Сторінка
6
З Шевченком познайомився в 1846 р. На відміну від Гулака, Шевченка, Пильникові Тулуб уник покарання, оскільки слідчим не вдалося віднайти доказів його безпосередньої участі у Товаристві. До речі, опублікував свою працю з історії Златополя. Однією з найколоритніших фігур в оточенні Шевченка був Микола Дементійович Новицький. Це ім.’я мало відоме широкому загалу через різні причини. А між тим Тарас Григорович в останній рік свого життя міцно дружив з Миколою Дементійовичем. Для нащадків залишились безцінні спогади Новицького про Шевченка, їхнє листування. Зокрема, лист від 7 вересня 1860 р., надісланий Новицьким з Єлисаветграда.
Хто ж він, приятель великого Кобзаря?
М.Д.Новицький (1833-1906рр.), офіцер, пізніше генерал-лейтенант, учасник Кримської війни 1853-1856 рр., вихованець Академії генерального штабу. З Тарасом Григоровичем познайомився після повернення поета із заслання, не раз бував у нього вдома. Влітку 1860 р. Новицький одержав призначення в Єлисаветград, викладати в місцевому кавалерійському училищі. Микола збирався у далеку дорогу. Ще навчаючись в Академії, він багато чув про ті краї, де народжувалась військова слава Суворова і Кутузова, де нещодавно відкрито кавалерійське юнкерське училище.
Він ніколи до цього не був на Україні, хотілося побільше довідатися про неї. А хто краще розповість про це? Звичайно, Тарас. На початку червня Новицький від’їздив на Україну.
«Ніколи не забуду нашого прощання, - писав він – воно було останнім, бо більше я його в житті не зустрічав».Шевченко попросив Миколу Дементійовича посприяти викупленню своєї рідні з кріпацтва. Що генерал не без труднощів зробив.
В самого Новицького була ще одна невідкладна справа в Єлисаветграді, про яку він теж говорив в Петербурзі з Шевченком.
Микола Дементійович охоче сприйняв ідею Шевченка організувати в Єлисаветграді недільні школи.
Тарас Шевченко уклав для них спеціальний посібник «Букварь Южнорусский» і випустив його у Петербурзі окремою книжкою за свій кошт тиражем 10000 примірників, кілька таких примірників надійшли до Єлисаветграда.
М.Новицький був людиною широкого світогляду.
За його допомогою в Єлисаветграді були відкриті дві недільні школи для дітей малозабезпечених. Вчилися вони за Шевченківським «Букварем».
З іменем Миколи Дементійовича пов’язані ще деякі цікаві сторінки історії Єлисаветграду.
17 липня 1861 р. проїздом з Італії до Петербурга в Єлисаветград до Новицького заїздив Російський літератор і критик Микола Добролюбов.
Ми знаємо, що Добролюбов належав до оточення Шевченка в Петербурзі після заслання, сприяв публікації його творів в «Современнике». Йому належить вміщена в журналі рецензія на «Кобзар», яка вважається класичною і в наш час, бо дає справжню оцінку творчості і особі великого українського поета, його місцю в світовій літературі. Про перебування М. Добролюбова в Єлисаветграді залишився спогад М.Д. Новицького.
Генерал Новицький допомагав ще одному родичеві Шевченка його племіннику Йосипу сину Варфоломія Шевченка. За протекцією Миколи Новицького Йосип Варфоломійович Шевченко в 1872 р. став курсантом Єлисаветградського кавалерійського училища. Під час навчання входить до літературного гуртка братів Тобілевичів.
Найбільше здружився він з Миколою Садовським, адже вони були ровесники. Світогляд Тобілевичів, Кропивницького передався Йосипу, а вони поважали його, як племінника незабутнього Тараса.
Йосип Шевченко мав також літературні здібності. У нашому місті написав і підготував до друку збірку «дещо із перекладів і самостійних творів».
Варто звернути увагу на таку обставину – свою збірку Йосип випустив під псевдонімом І. Гриненко. Це зробив він свідомо, бо командування юнкерського училища не підтримувало літературну діяльність своїх вихованців. В книжці – 9 переспівів і 21 власний твір. Серед переспівів – твори Пушкіна, Фета, Курочкіна, Гейне, Бернса.
Члени літературного гуртка були готові до громадянського подвигу – і здійснили його. У 1877 р. розпочалася війна болгарського народу проти турецьких поневолювачів.
Микола Садовський і Йосип Шевченко влилися в загони добровольців, які йшли на допомогу братам-слов’янам.
У боях під Шипкою вони хоробро билися з ворогом, за що удостоїлись Георгіївських хрестів. Йосип там був поранений. На батьківщину він повернувся на жаль тяжко хворим, напівпаралізованим.
Та доки вистачило сил трудився, не поривав зв’язків з братами Тобілевичами, Кропивницьким, Старицьким. Редагував також спогади свого батька Варфоломія Шевченка про великого Тараса.
Помер Йосип Шевченко в 1900 р. Важка хвороба не дозволила в повній мірі розкритися його поетичному таланту. Однак, прожив він своє коротке життя чесно і прямо, як пише він у своєму вірші:
Мету свого життя вбачав,
Щоб всі сказали: він жив чесно,
Прославився ділом, а не криком,
Що міг зробив для нас:
Його назвати можна чоловіком.
Про людей, згаданих у цій розповіді, можна сказати словами Великого Кобзаря, що вони разом з Тарасом в різній мірі, різними засобами боролися:
За честь, славу, за братство
За волю Вкраїни,
Не спить поет. Перо вогнисте
Мережить пристрасні рядки,
І сонце правди, сонце чисте
Ясніє в помахах руки.
А серце… Серце в грудях б’ється,
І рідний край летить як птах,
І ось Тарасові здається,
Що вже він ходить по ланах,
Де мати вільна і щаслива
Колише рідне немовля,
Де колосками дзвонить нива,
І стала вільною земля.
«…Синіє степ, шепочуть трави,
І час, не стишуючи крок,
Співцеві, в ореолі слави
Кладе нев’янучий вінок.
Так писала наша землячка Олена Журлива про творчість Тараса Шевченка.
З дитячих літ знайомимося ми з видатним твором Тараса Шевченка «Катерина».
Увагу кожного неодмінно привертає присвята «Василию Андреевичу Жуковскому на пам'ять 22 апреля 1838 года». Дата 22 квітня відома: цього щасливого дня Тараса викуплено з кріпацтва. Але чому поема присвячена лише Василю Жуковському, російському поету? Навіть великий Брюлов, участь якого у звільненні Тараса теж значна, не удостоєний такої честі. Чи випадково це?
Завантажити реферат