Сторінка
3
Мінеральні води, які містять іони в тій концентрації що й тканини тіла, викликають порушення іонної рівноваги. Співвідношення іонів NaБ К, Са, в крові людини змінюється під впливом споживання мінеральних вод, при чому збільшення іонів Са особливо важливо з точки зору протизапальної дії мінеральних вод. Вони потовщують оболонки клітин, послаблюють перистальтику кишок, посилюють фагоцитоз, сприяють вимиванню продуктів запалення.
Іони Na, особливо разом з іонами Са, затримують воду в організмі, збільшують секрецію шлункових залоз, підсилюють моторну функцію кишок, причому гіпертонічні розчини натрія хлорида, лихо всмоктуючись, викликають транссудацію в порожнині кишки. Рідкий вміст кишок викликає посилену перистальтику.
Наявність іонів НСО3 в мінеральній воді, особливо в гідрокарбонатній, має велике значення. З ними зв’язують стимуляцію секреторної діяльності шлунка і видільної функції нирок.
Ю.Д. Попов, М.П. Новиков (1965), H. Cehmidt, U/Keltseh, L.A. Martini (1970) установили, що при активації залоз шлунка виникає падіння концентрації іонів Na, невеликий ріст рівня іонів К з слідуючим падінням і ріст рівня хлоридів. Вони також установили, що при високому вмісті іонів К і Na рівень уроперсина низький.
Д.В. Тасмач (1965) відмічає, що при пониженні рівня іонів К спостерігається послаблення рухової функції шлунка, а підвищення їх рівня супроводжується підсиленням її. При порушенні обміну іонів Na і Л змінюється екскреторна і всмоктувальна функції шлунка. Іони К і Na відіграють головну роль у водному обміні організму як буфери, підтримуючи необхідний осмотичний тиск в тканинах і не тканинних рідинах організму.
Сульфатний іон збуджує і посилює моторну і евакуаторну функції шлунка, збільшують жовчовиділення, При з’єднанні його з іоном Са утворюється кальцій сульфат, який послаблює перистальтику кишок, одночасно маючи протизапальну дію.
За останні десятиліття в зв’язку з розвитком фізичних і хімічних методів аналізу в багатьох мінеральних водах знайдено різну кількість мікроелементів. Г.А. Невраєв (1962) показує, що найбільш часто в мінеральних водах присутній (йод, бром, залізо, миш’як, кобальт, марганець та ін. Деякі із них в деякій кількості мають на організм лікувальну дію (йод, бром), інші входять в склад гемоглобіну (залізо), деяких гормонів (цинк), вітамінів (кобальт) і т.д.
Присутність їх в мінеральній воді відмічає її фізіологічну і лікувальну дію. Дія мінеральної води на організм залежить від того, які біологічно активні компоненти містяться в ній.
Залізо, марганець, мідь, кобальт участують в процесах кровотворення. Кобальт стимулює, а мідь зменшує секрецію і моторну функцію шлунка. Накопичення цинку в органах тісно зв’язане з процесами синтезу білка. Мідь, молібден, цин та інші мікроелементи мають вплив на активність ферментів, окисно-відновні та інші процеси в організмі.
С.П.Білак (1967) установив, що невелика кількість заліза в мінеральних водах Келегін і Шиян, може дати на організм людини великий вплив, так як окислення і прискорення біохімічних процесів виникає під впливом залози.
В основі механізму дії мінеральних вод на моторну діяльність травного каналу лежать нерво-рефлекторні і нерво-гуморальні механізми при регуляційній участі нервової системи. Аналізуючи механізм дії мінеральних вод на моторику функцію шлунка, А.Г. Сакян (1960) відмічає, що під впливом внутрішнього прийому мінеральних вод в зв’язку з активізацією сульфгідрильних груп виникає поновлення порушеного обміну явищ в рецепторних і ефекторах, завдяки чому нормалізуються рефлекторні реакції шлунка. В руховій діяльності шлунка при дії мінеральних вод, очевидно, важливу роль відіграє збільшення активності сульфгідрильних груп ряду ферментів, які участують в хімізмі скорочення м’язів.
Відомо, що деякі мінеральні води сприяють розчиненню і вимиванню слизі, затуханню запальних явищ в слизовій оболонці і т.д.
П.Г. Царфіс (1971) видав теорію багатоступеневої дії – 8 ступенів. Перша ступінь включає ефективний шлях рефлекторного процесу. Він починається з нервових закінчень на периферії і закінчується в підкоркових структурах мозку. Частина імпульсів реалізується на молекулярно-органому рівні без участі центральних механізмів регуляції. Друга ступінь формується в місцевих клітинних утвореннях слизової оболонки і шкіри. Це первинний механізм утворення енергії фактора, який сприяє поступленню сигналів в центральну нервову систему. Інтенсивність і характер цих сигналів оприділюються структурою фактора, методикою його використання, характером поломки функціональної системи, потенціальною можливістю клітинних структуру і їх реактивністю. Третя ступінь включає шлях, по якому трансформована енергія направляється із коркових і підкоркових структур в органи і тканини.
Четверта ступінь зв’язана з включенням регуляторів і оновлюється шляхом нервово-гуморальної регуляції. Транспорт гормонів до тканин і клітинних структур, в свою чергу, змінює тканевий метаболіз і становище гомеостаза. П’ята ступінь переключає адаптивні системи на розвиток захисних і компенсаторних механізмів, а також на регуляцію і поновлення порушених функцій. Шоста ступінь знаходиться в тісному зв’язку з гепато-лієнальною системою і наднирковими залозами, включання яких поновлюється ваго-симпатичними утворами і імпульсами синокаротидної зони. Сьома ступінь зв’язана з процесом резорбції фармакологічно активних явищ мінеральних фон, восьма – із міною внутріклітинного метаболізму, в результаті виникає новий рівень енергетичного потенціалу, змінюється реактивність клітинних структур органів і систем, через які реалізується терапевтичний ефект.
Завантажити реферат