Сторінка
1

Робота над фортепіанним виконавством

ПЛАН

І. Педагогічна робота –складний процес в сфері мистецтва.

1) Основні положення загальної педагогіки.

2) Педагог – піаніст поєднує вимоги високої ідейно-художньої змістовності виконання з професійною майстерністю.

3) “Музика повинна викрешувати вогонь з людських сердець” – писав Л.Бетховен.

ІІ. Робота над фортепіанним виконавством – це залучення учня до світу прекрасного, до розкриття його творчої індивідуальності.

1) Мета роботи над фортепіанним виконавством – змістовне, яскраве, технічно досконале виконання.

2) “Вивчення твору – процес складний і неоднорідний” – пише професор Петербурзької консерваторії В.Х. Разумовська.

а) розкриття художнього змісту твору;

б) умовний розподіл музичного твору на три етапи.

3) Перший етап над музичним твором.

а) ознайомлення з твором;

б) основні вимоги до розбору;

в) вивчення напам’ять.

4) Другий етап роботи над музичним твором.

а) поєднання загальних: часткових завдань в роботі над твором;

б) основні проблеми; (звучання інструменту, фразування, динаміка, артикуляція, агогіка, педалізація;

в) принципи технічного оволодіння твором.

5) Третій етап роботи над музичним твором.

а) інтересні пошуки логіки розвитку образів;

б) розшифровка емоцій, настроїв, виражених в кожному музичному епізоді;

в) – “учень повинен прагнути виробити в собі здатність розумово уявити звуковий, а не нотний текст” – пише Й.Гофман в “фортепіанній грі”.

Г.Г. Нейгауз писав, - що зоровий образ потрібно не стільки “побачити” скільки музикально відчути, так як суть музики – мистецтво образних узагальнень”.

ІІІ. “Велику помилку здійснює той, хто відриває техніку від змісту музичного твору. Техніка це зовнішня віртуозність, це перш за все скромність і простора “ - пише Я.Мільштейн. К.М. Ігумнов.

1) Робота над фортепіанним виконавством – це процес навчання виконанню, в якому музична осмисленість поєднується з емоційністю сприйняття.

Педагогічна робота – завжди складний процес, а в сфері мистецтва, можливо, ще в більшій мірі, ніж в інших областях, так як завдання, які стоять перед викладачем завжди великі, багатоманітні.

При навчанні гри на фортепіано в якості організуючого початку виступають основні положення загальної педагогіки. Крім того в роботі педагога – піаніста завжди втілюються вимоги високої ідейно-художньої змістовності виконання. Які поєднуються з великою професійною майстерністю. Вони виражають відношення в наші країні до музичного мистецтва як до одного з важливих засобів ідейного виховання і естетичного розвитку.

Мистецтво відіграє в процесі ідейного виховання людей, збагачення їх духовного світу, формування естетичних смаків важливу роль.

У вихованні світу емоцій, почуттів людини, музика не замінима, оскільки сильно впливає на найтонші струни людської душі. Звідси не все одно, яку музику слухати і вивчати.

“Музика повинна викрешувати вогонь з людських сердець”, - писав Л.Бетховен. В цих словах прекрасно виражена суть впливу музики.

Прекрасна музика облагороджує нас, робить кращими, чистішими, енергійнішими, прищеплює нам самі високі думки і почуття.

Репертуар має не тільки пізнавальне значення, не тільки розширює музичний кругозір, піаністичні вміння учня, але і етичного плану. Тому від педагога вимагається серйозна, безперервна робота, яка забезпечує музичний і загальний розвиток учня.

Основною формою роботи є урок. На уроці викладач дає необхідні учневі знання і навики, направляє його розвиток, виховання. Загальне призначення уроку, при різноманітній меті, яка випливає з конкретних умов, можна оприділити як перевірку стану роботи учня на даний момент і забезпечення його успішності в дальнійшому.

На уроці якби проводиться підсумок – нехай мінімальний – домашнього завдання і дається творчий імпульс і матеріал для наступної роботи. Як правило, на одному уроці неможливо одинаково глибокого і детально займатись з учнем всіма творами його програмами. Тому можна прослуховувати весь репертуар і давати загальні вказівки, або ж вибирати для детальної роботи декілька творів.

Робота над кожним твором повинна розглядатись перш за все як залучення учня до світу прекрасного, як ще один крок для розкриття його творчої індивідуальності одночасно з цим будуть розв’язуватись завжди і відповідні піаністичні завдання.

Мета роботи над конкретним твором – змістовне, яскраве, технічно досконале виконання. Степінь володіння всіма необхідними для цього виконавськими навиками слід розуміти різною, тут мається на увазі рівень, який доступний учневі, і в той же час який дозволяє говорити про якість виконання.

Музика не дає видимих образів, не говорить словами і поняттями, - читаємо в книзі Г.Н. Нейгауза “Мистецтво піаніста” і в книзі “Про мистецтво гри на фортепіано” – Вони говорять тільки звуками. Але говорить так ясно і зрозуміло, як говорять слова, поняття і зримі образи”. Впираючись на можливості учня, його розвиток, слід добиватись, щоб виконувана музика дійсно зрозуміло “говорила” йому. З розумінням настрою, характеру твору в цілому і основних художніх образів починається вивчення твору.

“Вивчення твору – процес складний і неоднорідний” – пише професор Петербургської консерваторії, лауреат першого конкурсу в 1933 р. В.Х. Разумовська, - як свідчать музиканти, він складається з декількох етапів (їх кількість і послідовність залежать, звичайно, від індивідуальності виконавця). В.Х. Разумовська виділяла чотири таких етапи, характеризуючи перший “як підземний”, другий – “земний”, третій – “небесний” і четвертий – “знову земний”.