967 рр. вони стали обов’язковим елементом композиції, бо тематичні композиції становили основу творчих інтересів петриківських майстрів другого покоління, в них найвиразніше відбивалося сучасне життя.
Найяскравіше виявили себе як жанристи майстри молодшого покоління Л.Кипсан, Н.Шулик, Т. Кудиш, і особливо В.Глущенко та Л.Штаній. Якщо перші двоє повторюють свої вчителів Ф.Панка та В.Соколенка, лише їх композиції з птахами та квітами трохи легші й прозоріші, а птахам відведено більш помітне місце (що є певним кроком вперед), то твори останніх трьох молодих майстрів заслуговують на окреме обговорення.
Тамара Кудиш виступила з ювілейним триптихом: юнак з молотом та дівчина з серпом; їх об’єднує горизонтально закомпонований фриз, який і викликає найбільший інтерес. В ньому є дві великі квітки: в одному вкомпонована хімічна реторта, в другу - електрична лампа. Зроблено це так вміло, що і репорта, і лампа сприймаються як складові частини квітки. Тут знайдено ту міру умовності для зображення речей та рослинного мовиву, якої досі не знаходив жоден петриківчанин.
Тамара Кудиш, взявши сюжет з електричною лампою у квітці від В.Соколенка, пішла далі свого вчителя.
Про твори В.Глущенка та Л.Штаній ми згадували вище.
Підсумовуючи сказане про творчість наймолодших майстрів-петриківчан треба констатувати, що, йдучи шляхами, прокладеними майстрами середнього покоління, вони наздогнали своїх вчителів. [ 15, ст.47]
До певного часу це були найвищі досягнення у петриківській графіці. Та от Федір Панко головним персонажем своїх творів зробив людину і завдяки цьому досяг ще кращих результатів.
В якій мірі це було новим Петрилівки? Ми нещодавно згадували про композиції А.К.Ісаєвої "Дівчата калину рвуть", а також І.І.Пилипенко "Збирання кукурудзи", де усі фігури людей подані статично, зображені умовно (плечі розгорнуті анфас, ноги поставлені в профіль одна перед другою), без індивідуальних характеристик - це типи, а не конкретні люди. Подібні за композицією рисунки ми бачим і в творчості Н.Білокінь, В.Вовка, В.Павленко ще у довоєнні роки. Можна говорити про різний ступінь майстерності в роботах Павленко і Пилипенко, Білокінь і Ісаєвої, але по суті це цілковито однорідні твори.
Не так вирішував жанрові композиції з людиною Ф.С.Панко. У 1967р. він розписав порівняно невелику скриньку (38 х 53 х 32 см), назвавши цей твір "Козацькому роду нема переводу". Вже в самій назві розпису відчувається його характер - дія повинна проходити і дійсно проходить в часі. На бічній стороні скрині написаний козак часів боротьби з турками верхи на коні. По фасаду зображено будьоннівця, який у нестримному русі мчить уперед з шаблею наголо. На правій боковій стінці - боєць Радянської Армії на білому коні, він рубає шаблею фашистську гідру. Найсучасніший сюжет на кришці скрині: гоголівський Вакула верхи на чорті летить до місяця. Але на голові у Вакули скафандр космонавта, а чорт летить не в гоголівських темпах, а з космічною швидкістю, бо від всього чортячого тулуба та вд його хвоста летять іскри. Так стародавній сюжет набуває сучасної інтерпретації. Усі ці композиції намальовані на зеленому тлі (один з традиційних кольорів, в які розписували скрині на Дніпропетровщині), і кожна жанрова композиція збагачена квітковим орнаментом, характерним для сучасної петриківської графіки.
Мотив вершника - будьоннівця майстер повторив і в розпису дерев'яної тарілки "Великому Жовтню п'ятдесят років".
Звернення Ф.Панка до розпису по дереву - це теж нове в творчості Петриківки. Останнім часом він почав розписувати й меблі. Перші розписи дерев'яних писанок квітковим орнаментом належать також йому. Дерево, як новий матеріал, почало входити в арсенал петриківських майстрів і розширювати їх творчі можливості, відкриваючи перед ними нові перспективи.
Завантажити реферат