Сторінка
1
Початок музею був покладений в липні 1990 року тематичною експозицією “Над Прутом моя Коломия”. Саме в цей час в Коломиї проходив Собор Духовної України. Експозиція викликала велику цікавість серед жителів та гостей міста. Це ствердило необхідність створення окремого музею історії Коломиї, з власним приміщенням і штатом працівників. В 1997 році рішенням місцевої влади, музею був переданий один із найкращих старовинних будинків міста, збудований у 1890 році, як приміщення повітової ради. В цьому будинку за часів Австро-Угорщини вирішувались важливі питання розвитку міста і повіту, приймались важливі рішення в часи ЗУНР Теодором Примаком. У кімнаті де він працював, тепер міститься експозиція “Коломия і Габсбурги”. Вона знайомить відвідувачів музею з фактами перебування в місті імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа, а також його спадкоємця Карла Франца Йосифа. В 1912 році престолонаслідник ніс військову службу у 7 кінному полку, який на той час розквартирувався в Коломиї. Разом з молодою дружиною Зитою, він проживав у будинку, в районі теперішньої вулиці Б.Хмельницького. На жаль до наших днів цей будинок не зберігся. Працівники музею приклали багато зусиль для реконструкції і відновлення внутрішнього оздоблення музею. Було опрацьовано багато світської літератури тих часів, зібрано багато експонатів, пов’язаних з видатними постатями минулого. Одна з кімнат відтворює побут, звички, смаки інтелігенції часів імперії Габсбургів. В кутку кімнати – камін з кахлів, який перебував в цій кімнаті з часу побудови будинку. Поруч – крісло, в якому відпочивав Іван Франко під час відвідувань родини Кузьмів у Коломиї. Тут же бюро Ореста Кузьми, портрет, підручник міжнародної мови “Есперанто”, написаний ним. На столикі для кави – цукерниця, яка належала відомій в ті часи, актрисі Іванні Біберовичевій. Біля стіни – рояль матері відомого коломийського лікаря Паляниці.
Сьогодні в 18 експозиційних залах фондових та службових приміщеннях живе історія Коломиї. У музеї знаходиться більше 20 тисяч експонатів.
Експозиції музею висвітлюють маловідомі сторінки історії міста, серед них “Німецькі колонії Коломиї”, “Освіта Коломиї кінця ХІХ, початку ХХ століття”, “Економічна торгівля міста в ХІХ-ХХ століттях”, “З історії єврейської громади міста”, “З історії українських етнічних земель сучасної Польщі до 1944 року”, та інші. В останній час коломияни та гості міста могли відвідати ще дві тематичні виставки. Це “Органи влади краю” та “Коломия і Габсбурги”. Про політичне життя міста розповідає ряд цікавих документів, серед яких Головної Руської Ради про збір підписів за розподіл Галичини на польку і українську частини, датований 1848 роком. За часів правління Австро-Угорщини та Польщі до органів самоврядування в Коломиї належали міська рада і магістрат. Магістрат, як виконавчий орган знаходився в приміщенні міської ратуші, збудованої в 1877 році. Будівля знаходилася на місці колишнього домініканського монастиря. Вона збереглась до наших часів. Башта магістрату мала чотирикутну форму з балконом, на якому постійно знаходився так званий “фоерман” в обов’язки якого входило сповіщати про виникнення вогню. Щодня о 6 годині ранку і 21 годині ввечері вартовий виконував на трубі спеціальну мелодію. В 1880 році в ратуші, в ув’язненні перебував великий український письменник Іван Франко. Частину приміщень магістрат здавав в оренду крамарям, адвокатам. В ратуші знаходилось також казино. Після другої світової війни приміщення займали спочатку військові, потім тут розмістилось Коломийське медичне училище. В 1990 року ратуша повернута органам місцевої влади.
Велику цікавість в композиції “Органи влади краю” викликає книга почесних громадян міста, започаткована магістратом в 1846 році. В ній містяться записи про присвоєння цього звання людям, які принесли немало користі для міста. Серед них професори гімназії, старости, маршалки, лікарі, творча інтелігенція. Окремий розділ експозиції розповідає про послів від Коломийщини до віденського парламенту та Галицького сейму.
Відкриття нової виставки – це завжди подія, яка відкриває нову сторінку у вивчені історії міста для нашого сучасника. Сьогодні музей не просто зібрання німих свідків історії міста, це колектив дослідників-однодумців, які наполегливо відкривають перед відвідувачами все нові, невідомі раніше сторінки історії славного міста.
Завантажити реферат