Сторінка
1

Гвіздець

Перша згадка про Гвіздець

15 грудня 1373 р. князь Станіслав Опольський надає поселення Гвіздець Хоткові Лойовичу. Тече Чернова (Чернява). На умовах: може брати данину грошима, мешканці прикріплюються за землею, Лойович розпоряджається. Повинен виставляти військо в разі війни (1 піший, 1 кінний). Akta grodskie e ziemskie, 1875. - T. V. - S. 9 - 10. Гвіздець - селище міського типу, центр селищної ради. Розташований на правому березі річки Чорнява - притоки Пруту, за 20 км. від районного центру м. Коломия, 22 км. - Городенка. Час заснування селища Гвіздець невідомий, але аналіз історичних джерел вказує, що поселення на місці сучасного селища існувало ще в XIII-XIV ст. В письмових документах XIV ст. про Гвіздець говориться вже як про значний населенний пункт. В 1416 році володарем с. Гвіздець став Васко Пептукович. Стефан Томашевський в книзі "Матеріали до історії Галичини" наводить дані про те, що 28 серпня 1648 року в містечку Гвіздець, Ян Теодорик Потоцький написав до шляхти галицької землі Універсал, яким закликав їх збиратися проти селян - бунтівників. В XVI столітті Гвіздець належав Бучацьким, потім Потоцьким і Пузинам. На початку XVIII століття князь Козельський Міхал (Михайло) Пузина (помер в 1724 році), писар великий Литовський виїхав в Польщу. Тут він одружився на Софії Потоцькій і в 1715 році з дозволу Львівського єпископа Яна Скарбка заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію-кляштор бернардинів.

Герб князя Козельського, великого писаря Литовського Міхала Пузини В 1730 році, після того, як згорів дерев'яний костел, удова Міхала Пузини Софія розпочала будівництво мурованого костелу Династія князів Пузинів володарювала в Гвіздці до початку Другої світової війни. Після приєднання Галичини до Австрійської імперії, за розпорядженням влади, 1785 року Гвіздець повторно отримав статус містечка. Наприкінці 90-х років XIX століття австрійці проклали через Гвіздець залізну дорогу і побудували залізнодорожну станцію Гвіздець, водокачку.

Залізнодорожна станція Гвіздець(кінець ХІХ ст.). Це сприяло посиленню товарно-грошових відносин. Гвіздець став значним торговельно-ремісничим містечком. Тут систематично проводились ярмарки, на які з'їжджалися купці з Прикарпаття, Поділля, Буковини. На початку ХХ століття містечка ярмаркувало 28 січня, 28 березня, 26 липня, 4 жовтня і що п'ятниці. Наслідком цього стало значне збільшення єврейського населення, яке й займалося торгівлею.

Дерев'яна синагога Це й спричинило до трагедіі. Під час німецько-фашистської окупаціі в Гвіздці знаходилось єврейське гетто. За роки війни було спалено 329 будинків, загинуло 3633 мирних жителів - переважно євреїв. В 1801 році в Гвіздці відкрили тривіальну (двомовну) народну школу. В 1908 році о. Богун з Коломиї відкрив у Гвіздці приватну українську школу. В цьому ж році власті відкрили однокласну народну школу. Перша однокласна приватна школа ім.Маркіяна Шашкевича українською мовою навчання була створена у Гвіздці 29 серпня 1908 року. Цього ж дня між отцем Деканом Константином Цісиком із Винограда і випускником семінарії Осипом Яворським була складена умова, за якою Осип Яворський зобов'язувався вести приватну школу, на підставі існуючих в той час планів та інструкцій, і за свою роботу буде одержувати щомісяця 50 ринських, а також займатиме квартиру з одної кімнати і кухні. В 1911 році в містечку було відкрито читальню і громадську бібліотеку. В 1912 році в Гвіздці вже діяла п'ятикласна школа з польською мовою навчання. Напередодні першої світової війни в Гвіздці працювало дві лікарні і приватна аптека. Величезні людські та матеріальні втрати принесла Гвіздцю перша світова війна. Біля селища відбувалися жорстокі бої, було спалено і зруйновано більшу частину будівель. Багато людей було вбито. Кількість населення значно скоротилася. 15 січня 1919 року за бажанням шкільного комітету в Гвіздці Повітовий шкільний комісаріат перейменував однокласну приватну школу ім.Маркіяна Шашкевича на чотирикласну школу ім.Маркіяна Шашкевича. З цього часу школа перейшла на повне державне утримання. Управителем школи призначено Осипа Яворського. 17 вересня 1939 року в Гвіздець прийшла Радянська влада. Гвіздець став районним центром. Того ж року в Гвіздці була відкрита неповна середня школа, яка через рік стала середньою. Станом на 01.01.1940 р. в Гвіздці працювала одна школа підвищеного типу для дорослих, в якій навчалося в двох п'ятих класах 84 учні, двох шостих класах 80 учнів. Крім того, на цей час в Гвіздці існувала платна школа по ліквідації неграмотних і малограмотних, а саме:

н/п м/п

шкіл платної мережі 1 1

в них груп 2 2

в них учнів 64 52

учителів 2 2

місячний фонд зарплати 173 173 Станом на 20 січня 1940 року в Гвіздецькому районі було 26 шкіл, в яких навчалося 4599 учнів:

Українською мовою навчання 21 школа 4047 учнів

Польською мовою навчання 4 школи 254 учні

Єврейською мовою навчання 1 школа 263 учні Вперше Гвіздецькі жителі здобули право на безплатну медичну допомогу. До їх послуг було відкрито лікарню, поліклініку, жіночу та дитячу консультації . 2 липня 1941 року о 16.00 Гвіздець було окуповано фашистською Німеччиною. Окупація продовжувалась до 17.00 27 березня 1944 року. За роки окупації загинуло 3633 чоловіка, 359 чоловік вивезено на роботу в Німеччину, спалено 359 будинків. Відкидаючи і знищуючи розрізнені групи 41 і 42 піхотних полків 7 піхотної дивізії угорців, радянські війська І гвардійської танкової бригади в кількості 7 танків Т-34 27 березня 1944 р. звільнили Гвіздець і навколишні села. На залізничній станції було захоплено 3 німецьких ешелони з пальним і воєнним майном. В районі селища, не чинячи опору, здалось в полон понад 200 угорських солдатів і офіцерів на чолі з підполковником. З 24 квітня 1944 року в приміщенні школи відкрито госпіталь. У вересні 1944 року розпочалося навчання в Гвіздецькій середній школі. В цей же час проведено велику роботу по ліквідації неписьменності і малописьменності. В 1950 році в районі було відкрито школу робітничої молоді, в 1960 році допоміжну школу-інтернат, для якої в 1968 році збудовано нове типове приміщення з актовим та спортивним залом. В 1940 році в Гвіздці була організована МТС. Зразу після визволення селища, в червні 1944 р. МТС відновила свою роботу. В перший рік своєї діяльності в розпорядженні МТС було 3 трактори, автомашина та деяка інша сільськогосподарська техніка. В 1952 році в розпорядженні МТС нараховувалось 79 тракторів, 29 автомашин, 16 зернових комбайнів і інше. В післявоєнні роки МТС побудувала склад мінеральних добрив, електростанцію, базу аміачної води, майстерню. В 1963 році МТС перетворено у відділення "Сільгосптехніка". В 1958 році в Гвіздці побудовано цегельний завод. В 1944 році відкрито кінотеатр, а в 1951 році побудовано Будинок культури. В 1945 році в Гвіздці відкрита бібліотека з читальним залом. У центрі селища споруджено меморіал - пам'ять про радянських воїнів, які віддали своє життя, визволяючи від фашистів Гвіздець і навколишні села.