Сторінка
1

Генезис народної музики

Найдавніша людина бере свої печатки з нижнього палеоліту, що бере свій початок біля 800 тисяч років тому (його завершення припадає біля 40 тисяч років тому). Це був період біосоціального розвитку людини. Упродовж цього часу удосконалювався людський мозок, а також ускладнювалися людські взаємини в середині роду. У цей час археоантропи лише вміли розколювати масивними рубилами кістки.

Близько 150 тисяч року тому люди палеоантропи навчилися користуватися вогнем. Це був великий прогресивний скачок в суспільному розвиткові людства. На цю добу припадають перші знахідки предметів матеріальної культури, пов’язані із поховальною обрядовістю. У цей час розпочинає формуватися примітивна мова звуко-кінетичного типу, супроводжувана синкретизмом (мімікою, рухами рук, тіла тощо). Первісна мова мала спонукальний характер.

40 тисяч років тому біологічний розвиток людини набирає відповідного оптимуму і вона набуває сучасного вигляду. Розпочинається соціальна епоха розвитку людства. З цього часу розпочинається верхній палеоліт, який охоплює три археологічні культури: оріньякську, солютрейську і мадледську. Оріньякська та солютрейська культури - це час виникнення мистецтва. Зокрема, в оріньякській культурі появляються статуетки жінок із каменю та кістки та одноколірні малюнки, а в солютрейській - кістяна голка, що спричинила появу одягу та ритуального вбрання. Появляються культи тварин та предків, найдавніші форми магії у вигляді тотемізму та анамізму. Всі ці уявлення пройдуть майбутні шари і збережуться у фольклорі до нашого часу.

Справжній розквіт палеолітичної культури припадає на мадлен, який розпочався близько 20 тисяч років тому. Тут знаходяться меадрові, ромбічні, зигзагоподібні різьблення по кістці, скульптурні зображення танцюючих жінок, використовуються багатоколірні малюнки. До мадленської епохи належать і знахідки музичних інструментів, виготовлених із кісток тварин та кісткових пластин. У печерах відкрито численні зображення тварин та мисливських сцен.

Мова наприкінці верхнього палеоліту вже була досить розвинена і досконала. У ній вже зустрічається символіка. Форма первісного співу опиралася на серіацію - точну або варійовану повторюваність нескладного ритмоінтонаційного звороту. Але ритм та інтонація ще нерозривно спів і снували з мовою.

15 тисяч років тому різко змінився клімат на землі, зникли великі звірі, які були основним об’єктом полювання та обрядової символіки. На зміну палеоліту прийшов мезоліт. Велика родова сім’я стає значно меншої Найвизначнішим досягненням мезоліту стає винахід лука і стріли та приручення собаки. Великі об єднання мисливців та рибалок стають невеликими. Мезоліт стає епохою винахідливості й особистої ініціативи.

Такого роду спосіб життя приводить до розширення фонду обрядових інтонацій, основними серед яких є спонукальні, закличні та вольові. В цей період починають формуватися звукомагічні формули, які повторюються колективно, або в діалозі волхва і членів роду. В ритмі зростає організованість через удосконалення колективних танців та співів.

Музика мезоліту в цей час мало нагадувала сучасне фольклорне мистецтво, оскільки вона була складовою ритуалізованого спілкування і досить близько знаходилася із рядом звичайних психічних станів: колективної радості, колективного гніву тощо. У цей час мистецтво ставило перед собою мету викликати єдині почуття і підкоряти певним колективним емоціям членів общини. Таким чином відбувався вплив общини і вождів на зовнішній світ - уявний і реальний. Отже, мистецтво і музика були невіддільні від чарівництва. У цьому - магічний сенс первісного мистецтва.

Приблизно за 9 тисяч років тому розпочалася криза мисливського господарства. Мезоліт змінюється неолітом - новим кам’яним віком. Це був своєрідний перехід від непродуктивного господарювання до продуктивного - скотарства і землеробства. Неоліт, за словами П.Тейяра де Шардена "найкритичніший і найвеличніший із усіх періодів минулого - період виникнення цивилізацій". Неолітична і сучасна культура - це в принципі одна і та ж культура. Досягненням неолітичної культури е винайдення землеробства, приручення усіх домашніх тварин, винахід колеса, ткацького верстата» гончарного круга. Уперше в археологічних знахідках розпо-розрізнятися культурні відмінності. Вони мають властивість до районування. У цей період виникає диференціація людства не тільки за расами, але й за ознаками культури. В неоліті формується індоєвропейська і племінна мовна спільноти. Для сімейних стосунків характерний парний шлюб. Виникають початки міжплемінної торгівлі. Неоліт поділяється на ранній (ІХ-V тис. до н.е.) та пізній (ІV-ІІ тис. до н.е.). На останній накладається культура міді і бронзи.

Від ІV тис. до н.е. на землях України починає формуватися високорозвинена землеробсько-скотарська культура, названа трипільської (назви с.Трипілля, де вона вперше була виявлена). Досконалістю і розвиненістю відзначалося мистецтво трипільської культури. В її орнаментах помітне дотримання парності та ритмічності. Досконалою як на той час вважається картина світу, що за тодішніми уявленнями виступав триярусним. Досить розвинутим в цей час виступає культ Рода та Сварога як головного божества наших предків. Жіноче начало було головним рушієм тогочасної культури.

Трипільці уже володіли складносурядним реченням. Поруч із спонукальною модальністю значне місце в народних піснях зайняла розповідна модальність. Від простих серіацій трипільці уже перейшли до класифікацій. В неоліті уже почалося усвідомлення суто паратактичної сурядності наспіву (коли ряд серій йде у вищому регістрі і виступає у формі "коми", а пізніше той самий ряд йде у нижчому регістрі і завершується інтонацією "крапки" - устоєм. У цей час вже розділялася регулярність і нерегулярність в музиці.

Наприкінці неоліту відбулися кардинальні зрушення в мелодиці й ритміці пісень. Ці зрушення сталися не пізніше 11 тис. до н.е. Отже, вони стали набутком для індоєвропейських племен 111-11 тис. до н.е. Через те, після розпаду індоєвропейської спільноти кожна з нових етнічних гілок (слов’янська, германська, романська/ успадкувала колишні спільні культурні надбання.

Визначним досягненням пізнього палеоліту було створення системи обрядових анспівів формул. Вони закріплювалися за певними ритуалами те часом виконання (весною, влітку, на весіллі тощо). Таким чином склалася відповідна ритуальна типологія: співак не може сплутати колядку із весільною, а веснянку із жнивбою. Під формульні наспіви виконувалися тільки культові тексти. Процес шліфування наспівів-формул забрав декілька тисяч років і відбувався в міру розвитку землеробства. Звичайно, не треба розуміти, що обрядові наспіви у той час були такими, як сьогодні. Скоріше всього, значно змінилася їхня мелодика, ладовий каркас, спосіб виконання, але їхні ритмічна форма та структура змінилися мало. Найбільших змін зазнали тексти. Для них властивий принцип постійного осучаснення. Хоча в них до нашого часу зберігається значний пласт міфологічної символіки. Музика виявилася значно консервативнішою. Тому вона в значній мірі зберігає не тільки логіку і форму тогочасного мислення, але й сприйняття тодішнього емоційного світу.