Сторінка
15

Життя і творчість Олега Ольжича (Кандиби)

Як вже відомо, за життя Олегом Ольжичем було написано три збірки: „Рінь”, „Вежі”, „Підзамчя”. В кожній з них відобразився певний етап життя. Його фахові здібності, знання відчутні у збірці „Рінь”. Своїми творами автор змушує читача прникнути у той невідомий світ, усвідомити їх становище. Він не обмежується лише одним часорпростором. Збірка „Вежі” була швидше історією сучасного, друга частина – так звана політична програма українського підпілля. Ця збірка мала більш публіцистичний характер. „Підзамчя” – посмертна, показує картини повалення старого світу й створення нового.

Висновки

О. Кандиба (Ольжич), являється однією із найсвітліших постатей історії української літератури у ХХ ст. Олег Ольжич цікавий і складний для нас насамперед філософською спрямованістю кожної поезії, глибоким і тонким малюнком, який, коли його хоч трохи необе­режно торкнути невдалим судженням, поверховим поясненням, розмивається у пляму.

Олег Кандиба (Ольжич) прославився не тільки як поет і громадський діяч, який вніс вагомий вклад у розбудову української національної культури у ХХ ст., але і як науковець зі світовим ім'ям, знаний серед спеціалістів-археологів, як фахівець із дослідження європейських старожитностей періоду неоліту-енеоліту. Наявні в нашому розпорядженні матеріали дозволяють стверджувати, що діапазон його наукової діяльності та творчості був широкий і охоплював археологію, історію, історію мистецтва, етнографію, літературу та інші академічні дисципліни.

Коли порівняти поетичну спадщину О.Кандиби, у якій так живо віддзеркалювався духовний світ української людини, із його численними археологічними працями, то тут очевидним є їхній взаємозв'язок. Добре відомо, що наука і мистецтво, хоча йдуть окремими шляхами, та все ж буває, як у випадку О. Кандиби, їх поєднують основні спільні елементи - бажання відкрити невідоме та осмислене будування творчого синтезу і в такий спосіб наближатися до правди. Можна здогадуватися, що поет Кандиба зродився з глибокої підсвідомої сфери зацікавлень праісторією України і волелюбним життям її народу, і це ж саме отримало своє відтворення у його палких поезіях.

Археологічна, культурна, педагогічна, суспільно-політична та поетична діяльність О. Кандиби були тісно пов'язані між собою й творили нерозривне ціле. У багатьох віршах поета відчувається його добре знання своїх наукових проблем, простежується тісний зв'язок з давньою історією, археологією, антропологією та іншими історичними дисциплінами. У поетичній спадщині О. Ольжича є вірші спеціально присвячені його науковим музам. Це вірш написаний в 1933 р. „Антропологія” та вірш, опублікований у збірці „Рінь” в 1935 р. „Археологія”. В них у поетичній формі висловлюється ставлення О. Кандиби до своїх наукових устремлінь і відзначається роль цих наук у пізнанні минулого людства. У віршованих рядках вбачається любов поета до археологічної науки, його прагнення глибше віднайти коріння минулого.

Характеризуючи наукову діяльність О. Кандиби-Ольжича, ми можемо жалкувати, що він не віддався зовсім науці. Але як українці, ми йому вдячні за його самопосвяту національній справі та за його героїчну смерть. А як люди цивілізованого світу, ми шануємо вклад поета О. Ольжича у світову культуру.

Забути Олега Ольжича не маємо права: це одна з найсвітліших постатей української історії. О. Ольжич дає нам ключ не лише до розуміння непростого нашого національного єства, а й до ро­зуміння нелегкого нашого національного буття. Українська по­літична думка ходила в XX ст. багатьма стежками, вона металась на всі чотири сторони світу, борсалась у муках невто­ленності, кидалась з одної крайності в іншу. І всі чотири вітри світової історії підхоплювали її на свої крила і носили по всіх морях-океанах, по всіх п'яти континентах нашої планети. І, ма­буть, не знайдеться нікого, хто б присягнув на Біблії, що він не схибив у своїх пошуках Істини і Батьківщини. А проте мо­жемо з певністю сказати: шлях, що його сам обрав і нам пропонує О. Ольжич, є одним з найнадійніших і найоптимальніших. Одним з таких борців, найвірніших синів України і був герой визвольних змагань українського народу Олег Ольжич. Він залишився вірним дитячій клятві служить рідній землі до останнього свого подиху, відважно боровся проти фашистів у Києві, не став перед ними на коліна і в концентраційному таборі в Саксенгавзені.

Аналіз життєвого шляху та наукової спадщини Кандиби (Ольжича) показує, що перед нами видатна особистість, епохальна постать в українській науці та поезії. В свої неповні 34 роки він зумів здійснити те, на що іншим потрібні століття. Сьогодні його ім'я повернуте із забуття й на книжкові полиці громадян потрапили його прекрасні вірші. Проте про О. Кандибу як науковця, археолога із світовим визнанням відомо набагато менше. Марно шукати його ім'я в бібліографії археологічних праць радянського періоду. Тривалий час на його роботи та ім`я було накладене табу, що пов'язувалось із діяльністю О. Кандиби (Ольжича) в культурній реферантурі ОУН і подальшим керівництвом рухом опору на Україні. Сьогодні в період існування Української незалежної держави ми віддаємо шану славному сину свого народу, який поліг у боротьбі за її краще майбутнє.

Література

1. Архівні матеріали, повернуті та передані в Україну у 1993-2004 рр. // webmaster@archives.gov.ua <webmaster@archives.gov.ua>

2. Бабій О. Олена Теліга і Олег Ольжич // Свобода [Джерсі-Ситі, США]. –1960. –23–29 квітня.

3. Баган О., Гузар 3., Червак Б. Лицарі духу: Українські письменники-націоналістн-„вісниківці”. –Дрогобич, 1996. –256 с.