Сторінка
1

Квіти у творах Параски Хоми

ТЕМА. Квіти у творах Параски Хоми.

МЕТА: а) Поглиблювати знання учнів у галузі українського образотворчого мистецтва; формувати навички естетичного сприймання та оцінної діяльності;

б) Розвивати образне мислення, асоціативну пам'ять та уяву;

в) Виховувати естетичне ставлення до навколишнього середовища, любов до рідної землі

ОБЛАДНАННЯ: 1. ТЗН, репродукції творів Параски Хоми:

- "Маки і соняшники", 1977 р.

- "Жоржини у вазі", 1979 р.

- "Квіти у вазі", 1979 р.

- "Волошки та маків цвіт", 1981р.

2. Альбом-книга "Параска Хома" (К. Мистецтво. 1983).

3. Запис словникового мінімуму термінів і понять.

Інтерпретація (лат.) - власне тлумачення, пояснення змісту чого-небудь.

Живопис - вид образотворчого мистецтва, в основі якого колір, світло, лінія.

Картина - мистецький твір, створений на полотні, папері повними арбами.

Колорит (фр.) - система співвідношень кольорів та відтінків.

Композиція (лат.) - побудова художнього твору, обмовлення його змістом; розташування і взаємозв'язок його частин.

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ: бесіда, розповідь, демонстрування засобів наочного навчання, організація сприймання, стимулювання оцінної діяльності учнів, спостереження, порівняльний аналіз.

ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОЦІ: пізнавальна, оцінна, образотворча, сприймання, участь у бесіді.

ХІД УРОКУ

1. Активізація уваги студентів.

2. Оголошення теми та мети уроку.

Послідовність навчальних ситуацій

1.Ознайомлення з творчим шляхом самобутньої народної художниці з Чернятина Параски Хоми

2. Споглядання творів Параски Хоми

3. Бесіда про твори художниці

4. Оцінювання творів Параски Хоми

3. Розповідь учителя

Як у барвистому вінку кожна косиця по-своєму красива та приваблива, так і творчість Параски Хоми цікава і цінна. І мимоволі спадають на думку слова: "Щасливий той, в кому душа не мовчить, коли бачить красу, - красу природи, людини і людських справ на Землі. А ще щасливий, хто сам творить красиве".

Параска Хома народилася 10 листопада 1933р. в селі Чернятин Городенківського району Івано-Франківської області в багатодітній сім'ї. У 1948р. закінчила сільську восьмирічну школу й почала працювати у щойно створеному колгоспі у буряківничій ланці.

У дитинстві Параска Хома нічого не знала про так звані "мальовані косиці", що залишають радість на серці, відчуття свята і сонця.

Може її долю вирішив отой подарований кольоровий олівець у шестиріч­ному віці. Цей олівець, як найдорогоцінніший скарб, тримали дитячі рученята. За малюванням Параска і їсти не хотіла, та й часу не вистачало їй. На аркушах паперу "ходили" сонце, веселка, листочки соняшників, кущі ружі. Потім уламок того олівця довго зберігався як сімейна реліквія.

Параска Хома почувала у собі потяг до творчості, але повсякденне життя було суворим - не знімало з неї трудових обов'язків селянки. Малювати доводилось у вільні години. Мистецтво стало її мрією, її життям

Наділена від природи тонким художнім смаком Параска Хома закоханими очима вдивлялась в навколишній світ, такий величний і прекрасний. Вона не порівнювана його натуралістично, а з творчим натхненням оспівувала поетично та самовіддано.

В уяві художниця бачила свій особливий світ , де квіти були водночас і реальними і фантастичними, ніби з чарівних казок.

Художниця любить розповідати :

- Я малюю для радості. Пишу по пам'яті. Побачу десь квітку цікаву -замалюю собі, може, колись знадобиться. Людину не намалюю, але передам її настрій у квітах. Хто розуміється, той побачить настрій, а хто ні, той - ні. Усе хочу щось нове малювати. Найбільше роблю взимку. Як беруся, то не можу лишити, поки не зроблю. Як уже візьмуся, то повна голова думок, ще ту не скінчила, а вже друга настигає. Питають, як я компоную. Я вкладаю в квіти, як садівник на землю. У кожній косичці шукаю щось таке, чого в інших немає. Он, дивіться, скільки піоній, жоржин або маргариток. Але всюди по-різному намальовані. А хіба вони повторюються в природі? Схочу, то й надумаю собі квітку.

Багато картин у Параски Хоми на мотиви наших українських пісень "Хата моя, біла хата", "Мамина вишня", "Яблуневий розмай", "Вечірні троянди" . Я їх про себе так і називаю пісні-квіти. На одну пісню може бути й декілька картин. Спочатку в моїй уяві звучить мелодія, потім лягає на папір ескіз, зроблений олівцем, і тільки після цього добираються фарби.

Мої картини веселі, сонячні, такі, що зігрівають душу .

Лише на одній із картин я дала трошки чорного. Тій, що намалювала до пісні на слова Дмитра Павличка "На Чорнобиль журавлі летіли". А так у мене все без смутку, бо моя стихія - квіти, а вони в житті, в уяві нашій мають дарувати тільки радість.

Отже, Параска Хома, чиїми неповторними диво-квітами милуються в усій Україні і далеко за її межами, залишається вірною своїй мистецькій традиції, своєму творчому почеркові в майже 70.

Понад п'ять тисяч їх намалювала за своє життя народна майстриня. Експонувала на 13 великих виставках у Львові, Києві, Петербурзі, в інших визначних мистецьких центрах. Перша персональна виставка творів, що проходила у Львівській картинній галереї відбулась у 1968 році.

Параска Хома - самобутня народна художниця з Чернятина удостоєна премії імені Катерини Білокур за 1999р.

У Києві в Державному музеї народного декоративного мистецтва відбулося вручення премії Катерини Білокур. Премія Катерини Білокур була започаткована в 1991 році.

Іноді про талант судять як про щось стале, раз назавжди дане матір'ю-природою. Безперечно, талановиту річ видно - талант не заховаєш за замками шухляд. Талант, як дитина, росте, розвивається. Його початки і перші прояви - десь на зеленому подвір'ї батьківського дому, десь у сумовитій та радісній пісні чи відблисках сонячної веселки, яку по-особливому умієш побачити. Певно, як роси-блискітки на свіжій траві творять впереміж з промінням сонця кришталево-сліпучий килим, так і його, талант, мозаїчно складають докупи оті невидимі рисочки, що їх виловлюємо з творчої біографії митця впродовж років. Талант не собі, а людям.