Сторінка
4

Петриківський розпис другої половини ХХ століття

Розглядаючи творчість київської групи петриківчанок, ми відмічали, що вже у повоєнне десятиліття в їх графічних творах нарівні з квітковими мотивами все частіше почали зустрічатися зображення птахів, а в останні роки ці птахи в творах В.І.Павленко, В.Клименко-Жукової та М.К.Тимченко почали займати головне місце. І.Тимченко вони - дійові особи жанрових композицій - такими є, наприклад, півні з метеликом чи жабою. Ми вже згадували про ведмедя на пасіці у того ж майстра - жанровий характер цієї композиції безперечний.

Ось це нове в петриківській графіці й привернуло до себе увагу майстрів другого покоління.

Повертаючись до творчості петриківських майстрів середнього покоління В.І.Соколенка та Ф.С.Панка, треба сказати, що найбільш яскравими зразками цього роду композицій, безумовно, є їхні твори.

Обидва однаково енергійні та темпераментні, обидва однакової художньої підготовки та рівня, В.І.Соколенко та Ф.С.Панко однаково з великим натхненням прийнялися за роботу над сюжетними композиціями. Але підхід до цього завдання був в них різним, як і різним був їх індивідуальний художній почерк. [7,28].

На відміну від майстрів-одноліток, яким притаманна в творчості камерна інтонація, Ф.Панко та В.Соколенко активно розширювали сферу застосування малювання, першими опанували нові техніки й технології, вводили нові теми, образи, мотиви, експериментували в галузі художньо-випажальних засобів. Проте за характером світосприйняття і художнього обдарування це дуже різні митці. [18, ст.9].

Для рисунків В.І.Соколенко характерна не тільки динамічність та деякий неспокій. Деталі його рослиних композицій контрасні за розмірами: він дуже охоче до великих квітів, що розміщені в центрі композиції, представляє маленькі бутони, листя і тоненькі стеблинки і паростки, розміщені довкола. Твори Соколенка, зберігаючи традиційну петркиівську гаму, є контрасними і в співвідношенні кольорів.

В останнє десятиліття В.І.Соколенко дуже багато працює. У малюнку в нього з’явилось значно більше рівноваги, зібраності.

Достатньо порівняти його “Квітку” (1957 р.) з рисунком для суперобкладинки 1963 року. Немає необхідності підкреслювати настільки міцніше композиція останнього рисунка. Але і тут паростки орнамента повернуті в різні сторони, в якомусь новому напрямку. [16,16].

Не менш дивовижно невтомне прагнення Соколенка до тематичних композицій, які він вирішує по-різному. Перші його твори такого роду були дуже подібні до книжкової чи журнальної ілюстрації рослинно-орнаментальному обрамленні. Спроби стилізувати сюжетний рисунок не приводили до бажаних результатів (“Аврора”).

Другий шлях рішення тематичної композиції був підказаний творчим досвідом київської групи петриківських майстринь, які зверталися тільки до чисто декоративних засобів вираження. Цей принцип був добре відомий кожному народному майстру, що працював в любій галузі народного мистецтва. Його прагнення звільнитись від використання в графічному сюжетному творі живописного рішення теми можна побачитив творах 1950-х років. В 1959 р. В.Соколенко створив чудовий твір “Зозуля в квітах” (42х30), де й зозуля й квіти однаково динамічні і виконані однаковими засобами. Інший його твір, виконаний трохи пізніше для видавництва “Мистецтво” у вигляді декоративного панно під назвою “Королева ланів” (1961 р.), представляє цікавий зразок декоративного рішення теми. Ця композиція зображає великий вінок квітів. В середині нижньої частини вінка розміщений початок кукурудзи. Зверху його покриває кукурудзяне листя, що розходиться донизу, як королевська мантія. А зверху початка розміщена головка птаха з пір’ячком у вигляді корони. За ідеєю це панно близьке до живописної картини К.Білокур “Цар колос”, але за рішенням це не живописний, а суто графічний твір, простий та зрозумілий за думкою.

Сюжетні композиції Ф.С.Панка, як і усі його суто орнаментальні твори, значно відрізняються від робіт В.І.Соколенка. Перш за все, в його малюнках усі форми більш великі, а композиція простіша. Федір Панко сильніший колорист, а його твори соковитіші. Разом з тим, він дуже вміло поводиться з “перехідним мазком”, завдяки чому його малюнки багатші не тільки в кольорі, але й в тоні. Багато його робіт тематичні композиції. Такими є його “Зозуля й півень” (1963) і “Півні б’ються” (1965). В цьому останньому малюнку, побудованому на симетрії все ж відчувається багато руху. Він підкреслюється сміливим застосуванням технічних прийомів “перехідного мазка” і заміною пензля на зрізане стебло очерету.

До числа знахідок Ф.С.Панка треба віднести велике панно “Курчата та бджоли” (69х99), написане яєчною темперою. Весь малюнок даний в червоно-жовтій гамі. Жовті курчата та жовті бджоли, і усі вони в різних рухах. Річ ця за сюжетом близька до панно М.Тимченко “Курка та курчата”, але за часом воно більш раннє, ніж робота М.Тимченко.

На прикладі цього петриківського майстра (Ф.С.Панка) можна прослідкувати напрямок розвитку петриківського розпису, оцінити його досягнення на сучасному етапі. Багато його творів дістали високу оцінку на республіканських та міжнародних виставках.

Ф.С.Панко досконало володіє мистецтвом оформлення книжок, виконує оформительскі роботи Його твори демонструють невичерпні можливості художньої творчості.