Сторінка
6
Аналіз гастро грам дозволив виявити деякі особливості дії мінеральної води на моторику шлунка в залежності від його рухливої активності в момент введення.
Введення мінеральної води як в період активної перистальтичної діяльності шлунка, так і в “спокої” супроводжувалось першоначальним короткочасним (2-3 хв.) підвищенням внутрішлункового тиску, в більшості випадків на рівні тіла шлунка. В дальнішому динаміка змін внутрішлункового тиску оприділювалась кінцевим станом моторної діяльності шлунка.
Так, при введенні мінеральної води в період високої моторної активності протягом 10-15 хв. достовірно зменшився в порівнянні з кінцевим, при чому більш інтенсивно – в порожнині приворотневої печери. Подібна тенденція відмічена і в змінах перистальтичних скороченнях.
Максимальне пониження рухової активності шлунка спостерігається на 18-27-й хвилині дослідження. В подальшому моторна діяльність шлунка активізувалась, причому зареєстровано збільшення амплітуди хвиль і фазового внутрішлункового тиску в порівнянні з кінцевим рівнем.
При введенні мінеральної води Ожевська в період “спокою” спостерігалось підвищення внутрішлункового тиску. Максимальна перистальтична діяльність спостерігалась через 12-20 хв. після прийому мінеральної води.
Дія мінеральної води Ожевська, веденої в кількості 100-150 і 200-1250 мл, однакова. В першому випадку відмічено тільки збільшення внутрішлункового тиску.
Таким чином, відповідна реакція нервово-рухового апарату шлунка на введення мінеральної води Ожевська оприділюється його кінцевим функціональним станом. Мінеральна вода, введена в період “роботи” шлунка, визиває першоначальне гальмування з наступною активізацією рухової діяльності шлунка. Прийом мінеральної води в фазу “спокою” забезпечується через деякий період під час виникнення секреції шлунка.
У хворих хронічним гастритом при введенні кип’яченої води (контрольна група). Так як і при введенні мінеральної води, в 14 випадках спостерігалась тенденція до зміни рухової функції шлунка. Однак період гальмування скорочень шлунка після введення кип’яченої води в період активних перистальтичних скорочень продовжувався не більше 4-9 хв. без суттєвої активізації їх в наступному. Введення кип’яченої води в фазу “спокою” трохи стимулювало скорочення шлунка тільки через 13-26 хв.
Був врахований метод електроманометричної гастрографії з внутрішлунковою рН-метрією по Лідару. Це дозволило одночасно вести спостереження не тільки за кінцевим станом рухової і кислотоутворюючої функції шлунка на двох рівнях, але і прослідити за наслідком їх зміни при введенні мінеральної води Ожевської.
Установлений зсув рН в кислу сторону при введенні мінеральної води Ожевська в період “спокою” шлунка. При введенні її в шлунок в активну фазу також спостерігався зсув рівня рН в кислу сторону, однак без статичної достовірності.
Аналіз дії мінеральної води на моторику шлунка при введенні її в різні фази перистальтичної діяльності дозволить уточнити методику її прийому з ціллю забезпечення найбільш продовжуючого контакту складових частин мінеральної води з рецепторним апаратом слизової оболонки шлунка. Для збереження спостережливих зсувів моторної діяльності шлунка при введенні мінеральної води одноразовий об’єм її не повинен бути менше 100 мл. Час повторного введення мінеральної води розрахували на основі співвідношення усереднених графіків дії мінеральної води на рухову активність шлунка.
В зв’язку з тим, що мінеральна вода, введена в період активних скорочень шлунка, протягом 18-27 хв. гальмує його перистальтику, а при введенні в період “спокою” через 12-20 хв., активізує її, повторний прийом повинен співпадати з початком встановлення інтенсивності рухової діяльності шлунка. Така методика розрахована на повторне гальмування мінеральної води активізуючи секрецій шлунка. Повторний прийом мінеральної води в період “спокою” діяльності шлунка буде направлений на пониження активізації нервово-рухового апарата його, що забезпечить довге знаходження мінеральної води в шлунку.
Слід зазначити, що частина води, прийнята в період активної перестальтичної діяльності, все ж встигне перейти в дванадцятипалу кишку. Виходячи з цього методика двохмоментного прийому може бути застосована тільки для вод, які не мають дуодентальної дії.
У хворих виразковою хворобою з повинною моторною функцією шлунка прийом мінеральної води Брусницька здійснював її зниження, при зниженій – спостерігалось підвищення моторики шлунка.
Також вивчався час евакуації мінеральної води Брусницька по методу, визначеного Б.Е. Вотчалом із співавторами (1967), у хворих виразковою хворобою. Ввкведення в шлунок при температурі 22 або 37оС, вона евакуює з нього протягом 30-45 хв. Залежності часу евакуації від температури введеної мінеральної води виявити не вдалося. Аналогічні результати отримані при введенні мінеральної води в шлунок натще при температурі 22 або 37оС.
Особливості механізму дії мінеральних вод при виразковій хворобі та хронічному гастриті
Лікування мінеральними водами викликає в організмі ряд умовних і безумовних реакцій. Мінеральна вода при введенні в середину дає збуджуючу дію на всі органи і тканини, а найбільш суттєво впливає вона на різні елементи нервової системи, які здійснюють регуляцію внутрішніх органів і систем організму.
В експерименті доказано, що навіть короткочасна дія умовного подразника викликає відповідну реакцію організму, яка продовжується протягом багатьох годин і навіть днів. Сформований умовний рефлекс довго не погасає. При прийомі всередину лікувальних мінеральних вод виникає збудження інтерфецепторів, які знаходятья в слизовій оболонці травного каналу. Імпульси, які виникають у інтерфецепторах, доходять до вищих відділів центральної нервової системи, і в той час виникає відповідна реакція. Мінеральна вода, поступивши в травний канал, завдяки збуджуючій дії складових частин може давати рефлекторний вплив на органи травлення із всіх відділів травної системи.
Сучасні уявлення про механізм гальмуючого впливу мінеральних вод на секрецію шлунка заперечливі. Про правила застосування мінеральних вод немає на одного рішення. І.В.Селіванова (1963), У.П. Джерелі (1965) і інші автори рахують, що з ціллю стимулюючого ефекта на секрецію шлунка воду потрібно приймати за 10-30 хв до їди. О.Н.Ганич, В.І. Булеца (1965) і інші в експериментах і клінічних дослідженнях показали, що мінеральна вода, прийнята безпосередньо перед їдою або під час їди, дає виражену стимулюючу дію на секрецію шлунка, а прийнята до їди, навіть за короткий час, може евакуватися в дванадцятипалу кишку і звідти видати гальмуючий вплив на секрецію шлунка.
Завантажити реферат