Сторінка
4
Багатоступенева теорія механізму дії, як підкреслює автор, не тільки розкриває значення терапевтичного ефекта, але і визначає тактику при оцінці характеру протікання захворювань і методику диференціального призначення лікувального фактора, в тому числі і мінеральних овд.
Представляється важливим висновок П.Г. Уарфіса про те, що на кожному етапі включення різних ступеней виникає бальнео-фізіологічна або бальнео-патологічна реакція.
Ці реакції в різній степені виражені при включенні останніх ступеней і при неадекватних умовах можуть привести до загострення захворювання.
Автор розглядає бальнеологічну реакцію як складний процес, зв’язаний з порушенням обміну катехоламінів, дисоціацією ферментних систем, підвищення автоімунних процесів, що приводить до деструкції калогенових структур з’єднувальної тканини і погіршення клінічного протікання захворювання.
Вплив однократного введення мінеральних вод Буковини на основні функції шлунка у хворих виразковою хворобою та хронічним гастритом
Біологічні дії мінеральних вод залежать від функціонального стану шлункових залоз і організму в цілому, способу їх застосування і ряду інших факторів.
Для виявлення характеру дії мінеральних вод на кислотоутворюючу і моторну функції шлунка використали “Гострі” спостереження, включаючи вплив інших факторів комплексної терапії (режим дня, лікувальне харчування та ін.), що дозволяє встановити оптимальну температуру і дозу прийомної мінеральної води.
“Гострі” спостереження. Є однократним введенням мінеральної води, його проводили при неперервній регістрації змін рН і тиску (Р) внутрішлункового середовища за допомогою вітчизняних радіотелеметричних пристроїв “Капсула”, “Капсула-М” і методу внутрішлункової рН-метрії по Лідару.
При радіотелеметричному дослідженні за допомогою прийомного пристрою, який записує сигнали мініатюрного радіопередатчика, введеного в травний канал, регіструються відповідні фізіологічні, фізичні і хімічні явища.
Метод внутрішлункової рН-метріх по Лідару оснований на змінах активної реакції складового шлунка яе елкетроліта.
По даним В.Н. Чорнобрового (1969) і Н.Ф. Трояна (1970), рН і розмірах 1,5-2,2 відповідає нормальним показникам кислотності, оприділених за допомогою тетраційного метода, 2,3 і більше – пониженим, 1,0-1,4 – повишеним показникам кислотності складового шлунка.
Використані методи дослідження були удосконалені. Так, для виявлення характеру дуодентального впливу гідрокарбонатних мінеральних вод на кислотну речовину шлунка був удосконалений зонд, який дозволяє під час дослідження внутрішлункової рН вводити мінеральну воду прямо в дванадцятипалу кишку. В дуодентальний зонд діаметром 4 мм пропускається зонд меншого діаметру (2,5 мм), на кінці якого укріплюється дуодентальна олива. Радіопілюля закріплюється до дуодентального зонда в 10-12 см від оливи.
Цю відстань можна змінювати в залежності від положення органів в черевній порожнині або досліджуваної ділянки кишки.
Дослідження рН вмісту шлунка проводили також за допомогою комбінованого методу: зонда Лідара і радіо пілюлі рН. Відстань між датчиками склала 1 см, вимірювання проводили на одній рівні шлунка, і тому різниця між показниками двох датчиків майже не виявлялась, але в окремих випадках досягала 0,1-0,2.
Через 60 хв. після дослідження базального кислотоутворення однократно вводили 150-200 мм мінеральної води.
Аналіз результатів, отриманих при вивченні динаміки рН вмісту шлунка хворих хронічним гастритом, показав, що виражене збільшення концентрації іонів водню базального секрету після введення мінеральної води з високою достовірністю спостерігалось у хворих з рівномірно зниженою інтенсивністю кислотоутворення. При коливанні крайніх величин рН від2,3 до 3,2 до введення мінеральної води після введення її спостерігалось зниження рН в кислу сторону. Коливання крайніх величин складали на 120-й хвилині досліду 1,3-2,2.
При кінцевій внутрішлунковій рН, рівній 3,5-6,8 (кислотоутворення різко зниженої інтенсивності), після введення мінеральної води рівень рН знаходився в розмірах 2,4
0,17.
У хворих з різко зниженою інтенсивністю кислотоутворення змін внутршішлункової рН не спостерігалось.
У окремих хворих з кінцевим кислотоутворенням середньої інтенсивності при коливаннях крайніх величин рН від 1,5-2,1 після введення мінеральної води спостерігається зсув її до стану максимальної активності кислотопродукуючих залоз.
При введенні мінеральної води хворим з кінцевим рівнем рН 1,0-1,4 зсуву не було, лише у частини з них відмічалось збільшення рН на 0,1-0,2.
Таким чином зрівняльне вивчення динаміки показників базального рН в зв’язку з однократним введенням мінеральної води хворим хронічним гастритом виявлено стимулюючий вплив її на базальне кислотоутворення. У частини хворих з рівномірно зниженою кислотоутворюючою функцією шлунка під впливом одноразового прийому мінеральної води збільшення концентрації іонів водню не спостерігалось. При гастрофіброскопії відмічено, що переробник великих розмірів зіяє.
Мінеральна вода строком годності 1-3 міс.має таку ж стимулюючу дію на кислот видільні залози, так як вода, яку використовують прямо із джерела. Усе після одноразового введення у 77% хворих відмічалось збільшення концентрації іонів Н і виділеного базального сектору.
Ефект від введення мінеральної води при строці годності 6 міс. невеликий, так чи інакше і в цьому випадку відмічається активізуючи дія мінеральної води на шлункові залози.
Оптимальна концентрація одноразової дози мінеральної води мала існуюче значення для слідуючи досліджень, її підбирали індивідуально з урахуванням даних, отриманих при радіотелеметрії. Ліпший ефект відмічався при введенні 200 мл нерозведеної мінеральної води.
Аналогічні дослідження, проведені з мінеральною водою Черешенка, виявили чітку стимулюючу дію на кислотовидільні залози у хворих хронічним гастритом. Ці дослідження дозволили встановити, що мінеральна вода Черешенка може давати як збуджуючу, так і тормозячу дію на секреторну діяльність шлунка.
Однак тормозяча дія цієї мінеральної води виявилося менш постоянним, що в більшості випадків об’яснюється затрудненням евакуації мінеральної води із шлунка.
Завантажити реферат